вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5493/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"
до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 12579,51грн. збитків
Представники: справу розглянуто без виклику представниківучасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 12579,51грн. збитків.
Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5493/20 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020.
Ухвалою від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 12.11.2020.
28.10.2020 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 27.10.2020 за вих.№НЮс-06/1844 в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив від 27.10.2020 за вих.№НЮс-06/1844 прийнято до розгляду.
Щодо строку для подачі відповіді на відзив.
Відзив на позов позивач отримав 29.10.2020, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
Позивачу в ухвалі від 13.10.2020 роз'яснено, що відповідно до статті 184 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
В ухвалі від 13.10.2020 встановлено строк для подачі відповіді на відзив, а саме протягом трьох днів від дати отримання відзиву.
Відтак, позивач мав можливість подати суду відповідь на відзив в строк по 02.11.2020.
Станом на 10.12.2020 відповідь на відзив позивачем суду не надано.
У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, шістдесятиденний строк з дня відкриття провадження у справі спливає 14.12.2020.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
10.12.2020 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Короткий зміст позовної заяви та узагальнення її доводів.
Позивач стверджує, що за залізничною накладною №47195656 прибули вагони №53547022, №56557564, №56151228 з ознаками втрати вантажу під час перевезення, що зафіксовано комерційними актами.
Короткий зміст заперечень відповідача та узагальнення його доводів.
Відповідач зазначив, що позивач не довів належними доказами вартість вантажу. Крім цього, відповідач вважає, що до спірного вантажу має застосовуватися норма втрати на рівні 2%.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійсненого розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Д. Трейдінг" (далі - постачальник) та позивачем (далі - позивач, покупець) укладено договір постачання №1-1-2019/014 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, ціною та в кількості, наведеним у відповідних специфікаціях до договору (пункт 1.1. договору).
За змістом пункту 2.1. договору вугілля, вказане у специфікаціях до договору, постачається на умовах СРТ - станція Запоріжжя-Ліве, згідно Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з урахуванням умов, положень та застережень, які є у договорі (базисні умови постачання), якщо інші умови поставки не будуть погоджені сторонами додатково у відповідній специфікації до договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору ціна (базова договірна ціна) вугілля встановлена на базисних умовах постачання, передбачених договором, та зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Фактична договірна ціна вугілля, яке постачається за договором, буде розрахована за фактом приймання вугілля, з урахуванням положень договору.
У пункті 10.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання обома сторонами (дати початку строку дії договору). Сторони встановлюють, що дата закінчення строку дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов'язків, обумовлених договором, датою припинення строку дії договору є 31.01.2022, а у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх обов'язків щодо договору, датою припинення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності з умовами договору) усіх прийнятих на себе за договором зобов'язань. Строк дії договору визначається як проміжок часу, починаючи з дати початку строку дії договору та закінчуючи датою припинення строку дії договору.
В матеріалах справи наявна специфікація №829759 від 01.04.2019, в якій сторони узгодили поставку вугілля кам'яного у кількості 4 000 тонн на загальну суму 14900000,00грн.; вантажовідправник - ПрАТ "Павлоградвугілля" (філія "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля").
Факт надання послуг.
На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці здійснило відправлення вагонів №53547022, №56557564, №56151228, навантажених вугільною продукцією згідно з залізничною накладною №47195656 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувачем за якою є Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (покупець за вказаним вище договором).
Наявність перевізних документів - залізничних накладних.
Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Отже, відповідно до вказаної накладної №47195656 залізниця зобов'язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).
На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту залізниць України перевірки маси вантажу виявлено таке:
- у вагоні №53547022, який перевозився за накладною №4795656, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт №460005/397 від 11.04.2020 у якому зазначено про порушення маркування на 7 люком, виїмка довжиною 150см, шириною 130см, глибиною 30см. Відсутній вантаж у вагоні вміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу не має.
- у вагоні №56557564, який перевозився за накладною №4795656, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт №460005/396 від 11.04.2020 у якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та нестача.
- у вагоні №56151228, який перевозився за накладною №4795656, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт №460005/395 від 11.04.2020 у якому зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та нестача.
Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).
При цьому, як вбачається з залізничної накладної №4795656 завантаження, зокрема, у вагон №53547022, №56557564, №56151228 було здійснено відправником - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
Слід відзначити, що жодних письмових зауважень, щодо непридатності для перевезення вантажу навалом у вагонах №53547022, №56557564, №56151228 в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було.
Даний факт свідчить про те, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов, про що і зазначено у графі 20 залізничної накладної №4795656 - вантаж розміщено й закріплено згідно з пунктом 3.1. глави 14 додатка 3 до СМГС.
