Миколаївської області
Справа №477/2044/20
Провадження №3/477/1296/20
30 листопада 2020 року місто Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Козаченка Р.В.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм маршрутного таксі № 114 м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 44? КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративну відповідальність серії ГП№110068 від 03 листопада 2020 року, водій ОСОБА_2 , в той день о 14.10, рухаючись на мікроавтобусі марки «БАЗ», р.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів приміським маршрутом № 114 «ЖЦРЛ-Лупареве» по автомобільній дорозі с. Лупареве та с. Лимани Вітовського району Миколаївської області з перевищенням встановленої кількості пасажирів ніж передбачено технічними характеристиками цього транспортного засобу, а саме: у кількості 28 пасажирів за дозволеної кількості сидячих місць - 21, чим порушив абзац 1 підпункту 2 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2020 №641 (зі змінами за постановою цього ж органу №95 від 13 жовтня 2020 року), чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 44? КУпАП.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши докази в справі, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44? КУпАП, не була доказана в повній мірі під час розгляду справи.
Адміністративна відповідальність за ст. 44? КУпАП настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 2 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2020 №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заборонено здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно
Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає в порушенні встановлених правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Водночас, підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення. Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв'язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктивна сторона правопорушення це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є вина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані це дані, які мають зв'язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. А допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення серії серії АА №057034, складений працівником поліції з порушенням вимог ст. 251 КУпАП, а саме в матеріалах справи відсутні достатні та впевнені докази, які б беззаперечно підтверджували факт перевезення пасажирів з перевищенням дозволеної їх кількості.
Так, в технічному паспорті на мікроавтобус марки «БАЗ», р.н. НОМЕР_1 , записано, що він обладнаний сидячими місцями в кількості 21.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано також рапорт поліцейського, в якому записано, що ним було виявлено зазначене порушення перевезення пасажирів в кількості 28 осіб. В той же час, рапорт поліцейського суд не може прийняти як доказ, оскільки він не зареєстрований в органі поліції, в ньому відсутня резолюція керівника і складений він заінтересованою особою.
Також, при огляді в судовому засіданні відеозапису, доданого на CD-R диску, встановлено, що ним не зафіксовано достовірних даних щодо знаходження в автобусі 28 пасажирів. Так, відеозаписом зафіксовано зупинку автобусу та як поліцейський підходить до нього і ззовні рахує пасажирів, але на цьому запис зупиняється. Диск не відображає обстановку, яка булав салоні маршрутного таксі, та не дає можливості встановити реальну кількість пасажирів, які перебували в салоні. Отже, зроблений відеозапис не дає можливості встановити чи дійсно кількість пасажирів була більшою від кількості сидячих місць.
Отже, крім протоколу про адміністративне правопорушення, співробітниками поліції не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44? КУпАП.
Обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не доведені відповідними належними та допустимими доказами, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 44? КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Статтею 7 КУпАП, передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ, як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44? КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283-285 КУпАП, -
Провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44? КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд.
Суддя Р.В. Козаченко