Справа №521/14443/20
Номер провадження 3/521/7087/20
19 листопада 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого Іщенко О.В.
при секретарі Мілонас К. С.
особи, яка притягується
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, що надійшла з управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ОД № 003806 від 23 серпня 2020 року вбачається, що 23 серпня 2020 року о 01 годині 40 хвилин ОСОБА_1 знаходячись поблизу будинку № 4 по вулиці дорога Фонтанська в місті Одесі здійснив порушення ПДР, після зупинки транспортного засобу на закону вимогу працівника поліції пред'явити документи не відреагував, та почав тікати з місця зупинки транспортного засобу, на вимогу зупинитись не реагував, погрожував застосуванням фізичної сили.
За даним фактом 23 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КпАП України.
ОСОБА_1 у суді винним себе не визнав та пояснив, що 23 серпня 2020 року біля будинку № 4 розташованого по вулиці Фонтанська дорога у місті Одесі під час керування автомобілем він був зупинений співробітниками патрульної поліції за порушення ПДД. Після зупинки до нього підійшов інспектор патрульної поліції ОСОБА_2 , який не представившись та не повідомивши причину зупинку почав ображати його, висловлюючись брутальною лайкою, та вимагав невідкладно надати йому документи. Така зухвала та не етична поведінка з боку інспектора патрульної поліції, ОСОБА_1 дуже збентежила, та у нього виник сумнів, чи є він взагалі поліцейським. Тоді він попросив у інспектора пред'явити службове посвідчення, однак його прохання інспектор проігнорував. Через деякий час до автомобілю яким він керував підійшов інспектор ОСОБА_3 , який теж не представився та не пред'явив службове посвідчення. Надалі інспектор почав звинувачувати його що він не знає правил дорожнього руху, те що він нібито перетнув подвійну суцільну лінію, на що він ( ОСОБА_1 ) заперечував проти даного правопорушення посилаючись при цьому на норми ПДД. В подальшому ОСОБА_1 вийшов з свого автомобілю, та повідомив співробітникам поліції що йому необхідно наздогнати пасажирів які після зупинки, вийшли з автомобілю. Коли він майже наздогнав пасажирів, то до нього підбіг ОСОБА_2 , який почав кричати щоб він підійшов до машини, після чого ззаду підбіг ОСОБА_3 став його бити, застосовувати прийоми рукопашного бою, до нього підключився ОСОБА_2 , який схопив його за руку та силою почав їх викручувати. Він ( ОСОБА_1 ) просив зупинитись та повідомив що вони зламали йому руку, та просив викликати швидку медичну допомогу, однак співробітники патрульної поліції не реагували. Все це бачили троє чоловіків яких він підвозив, та які в подальшому були залученні в якості свідків, та надали співробітникам патрульної поліції свої паспортні дані. В подальшому приїхала швидка медична допомога, та він був доставлений Одеської міської клінічної лікарні № 11.
В судовому засідання в якості свідків були допитані інспектори патрульної поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з пояснень яких вбачається наступне.
Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що 23 серпня 2020 року приблизно між 03 і 04 ранку під час несення служби, за порушення правил дорожнього руху був зупинений легковий автомобіль. Представившись водію, він повідомив причину зупинки та попросив пред'явити посвідчення водія, однак водій відмовився та почав себе зухвало вести. Тоді підійшов ОСОБА_3 і теж повідомив про причини зупинки, пояснивши водію, що автомобіль був зупинений за порушення правил дорожнього руху. Після чого ОСОБА_3 неодноразово просив порушника пред'явити посвідчення водія, однак водій відмовлявся. Під час бесіди з водієм з його автомобілю вийшло три пасажири, які через декілька хвилин покинули місце пригоди. Через нетривалий час водій вийшов зі свого автомобілю, покрутився навколо нього, закрив його, та почав тікати з місця пригоди. Поведінка водія йому стала незрозумілою. Він побіг за водієм, та вслід йому кричав, щоб останній зупинився, однак водій на його вимоги не реагував. Відстань між ним та водієм складала приблизно 80-100 метрів. Водія він наздогнав в тому місці, де зупинилися трьоє чоловіків які раніше покинули автомобіль порушника. Чоловіки знаходились на відстані декілька метрів від нього та водія і бачили все, що відбувається. Водій став в стійку і сказав: «Я буду з тобою битися!». До них підбіг інспектор ОСОБА_3 роз'яснив водію його права, після чого водій був затриманий. Під час затримання водій чинив опір, тому на останнього були одягнуті кайданки. Водій почав імітувати, що йому зламали руку, після чого на місце пригоди була викликана швидка медична допомога, та водій був доставлений до Одеської міської клінічної лікарні № 11.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 23 серпня 2020 року у нічний час доби під час несення служби ним та інспектором ОСОБА_2 був помічений автомобіль який порушив правила дорожнього руху, у зв'язку із чим було прийнято рішення про зупинення транспортного засобу. Спочатку до водія підійшов інспектор ОСОБА_2 , а потім до автомобілю підійшов він, представився, повідомив причину зупинки, та попросив водія пред'явити посвідчення водія, на що останній відмовився надавати документи та просив надати відео докази які підтверджують порушення ним правил дорожнього руху. Він повідомив водію, що докази будуть надані під час розгляду справи, та в черговий раз попросив водія пред'явити документи, однак водій його вимоги ігнорував. В салоні автомобіля знаходилися три пасажири, які в подальшому розрахувавшись з водієм за поїздку, вийшли з нього і через декілька хвилин пішли з місця зупинки автомобіля. Через нетривалий час з автомобілю вийшов водій, покрутився навколо нього, після чого зачинив його та почав тікати. За водієм побіг ОСОБА_2 . Наздогнавши свого напарника та водія, він роз'яснив останньому, що його буде затримано, незважаючи на це, водій почав чинити опір. Він з ОСОБА_2 застосували фізичну силу відносно водія, якого було покладено на землю і на нього вони одягнули кайданки. Водій почав скаржитися, що нібито вони йому зламали руку, і йому необхідно викликами швидку медичну допомогу. До приїзду швидкої медичної допомоги з водія кайданки були зняті.
На питання суду, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що водій не просив їх пред'явити службове посвідчення. У разі якщо б водій звернувся до них з таким проханням, то вони б пред'явили свої службові посвідчення.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності та пояснення свідків, суддя вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 необхідно закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Зі змісту ст. 245 КпАП України вбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст. 251 КУпАП є одним з основних джерел доказів, має містити, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Так, адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає у разі злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, та суспільні відносини у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Особливість застосування ст.185 КУпАП полягає у тому, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського має бути при виконанні ним службових обов'язків з охорони громадського порядку.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів" N 8 від 26.06.92 року (зі змінами) роз'яснено, що згідно зі ст. 185 КпАП злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таке саме тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України «Про міліцію» (справа про строки адміністративного затримання від 11 жовтня 2011 року №1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори - що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконані ним службових обов'язків.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серія ОД №003806 згідно якого ОСОБА_1 29.08.2020 року о 01 годині 40 хвилин знаходячись поблизу буд.4 по вул. Дорога Фонтанська м. Одеса, здійснив порушення ПДР, після зупинки т/з, на закону вимогу працівника поліції пред'явити документи не відреагував та почав тікати з місця зупинки т/з, на вимогу зупинитися не реагував, погрожував застосуванням фізичної сили.
КУпАП визначено форму й основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі на забезпечення своєчасного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи та ви рішення її у точній відповідності з законодавством, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, суть його, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо заподіяно матеріальної шкоди, про це теж необхідно зазначити у протоколі. У даній справі протокол не містить всіх даних необхідних для розгляду справи по суті. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язкових реквізитів, перелік яких міститься у ст.256,283 КУпАП утруднює визначення складу адміністративного правопорушення, й обмежує права учасників.
Законом України "Про національну поліцію" закріплені повноваження поліцейського, в тому числі їх права та обов'язки, з яких вбачається, що вимоги працівника поліції та розпорядження - це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, та має бути законодавчо обґрунтований.
На виконання вимог п. 9 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення зобов'язана у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" викласти суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Вказані вимоги поліцейським не дотримано, викладена в протоколі суть правопорушення не свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП.
