Справа №477/3003/19
Провадження №2/477/34/20
18 листопада 2020 року м.Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
при секретарі - Тристан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,14 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову вказувала, що 25 грудня 1997 р. матір'ю її чоловіка - ОСОБА_3 було отримано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . На цій ділянці було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та 21 квітня 2010 року, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім'я її чоловіка ОСОБА_4 . Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року було змінено рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 січня 2011 року та визнано за нею - ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Право власності на іншу частину будинку в подальшому було визнане Жовтневим районним судом Миколаївської області за донькою чоловіка - відповідачем по справі ОСОБА_2 .
Однак, в теперішній час як стало відомо що земельна ділянка до теперішнього часу зареєстрована за ОСОБА_3 , яка померла в 2013 році. Їй відомо, що її спадкоємицею за заповітом є її онука - відповідачка ОСОБА_2 . Проте, вважає, що до її чоловіка разом із правом власності на житловий будинок перейшло і право власності на земельну ділянку. На підставі викладеного звернулася до суду з позовом та просила його задовольнити
В судове засідання представник позивача не з'явилася, про його час та місце була повідомлена належним чином, надіслала заяву з проханням здійснити заочний розгляд справи за її відсутності, а позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомила, відзив не подала.
Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності досліджені докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).
Відповідно до вимог частини 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 та частина 1 статті 1273 ЦК України).
Позивач ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про шлюб, перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 21 липня 2009 року (а.с. 25).
Дослідивши копію спадкової справи за №2/2009, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що дружина померлого - позивач ОСОБА_1 і донька померлого - відповідач ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Реуковій Н.А. з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , а мати померлого - ОСОБА_3 звернулася з заявою про відмову від належного їй спадкового майна (його частки) на користь ОСОБА_2 .
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року було змінено рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 січня 2011 року та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до Витягу про державну реєстрацію прав Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації, від 04 січня 2012 року, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на 1/3 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 січня 2011 року(а.с.24).
Відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 належить 1/3 частка житлового будинку, по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області по справі № 2-597/10, а ОСОБА_2 належить 2/3 частки вказаного будинку, на підставі рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області по справі № 2-963/11 (а.с.37-38).
В судовому засіданні були досліджені матеріали цивільних справ № 2-597/10 та № 2-963/11.
Згідно з Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, направленого до суду Вітовським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що виконавчим комітетом Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області зроблений 07 травня 2013 року актовий запис про смерть за №10 (а.с.61-62).
Дослідивши копію спадкової справи за №164/2013, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , згідно заповіту. Як вбачається з копії заповіту від 30 січня 2013 року, посвідченого секретарем виконкому Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 , заповідала ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1400 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯС №301954, виданого 14 грудня 2012року на підставі рішення виконкому Галицинівської сільської ради від 08 липня 1994 року № 46, земельна ділянка площею 0,1400 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .
Відповідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05 листопада 2019 року приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Реукової Н.А., позивачу ОСОБА_1 ввидачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , на спірну земельну ділянку було відмовлено, оскільки не подано правовстановлюючого документу на дану земельну ділянку (а.с.27).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
За ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 квітня 2016 року в справі№ 6-253цс16.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2019 року в справі№ 463/1696/15-ц.
Тобто, до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Верховний Суд у постанові від 14 березня 2019 року в справі№ 902/341/17 вказав, що виходячи з положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, у власності або користуванні.
Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача на земельну ділянку, на якій розташований відповідний об'єкт нерухомості, припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені по справі обставини, з наданих позивачем доказів, враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє майнове право, відповідно до ст. 16 ЦК України, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статями 258-259, 263-265ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки, площею 0,14 га, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовану по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;
Повний текст рішення складений і підписаний 30 листопада 2020 року.
Суддя А.А. Саукова