Справа № 2-585\2007 року
15 лютого 2007 року Дергачівський районний суд
Харківської області
у складі: головуючого -судді Жорняк О.М.
при секретарі Поповій Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до опікунської ради при виконкомі Дергачівської міської ради, третьої особи: виконкому Дергачівської міської ради про припинення опіки та звільнення від обов'язків опікуна, суд -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до опікунської ради при виконкомі Дергачівської міської ради, третьої особи: виконкому Дергачівської міської ради про припинення опіки та звільнення від обов'язків опікуна.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона є одинокою людиною, в шлюбі не перебуває, мешкає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2, пенсіонеркою, яка перебуває на її утриманні.
Своїх дітей позивачка не має, а тому вона вирішила взяти на виховання дитину у якої немає батьків. З цією метою вона звернулась до Дергачівської інспекції у справах неповнолітніх з проханням підібрати їй дитину, бажано хлопчика, віком 12-13 років.
їй запропонували взяти на виховання хлопчика - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на той час перебував у санаторії, де і навчався, батьки дитини померли і він був сиротою. Вона спочатку його відвідувала, познайомилась з ним, потім після підготовки усіх документів по призначенні її опікуном, в травні 2006 року забрала дитину до себе.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області № НОМЕР_1 від 12 квітня 2006 року її було призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який до цього часу перебував на повному державному утриманні.
З 1 вересня 2006 року ОСОБА_1 купила дитині все необхідне для школи, одяг та інше, його зарахували до 6 класу. Вона відвела ОСОБА_3 окрему кімнату, відремонтувала її. Піклувалась за ним, хотіла, щоб дитина звикла до неї та між ними виникли доброзичливі відносини, бо її наміри були усиновити хлопчика. В процесі навчання та проживання позивачка виявила, що дитина відстає в психічному та фізичному розвитку. Навчання дитині не давалось, вона наймала репетитора, але все марно. У дитини виявився розвиток на рівні першого класу. Крім цього, позивачка помітила, що в дитини не збільшується зріст, тоді вона звернулась до лікарів де їй повідомили, що це може бути пов'язане з порушенням діяльності гіпофізу, тобто припинення росту.
В зв'язку з вищевикладеним позивачка прийшла до висновку, що всиновлення не доцільне, а тому вирішила відмовитись від опіки над дитиною.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги, та просила позов задовольнити.
Представник відповідача і третьої особи, позов визнали та не заперечували проти його задоволення.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом було достовірно встановлено, що позивачка є одинокою людиною, в шлюбі не перебуває, мешкає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2, пенсіонеркою, яка перебуває на її утриманні.
Своїх дітей позивачка не має, а тому вона вирішила взяти на виховання дитину у якої немає батьків. З цією метою вона звернулась до Дергачівської інспекції у справах неповнолітніх з проханням підібрати їй дитину, бажано хлопчика, віком 12-13 років.
їй запропонували взяти на виховання хлопчика - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на той час перебував у санаторії де і навчався, батьки дитини померли і він був сиротою. Позивачка спочатку його відвідувала, познайомилась з дитиною, потім після підготовки усіх документів по призначенні її опікуном, в травні 2006 року забрала дитину до себе.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області № НОМЕР_1 від 12 квітня 2006 року позивачку було призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який до цього часу перебував на повному державному утриманні.
З 1 вересня 2006 року ОСОБА_1 купила дитині все необхідне для школи, одяг та інше, його зарахували до 6 класу. Вона відвела ОСОБА_3 окрему кімнату, відремонтувала її. Піклувалась за ним, хотіла, щоб дитина звикла до неї та між ними виникли доброзичливі відносини, бо її наміри були усиновити хлопчика. В процесі навчання та проживання позивачка виявила, що дитина відстає в психічному та фізичному розвитку. Навчання дитині не давалось, вона наймала репетитора, але все марно. У дитини виявився розвиток на рівні першого класу. Крім цього, позивачка помітила, що в дитини не збільшується зріст, тоді вона звернулась до лікарів де їй повідомили, що це може бути пов'язане з порушенням діяльності гіпофізу, тобто припинення росту.
В зв'язку з вищевикладеним позивачка прийшла до висновку, що всиновлення не доцільне, а тому вирішила відмовитись від опіки над дитиною.
Згідно ст. 250 Сімейного кодексу України - опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 251 Сімейного кодексу України - особа може бути звільнена від обов'язків опікуна або піклувальника дитини у випадках, передбачених Цивільним кодексом України, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню ними опіки, піклування.
При даних обставинах суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 250, 251 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 130, 174, п.3 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити опіку над неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити ОСОБА_1 від обов'язків опікуна.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.