вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
01.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5113/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі:
судді Колісника І.І.
за участю секретаря судового засідання Уперєвої Д.В.
та представників:
від позивача: Терепіща Ю.В. - адвокат;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт", м. Дніпро
про стягнення 619 365,33 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ" звернулося 15.09.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" 1 072 442,61 грн, з яких: 660 992,00 грн - основний борг, 100 867,38 грн - інфляційні втрати, 50 603,81 грн - 3% річних, 259 979,42 грн - відсотки за порушення грошових зобов'язань.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 944 від 09.10.2017 в частині оплати поставленого товару.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 29.10.2020, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Відповідач зазначає, що пеня за порушення виконання грошового зобов'язання договором не передбачена. Крім того, відповідач зауважує, що 16.10.2020 у рахунок часткового погашення заборгованості ним сплачено 200 000,00 грн, на підтвердження чого надав платіжне доручення №2701 від 16.10.2020.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 04.11.2020, позивач підтвердив сплату відповідачем 200 000,00 грн у рахунок часткового погашення основного боргу. При цьому посилається на те, що залишок заборгованості відповідача становить 460 992,00 грн, який він повинен сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
04.11.2020, до закінчення підготовчого засідання, представник позивача подав у порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України заяву від 03.11.2020 про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою відповідачем основного боргу та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору (а.с. 100 - 104).
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 619 365,33 грн, з яких: 460 992,00 грн - основний борг, 102 321,56 - інфляційні втрати, 56 051,77 грн - 3% річних. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2020 за правилами загального позовного провадження після усунення позивачем недоліків позову відповідно до ухвали суду від 18.09.2020. Підготовче засідання було призначено на 27.10.2020, після чого відкладалося до 19.11.2020.
Ухвалою суду від 19.11.2020 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті було призначено на 01.12.2020.
30.11.2020 відповідач подав до суду платіжне доручення № 3027 від 26.11.2020 про сплату 300 000,00 грн у рахунок часткової оплати боргу за спірним договором.
01.12.2020, після закриття підготовчого провадження та до початку судового засідання, позивач подав до суду чергову заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою 26.11.2020 відповідачем 300 000,00 грн у рахунок погашення основного боргу та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору. При цьому позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 320 234,42 грн, з яких: основний борг у сумі 160 992,00 грн, інфляційні втрати у сумі 102 321,56 грн, 3% річних у сумі 56 920,86 грн, які він збільшив до стягнення за рахунок збільшення періоду нарахування з 01.01.2018 по 26.11.2020.
У судове засідання 01.12.2020 представник відповідача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою укладення мирової угоди. Представник позивача заперечує проти відкладення розгляду справи, пояснюючи це відсутністю між сторонами будь-яких перемовин щодо мирного врегулювання спору у цій справі.
Відповідно до частини сьомої статті 46 та частини другої статті 192 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Зволікання із судовим розглядом справи буде порушенням передбачених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо своєчасного вирішення судом спорів та принципу розумності строків розгляду справи судом.
За таких обставин заявлене представником відповідача клопотання задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 01.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 944 від 09.10.2017 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставки покупцю, а покупець - прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) згідно доданих до цього договору специфікацій. Повне найменування товару, його номенклатура, кількість товару, ціна одиниці товару, вартість партії в цілому й інші параметри товару містяться у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві відповідно до умов договору та специфікацій до нього, яка є невід'ємною частиною цього договору. Базис поставки товару - EXW (склад постачальника: м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 147) відповідно до Інкотермс-2010 - Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, які пов'язані з умовами цього договору (підпункти 2.1.1, 2.1.2 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору строк поставки товару зазначається у відповідній специфікації. Товар поставляється тільки після підписання стороною відповідної специфікації на кожну конкретну партію товару.
При здійсненні розрахунків за договором, покупець сплачує попередньо 100% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Направлення покупцю рахунку може здійснюватись одним із наступних способів на розсуд постачальника: поштою, за допомогою факсимільного зв'язку, електронною поштою або в інший спосіб (пункт 5.3 договору).
Пунктом 5.4 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється в порядку, передбаченому у відповідній специфікації.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до 31.12.2017 (пункт 8.1 договору).
Специфікацією № 1 від 09.10.2017 до договору сторони погодили найменування товару: флагшток Enti (BD72 SDAS) комплект (флагшток довжина 72м, з верхньою системою обертання, з під'ємно-зпускним механізмом, монтажними гвинтами М48, електричний блок управління), ціна з ПДВ за одну одиницю - 4 660 992,00 грн (а.с. 46).
Відповідно до пункту 3 специфікації умови оплати передбачають 100% передоплату.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4660992,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № СЛ-0000007 від 31.12.2017 та довіреністю № 001202 від 27.12.2017 (а.с. 47-48).
Зазначена накладна підписана сторонами без будь-яких застережень.
Відповідач здійснив часткову оплату товару у сумі 4 200 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 775 від 18.10.2017 на суму 4 000 000,00 грн та платіжним дорученням №2701 від 16.10.2020 на суму 200 000,00 грн (а.с. 50, 94).
