ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2020Справа № 910/9449/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Шкурдової Л.М., розглянувши матеріали справи №910/9449/20
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
до: Моторного (транспортного) страхового бюро України
про: стягнення 89 280,29 грн
Без виклику представників сторін
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 89 280,29 грн
Позовні вимоги, з посиланням на ст.22, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.9, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мотивовані тим, що позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з тим, що водій транспортного засобу мав іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", тому страхове відшкодування позивачу повинно здійснювати Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9449/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
13.07.2020 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що страховик мав би надати Звіт або Висновок спеціаліста на підтвердження розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, здійсненого з урахуванням зносу на підставі ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на їх безпідставність.
06.08.2020 відповідач надав суду пояснення, у яких також посилається на розділ V «Технічний огляд» п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яким передбачено, що визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем) який складав Звіт чи Висновок, можливе лише за рішенням суду у разі надання даних, необхідних для оцінки.
22.07.2020 позивач надав суду пояснення на заперечення відповідача викладені в відзиві на позовну заву, у яких посилається на те, що відповідач мав достатньо часу для проведення власного розслідування з визначення обставин ДТП та розміру збитку.
Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
15.11.2017 між позивачем, як страховиком, та ТОВ «МВ СТЕЛЛАР», як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави №06-3NSZ\22-124-01023 (далі - Договір добровільного страхування).
Відповідно до предмету договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску.
22.12.2017 о 19:35 год. у м. Рівненський, №90 у смт. Квасилів, Рівненської обл., відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого транспортного засобу Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортним засобом Mercedes Benz Actors 1846, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 23.12.2017 у справі №570/5653/17 ОСОБА_2 визнанно винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та стягнуто штраф в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 .
24.01.2018 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події.
Згідно з рахунком вартість ремонту автомобіля Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 становить 89 280,29 грн.
Відповідно до калькуляції №1800084 від 05.01.2018 вартість ремонту автомобіля Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 склала 91 780,29 грн.
11.07.2018 позивачем на підставі страхового акту №СТ/17/0283 від 11.07.2018 виплачено страхове відшкодування на рахунок ТОВ Стеллар у розмірі 89 280,29 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №ID-107827 від 11.07.2018.
27.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду страхових гарантій МТСБУ №03/2388 та пропонував на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» ст. 41.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в добровільному порядку (досудовому) перерахувати 89 280,29 грн у рахунок виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Відповідач, у свою чергу, направив позивачу відповідь №8.3-01/б/6460 від 24.02.2019, відповідно до якої повідомив про звернення до можливого іноземного страховика із відповідними запитами про надання страхового покриття на транспортний засіб Mercedes Benz Actors 1846, державний номер НОМЕР_2 .
04.03.2020 за №220 позивачем направлена відповідачу копія відповідь Association of Serbian Insurers та знов звертався про поновлення питання щодо здійснення регламентної виплати.
У зв'язку з тим, що відповідачем виплати суми страхового відшкодування здійснено не було позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача такої суми.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди, відтак страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
При цьому, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень п. 10.4 ст. 10 Закону під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.
МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність (п. 40.1 ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відповідно до п. в) п. 41.2. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Як встановлено судом вище позивач неодноразово звертався до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявами про виплату страхового відшкодування в розмірі 89 280,29 грн, оскільки, за стверджуванням позивача, водій транспортного засобу Mercedes Benz Actors 1846, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП мав страховий сертифікат міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Відповідач у листі №8.3-01/б/6460 від 24.02.2020 посилається на те, що звертався до можливого іноземного страховика відповідальності Dunav osiguranje із відповідними запитами про надання страхового покриття на транспортний засіб Mercedes, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на дату події 22.12.2017, проте відповіді на даний час до МТСБУ не надходило. Також відповідач повідомив про те, що у випадку підтвердження страхового покриття або отримання оригіналу (копії) міжнародного страхового сертифікату «Зелена картка», розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати буде поновлено.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять страхового сертифікату міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" серія SRB/0/ №066267625 (строк дії 17.11.2018) на який посилається позивач.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження факту, що транспортний засіб Mercedes Benz Actors 1846, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП мав страховий сертифікат міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Крім того, суд зазначає, що визначення вартості матеріального збитку здійснено з урахуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).
Відповідно до п.п. 4.1., 4.3., 4.4. розділу IV Методики оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.
За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:
а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;
б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;
в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;
г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);
ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки;
д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;
е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;
є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;
ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);
з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);
и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);
і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;
ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;
й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);
к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;
л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;
м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань;
н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;
о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;
п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;
р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);
с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.
Надані суду протокол огляду транспортного засобу від 26.12.2017 року, калькуляція №1800084 від 05.01.2018, розрахунок страхового відшкодування не приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 в результаті ДТП, оскільки носять консультаційний характер, не є звітом, актом чи висновком експертного дослідження, а визначають орієнтовний розмір матеріального збитку. При цьому доданий позивачем до матеріалів справи протокол огляду транспортного засобу від 26.12.2017, згідно якого визначено характер та опис пошкоджень автомобіля Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 та на підставі якого складено консультаційний висновок, не містить підпису представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» та прізвища і ім'я особи. Таким чином, вказаний консультаційний висновок не приймається судом в якості належного доказу у розумінні ст. 76 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд зазначає, що відповідно до п.2.4 Методики оцінка КТЗ, вартість матеріального збитку (реальні збитки), визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до ст.8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ.
Відповідно до п. 7.38 методики автотоварознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ
Як вбачається з матеріалів справи рік випуску застрахованого позивачем транспортного засобу Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 - 2007, отже строк експлуатації зазначеного транспортного засобу становить понад 7 років, в зв'язку з чим при визначенні вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 має визначатися з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, долученого позивачем до матеріалів справи, про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volvo БМ 13,400, державний номер НОМЕР_1 , коефіцієнт фізичного зносу становить 0,00 грн, отже не є вірним та допустимим при визначені суми збитку. При цьому суд не має можливості самостійно визначити розмір коефіцієнту фізичного зносу, сторонами справи клопотання про призначення відповідної експертизи не заявлялось.
Суд також зауважує на тому, що за приписами п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Однак, як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду страхових гарантій МТСБУ №03/2388 та пропонував на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» ст. 41.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в добровільному порядку (досудовому) перерахувати 89 280,29 грн у рахунок виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування лише 27.08.2018, тобто понад спливу зазначеного строку, передбаченого законом.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, суд відзначає наступне.
Судові витрати з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.М. Шкурдова