Справа № 495/6301/20
07 грудня 2020 року колегія суддів Овідіопольського районного суду Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ,,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілих ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в смт. Овідіополь в режимі відеоконференції з ДУ Ізмаїльський слідчий ізолятор, кримінальне провадження № 12020160240001216 від 20.07.2020 р. з обвинувальним актом, яким:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Красносілка, Бершадського району Вінницької області, громадянин України, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України,-
В провадженні Овідіопольсьского райсуду Одеської області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Потерпілим ОСОБА_9 на стадії досудового розслідування подано цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 800 000 гривень.
Потерпілим ОСОБА_8 у справі на стадії підготовчого судового засідання подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 302 400 грн., та в сумі 8400 грн. щомісячно, починаючи з 21 липня 2023 року довічно, моральної шкоди в розмірі 2 400 000 грн. та в якості компенсації витрат на правову допомогу - 8 200 грн.
03.12.2020 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 179 036 гривень, моральної шкоди в розмірі 2 600 000 грн., та 32 751 гривень щомісячне відшкодування починаючи з 21 липня 2023 року і до повноліття ОСОБА_12 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.12.2020 року ОСОБА_9 подано уточнений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 583 057 грн., та моральної шкоди в розмірі 2 800 000 грн.
Потерпілий ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 з метою забезпечення заявленного нею цивільного позову звернувся до суду з заявою про забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на майно, що придбано подружжям під час шлюбу, та яке з 8 вересня 2020 року зареєстровано на ім'я колишньої дружини цивільного відповідача - ОСОБА_13 :и 1) 47/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначена 47/100 частин житлового будинку складається з ж/будинку Літера А, господарських прімищень і споруд, вартістю 980 000 грн.; 2) житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 532,4 кв.м., вартістю 1 400 000 грн.; 3) земельну ділянку, на якій розміщено зазначений в пункті «2» житловий будинок АДРЕСА_2 , кадастровий номер з/ділянки 5110300000:02:026:0046, площею 0,0400 га, вартістю 420 000 грн.; 4) земельну ділянку, на якій розміщено зазначений будинок АДРЕСА_1 , державний акт на право власності Серії IV-ОД № 039715, вартістю 62 000 грн. Накласти арешт на майно, що придбано подружжям, і з дня придбання зареєстроване на ім'я колишньої дружини відповідача - ОСОБА_13 , а саме: 1) 88/100 будинку АДРЕСА_3 , загальною площею - 90 кв.м., житловою площею 63,5 кв.м., вартістю 9 200 гривень, придбаний подружжям 10.04.2008 року; 2) Трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею - 72,70 кв.м., житловою площею - 46 кв.м., вартістью 540 000 гривень (витяг з Реєстру додається);придбана подружжям 24.01.2012 року, 3) автомобіль Toyota Landcruiser 150, 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2982 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 840 000 гривень, зареєстрований на ім'я колишньої дружини цивільного відповідача - ОСОБА_13 . Накласти арешт на майно, що належить цивільному відповідачу на праві приватної власності і зареєстроване на ім'я цивільного відповідача ОСОБА_6 : 1) гараж № НОМЕР_2 в АДРЕСА_5 .-Дністровський, вартістю 25 000 гривень.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що цивільний відповідач з метою утруднення та/або уникнення виконання очікуваного позивачем рішення суду щодо стягнення шкоди, має можливість реалізувати належне йому (цивільному відповідачу) майно до ухвалення судового рішення. Незабезпечення цивільного позову надасть можливість цивільному відповідачу уникнути виконання можливого рішення суду про задоволення цивільного позову. Також зазначив, що 31.07.2020 року ОСОБА_13 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя. 07 серпня 2020 року відкрито провадження по справі №495/4522/20, а 19 серпня 2020 року суд постановив ухвалу про визнання мирової угоди, провадження у справі закрито. 08 вересня 2020 року ОСОБА_14 зареєструвала на своє ім'я майно, право власності на яке визнано за нею згідно умов Мирової угоди. 01 жовтня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду зупинив дію судового рішення - ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2020 року якою затверджена Мирова угода про розподіл майна подружжя. І на цій підставі заявник вважає можливим і доцільним накласти арешт на майно, яке в цей час тимчасово зареєстровано на ім'я ОСОБА_13 .
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи з наступного.
За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст.61 ч.2 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Таким чином вбачається необхідність в визнанні ОСОБА_8 цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні у зв'язку з заявленими позивними вимогами.
У відповідності до ч.3ст. 171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розмір цієї шкоди.
Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, забороною вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Зі змісту ст.171 КПК України та ст.152 ЦПК України випливає, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
З цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням складається з матеріальної шкоди в розмірі 1 179 036 гривень, моральної шкоди в розмірі 2 600 000 грн., та 32 751 гривень щомісячне відшкодування починаючи з 21 липня 2023 року і до повноліття ОСОБА_12 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено та підтверджено наданими до заяви доказами, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_6 на праві власності належить гараж, реєстраційний номер майна: НОМЕР_3 , адреса нерухомого майна: АДРЕСА_6 .
Проте, ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 29.10.2020 року накладено арешт на належне ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) нерухоме майно: гараж, розташований за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер майна: НОМЕР_3 , у зв'язку із чим в цій частині слід відмовити.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наданого цивільним позивачем, майно на яке просить накласти арешт, а саме: 47/100 житлового будинку АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 532,4 кв.м., земельна ділянка, на якій розміщено житловий будинок АДРЕСА_2 , кадастровий номер з/ділянки 5110300000:02:026:0046, площею 0,0400 га, вартістю 420 000 грн.; земельна ділянка, на якій розміщено зазначений будинок АДРЕСА_1 , 88/100 будинку АДРЕСА_3 ,; трьохкімнатна квартиру АДРЕСА_4 , загальною площею - 72,70 кв.м., автомобіль Toyota Landcruiser 150, 2010 року виготовлення, об'єм двигуна 2982 см.куб., номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 840 000 гривень належить ОСОБА_13 - колишній дружині обвинуваченого.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на ухвалу від 01 жовтня 2020 року, якою Одеський апеляційний суд зупинив дію судового рішення - ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 серпня 2020 року якою затверджена Мирова угода про розподіл майна подружжя, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди виконана та право власності на усе спільне майно подружжя, що зазначено у позовній заяві як предмет спору, визнано та зареєстровано за колишньою дружиною ОСОБА_14 .
Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд вважає, що арешт її майна в даному кримінальному провадженні порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
З огляду на відсутність на праві приватної власності у обвинуваченого вищевказаного нерухомого майна, відносно якого заявлено клопотання, а також те, що це майно належить колишній дружині обвинуваченого, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 128, 170, 171, 350, 376 КПК України, ст.ст. 151, 152 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_9 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 10.12.2020 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3