Відповідач не здійснив повної оплати поставленого товару. Залишок основного боргу на час звернення позивача з позовом до суду становив 660 992,00 грн, на час закриття підготовчого провадження (19.11.2020) та після зменшення позивачем предмета позову за заявою від 03.11.2020 - 460 992,00 грн (4660992,00 - 4200000,00 = 460992,00 грн).
Предметом доказування є обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням сторонами зобов'язань за спірним договором.
Приймаючи до уваги правову природу укладеного сторонами договору поставки № 944 від 09.10.2017 та їх зобов'язання за договором, оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.4 договору та пункту 3 специфікації № 1 від 09.10.2017 сторони погодили умови оплати: 100% передоплати.
Частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
За частинами першою, другою, четвертою статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
За частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладене, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, а саме 31.12.2017.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки до отримання повної передоплати за товар підтверджується наданими ним доказами, які відповідач не оспорює.
Під час розгляду справи, після зменшення позивачем позову в частині основного боргу до 460 992,00 грн, проти якого відповідач не заперечує, ним було сплачено користь позивача 300000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3027 від 26.11.2020.
За таких обставин на час вирішення спору заборгованість відповідача за договором становить 160 992,00 грн (460992,00 - 300000,00 = 160992,00).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України сплата відповідачем під час судового провадження 300 000,00 грн основного боргу є підставою для закриття провадження у справі в цій частині за відсутності предмета спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Докази повної оплати відповідачем за поставлений позивачем товар відсутні.
За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 160 992,00 грн основного боргу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у загальній сумі 56 051,77 грн розраховані за загальний період з 01.01.2018 по 03.11.2020, відповідно до наступного розрахунку:
55371,62 грн - за період з 01.01.2018 по 16.10.2020 із заборгованості у сумі 660 992,00 грн;
680,15 грн - за період з 17.10.2020 по 03.11.2020 із заборгованості у сумі 460 992,00 грн (з урахуванням оплати 16.10.2020 у сумі 200 000,00 грн) (а.с. 101)
Перевіркою розрахунку встановлено, що позивачем не враховано, що день фактичної часткової оплати у рахунок погашення заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.
За результатами перерахунку та в межах позовних вимог 3% річних, що підлягають стягненню, будуть становити 56 035,39 грн, з яких:
55 317,45 грн - за період з 01.01.2018 по 15.10.2020 із заборгованості у сумі 660 992,00 грн;
717,94 грн - за період з 16.10.2020 по 03.11.2020 із заборгованості у сумі 460 992,00 грн (з урахуванням оплати 16.10.2020 у сумі 200 000,00 грн).
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у загальній сумі 102 321,56 грн розраховані за загальний період з січня 2018 року по вересень 2020 року із заборгованості у сумі 660 992,00 грн (а.с. 101).
За результатами здійсненого судом перерахунку підстав для зменшення інфляційних втрат не встановлено.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 319 348,95 грн, з яких: 160 992,00 грн - основний борг, 56 035,39 грн - 3% річних, 102 321,56 грн - інфляційні втрати.
Подана позивачем 01.12.2020 заява про зменшення позовних вимог до загальної суми 320234,42 грн разом із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору судом до розгляду не приймаються, оскільки на порушення пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України заява подана після закінчення підготовчого засідання.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Позивачем заявлені до стягнення з відповідача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, які ним попередньо визначені в орієнтовній сумі 26 000,00 грн (25000,00 грн - орієнтовна сума за супровід справи у трьох інстанціях; 1000,00 грн - витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду) (а.с. 102).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Системний аналіз зазначених законодавчих норм дозволяє дійти висновку, що практична реалізація принципу судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив. До закінчення судових дебатів заяви про подання доказів в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України не заявляв.
За таких обставин правові підстави для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 16 086,64 грн за платіжним дорученням № 4287 (#563607718205) від 09.09.2020 (а.с. 5).
З урахуванням зменшення позовних вимог до 619 365,33 грн судовий збір повинен становити 9 290,48 грн (619 365,33 х 1,5% = 9 290,48).
Отже, надмірно сплачений позивачем судовий збір становить 6796,16 грн (16086,64 - 9290,48 = 6796,16).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
З урахуванням поданого клопотання позивача, надмірно сплачений судовий збір у сумі 6796,16 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальній сумі 319 348,95 грн та 300 000,00 грн, сплачених відповідачем уже під час розгляду справи. За таких обставин на відповідача покладається судовий збір у сумі 9290,23 грн (619348,95*9290,48/619365,33 = 9290,23).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" про стягнення 619 365,33 грн задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 300 000,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Моноліт" (ідентифікаційний код: 33275862; місцезнаходження: 49027, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 22, кім. 556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ" (ідентифікаційний код: 21852167; місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1) основний борг у сумі 160 992,00 грн, 3% річних у сумі 56 035,39 грн, інфляційні втрати у сумі 102 321,56 грн, судовий збір у сумі 9 290,23 грн.
У решті позову - відмовити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СІ-АЛЬ" (ідентифікаційний код: 21852167; місцезнаходження: 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 6 796,16 грн, про що постановити ухвалу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.12.2020.
Суддя І.І. Колісник