Так, дане правопорушення обов'язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції. Саме законної. Вимоги працівника поліції та розпорядження - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, - мають бути законодавчо обґрунтовані. В протоколі про адміністративне правопорушення повинні бути відображені які саме законні вимоги були висунуті працівниками поліції та які дії правопорушником були вчинені, що являють собою злісну непокору вказаним вимогам.
Як вбачається з матеріалів провадження, працівники поліції розцінили дії ОСОБА_1 як злісну непокору законним вимогам працівників поліції та 29.08.2020 року відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.185 КУпАП.
Про те, такі дії працівників поліції не відповідають вимогам закону, оскільки необхідно відрізняти, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі від опору, який проявляється в активній протидії, яка перешкоджає нормальній діяльності працівників поліції. В таких випадках повинні бути використані адміністративно-забезпечувальні засоби, передбачені Законом України « Про національну поліцію».
Так, протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що засвідчує факти неправомірних дій, і одним із джерел доказів), не містить всіх необхідних реквізитів: відсутні будь-які пояснення свідків-очевидців події. При цьому, у графі протоколу про адміністративне правопорушення - «свідки чи потерпілі», не зазначені, що вказує на відсутність свідків при складанні даного протоколу.
Судом встановлено, що із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не можливо встановити, які саме дії чи обставини, на думку працівника поліції, який склав протокол, підпадають під диспозицію ст.185 КУпАП, зокрема: чи внаслідок здійснення порушення ПДР; чи внаслідок не реагування на вимогу працівника поліції пред'явити документи і які саме; чи внаслідок не реагування на вимогу працівника поліції зупинитися; чи це пов'язано з погрожуванням застосування фізичної сили і в чому ж саме виразилася ця погроза. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законної вимоги працівника поліції, то слід вважати, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, так як його фабула містить не всі відомості, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
З наведеної в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, щодо невиконання законних вимог поліцейського пред'явити документи не зазначено саме яких документів, суд не може кваліфікувати як злісна непокора законної вимоги працівника поліції, оскільки відсутність документів є окремим складом адміністративного правопорушення, а зміна кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не віднесена до компетенції суду відповідно до норм КУпАП. Щодо обставини яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 погрожував застосуванням фізичної сили. Однак така обставина не відповідає тим фактичним даним які зафіксовані на відеозапису. На відтвореному в суді відеозапису такі погрози як застосування фізичної сили, які б висловлював ОСОБА_1 в адрес працівників поліції, судом не встановлено.
З оглянутих в судовому засіданні відеозаписів встановлено, що дійсно ОСОБА_1 спілкується з працівником поліції емоційно, мали місце випадки висловлювання ненормативною лексикою, разом з тим, судом встановлено і факт неетичної поведінки інспектора патрульної поліції, яка виразилась у не контролюванні емоцій, не дотриманні норм ділового мовлення та використання при спілкуванні ненормативної лексики, що в свою чергу і могло викликати у ОСОБА_1 таку недовіру до вимог поліції пред'явити документи.
Окрім того в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 почав тікати з місця зупинки т/з, на вимогу зупинитись не реагував. Однак, як вбачається з відеозапису дійсно ОСОБА_1 покидає місце зупинки транспортного засобу. Проте на відеозапису вимога працівників поліції зупинитися не зафіксована.
Відтворюючи, компакт-диски з відеозаписами подій, які зафіксовані на нагрудній камері поліцейських, судом також встановлено, що на місці події було три чоловіки. Встановивши дані цих осіб, інспектор повідомив їм, що вони будуть свідками-очевидцями події, однак в матеріалах справи пояснення свідків відсутні. Також, в матеріалах справи відсутній рапорт, на який є посилання у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «До протоколу додається». Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
На думку суду, законність складання протоколу про адміністративне правопорушення, з врахуванням усіх вище наведених обставин викликає розумні сумніви, які виключають можливість визнання цього документу як допустимого та достовірного доказу в справі.
Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 не доведено достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП України, закрити відповідно до ч.1 п.1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою до Одеського апеляційного суду через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.
Суддя О. В. Іщенко