Після завантаження вугілля кам'яного та виставляння завантажених вагонів для відправлення, всі зазначені у спірній накладній вагони було перевірено працівниками Залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за спірною залізничною накладною №4795656, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Запоріжжя-Ліве в оформленій накладній. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагонів. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами суду не повідомлено.
Залізниця після проставлення відповідної відмітки в спірній залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Таким чином, господарський суд відзначає, що матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у комерційно несправні вагони №53547022, №56557564, №56151228.
Правомірність здійсненого розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.
Згідно із пунктом 4.1. договору оплата вугілля проводиться покупцем у національній валюті України шляхом банківського переводу грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах повної 100% попередньої оплати вартості вугілля, що підлягає поставці у відповідному періоді, протягом 5 банківських днів з моменту надання постачальником рахунку на передплату, але не пізніше дати початку поставки вугілля. Остаточні взаєморозрахунки сторони проводять протягом 3 банківських днів з моменту (дати) підписання сторонами актів приймання-передачі вугілля.
Відповідно до пункту 1 Специфікації №829759 від 01.04.2020 загальна сума договору орієнтовно дорівнює 14900000,00грн. з ПДВ.
У відповідності до вказаних умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок на оплату №2403-1 від 24.03.2020 на загальну суму 3720000,00грн., відповідно до якого вартість 1 тони склала 3100,00грн. (без ПДВ).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення №345900 від 26.03.2020 на суму 3720000,00грн. було оплачено отриманий за договором рахунок на оплату №2403-1 від 24.03.2020.
Позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагони №53547022, №56557564, №56151228 з вантажем були прийняті залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційних актах №460005/397, №460005/396 та №460005/395 від 11.04.2020 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.
Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 12579,51грн., що і є причиною спору.
ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.
При цьому, судом визнається правомірним посилання позивача, що природна втрата маси вантажу має застосовуватись у розмірі 1% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах з огляду на таке.
Згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) "Вугілля кам'яне, антрацит; брикети, котуни та аналогічні види твердого палива, одержані з кам'яного вугілля" (код товару 2701) відноситься до групи товарів 27 "Палива мінеральні; нафта та продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні".
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, при видачі вантажів, які відносяться до мінерального паливо, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить - 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
З огляду на те, що у залізничній накладній №47195656 зазначено, що за нею перевозилося вугілля кам'яне марки г-газовий, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі вугілля кам'яного з урахуванням норми недостачі, яка становить 1% маси.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу вугілля кам'яного слід покласти на відповідача.
Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Таким чином, господарський суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що вантажовідправником за спірним перевезенням є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", отже саме вказаною особою має бути виставлено рахунок на оплату товару (вантажу), який буде належним доказом його вартості; такий рахунок в матеріалах справи відсутній.
Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, оскільки у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором постачання №1-1-2019/014 від 28.02.2019) сторонами є постачальник - ТОВ "Д.Трейдінг" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів".
При цьому, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вказаних норм, сторонами було досягнуто згоди, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "Павлоградвугілля" (філія "ЦЗФ "Павлоградська" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"). Така домовленість була досягнута сторонами під час складання специфікації №829859 від 01.04.2020.
Таким чином, сторони реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, отже за договором постачальником виступав ТОВ "Д.Трейдінг" в особі ПрАТ "Павлоградвугілля", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.
Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в частині ненадання належних доказів вартості вантажу, а також ненадання договору між постачальником та вантажовідправником, оскільки наявність такого договору в умовах наявності згоди щодо особи вантажовідправника у специфікації №829859 від 01.04.2020, не є обов'язковою.
Крім цього, господарським судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку збитків від втрати вантажу не було враховано, що вантаж у вагонах №53547022, №56557564, №56151228 був зданий до перевезення у вологому стані, таким чином при видачі вантажів маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% від маси нетто, зазначеної у перевізних документах.
Проаналізувавши зміст залізничної накладної №47195656 від 02.04.2020 господарський суд доходить висновку, що вугілля кам'яне здане до перевезення в нормальному сухому стані, що відповідає технічним умовам ДСТУ 7146:2010.
Тому, для визначення норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто потрібно застосовувати - 1% маси, зазначеної в перевізних документах, відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Отже, поданий до суду розрахунок позивача є обґрунтованим та відповідальна недостача вугілля кам'яного у вагонах №53547022, №56557564, №56151228 під час перевезення становить 12579,51грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2-5, 7-15, 18, 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 220, 232-233, 236-242, 247-248, 252, 253-254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ.
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00186542) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) про стягнення 12579,51грн. збитків задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (49602, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 108; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40081237) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ДІАГОНАЛЬНА, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00186542) 12579,51грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 51 коп.) збитків; 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата підписання та складення повного судового рішення - 10.12.2020.
Суддя І.В. Петренко