10.12.2020 місто Дніпро Справа № 908/560/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Антоніка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 (повний текст складений 06.08.2020, суддя Проскуряков К.В.) у справі №908/560/20
за первісним позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор", смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", село Широке, Веселівський район, Запорізька область
про стягнення 140 610,41 грн.
та зустрічним позовом: Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України", село Широке, Веселівський район, Запорізька область
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор", смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область
про стягнення 3 465,00 грн., -
Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом та з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, яку прийнято до розгляду судом, просило стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на свою користь 140 610,41 грн.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на свою користь 3 465,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 у справі №908/560/20 первісний позов задоволено: з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" 140 610,41 грн. неустойки за неналежне виконання зобов'язань за форвардним контрактом №11/04-18 від 11.04.2018, 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" стягнуто на користь Державного бюджету України 2 102,00 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за форвардним контрактом №11/04-18 від 11.04.2018 в частині своєчасної поставки сільськогосподарської продукції (ячменю 3 класу), а саме строк поставки встановлений до 10.09.2018, а товар фактично поставлений 05.07.2019. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність факту прострочення поставки та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з постачальника (відповідача за зустрічним позовом) неустойки відповідно до пункту 3.2 контракту у сумі 140 610,41 грн. за період з 28.02.2019 по 04.07.2019. При цьому місцевий господарський відхилив клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності, зазначивши, що з урахуванням приписів статей 266, 258 Цивільного кодексу України стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, тому первісний позивач звернувся в межах позовної давності із вимогами про стягнення неустойки у сумі 140 610,41 грн.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про стягнення пені та 3% річних за порушення строків перерахування вартості товару, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність прострочення в здійсненні оплати, однак відмов у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем за зустрічним позовом. Так, період прострочення оплати починається з 17.04.2018 та закінчується надходженням останнього платежу 25.04.2018, таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за прострочення платежу у вказаному періоді розпочинається з 26.04.2018. Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що станом на час звернення з зустрічним позовом 25.03.2020 річний термін позовної давності сплив 26.04.2019, тому клопотання відповідача за зустрічним позовом про застосування позовної давності підлягає задоволенню, в задоволенні заявлених зустрічних вимог необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 у справі №908/560/20 , в позові Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" відмовити повністю, зустрічний позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" задовольнити в частині стягнення 3% річних згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про задоволення первісних позовних вимог, без урахування підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що здійснив поставку продукції у повному обсязі (виконав зобов'язання у повному обсязі). На думку апелянта, місцевим господарським судом помилково задоволені вимоги про стягнення неустойки за прострочку поставки товару, оскільки пунктом 9.5 контракту передбачений саме штраф, а не пеня. Відмінність пені від штрафу полягає у тому, що пеня може встановлюватись лише за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Оскільки умовами контракту передбачений саме штраф, на думку апелянта, стягнення такого штрафу можливе лише одноразово, тому розмір штрафу повинен становити 1 140,00 грн. (1 140 000,00 грн. х 36%/360 днів).
Також апелянт не погоджується із відмовою місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення 3% річних у сумі 223,56 грн. за несвоєчасне перерахування відповідачем за зустрічним позовом суми оплати за товар. Звертає увагу, що річний строк позовної давності застосовується згідно із частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу лише до вимог про стягнення неустойки. Водночас, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних не є неустойкою, тому до цих вимог застосовується загальна позовна давність у три роки.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести складає 8 153,00 грн. (3 153,00 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги та 5 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу) та заявляє, що докази оплати правничої допомоги будуть надані до суду після ухвалення рішення в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Антоніка С.Г.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 (у справі №908/560/20, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" відзиву на апеляційну скаргу не надало, про розгляд скарги було повідомлене належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали) - судової повістки №4900086554882, яке отримане ним 23.10.2020.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.04.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (покупець) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (продавець) укладений форвардний контракт №11/04-18, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, продавець зобов'язується виростити власними силами та передати покупцю у власність базовий актив - сільськогосподарську продукцію ячмінь 3 класу урожаю 2018 року, у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаними в цьому контракті, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною, передбачених цим контрактом.
Відповідно до пункту 2.1 контракту базовим активом за цим контрактом виступає: ячмінь 3 класу власного урожаю 2018 року, що відповідає ДСТУ 3769:98 "Ячмінь. Технічні умови" у кількості 100 +/- 10% тон в заліковій вазі Елеватора.
Згідно із пунктом 3.1 контракту поставка товару покупцю здійснюється на умовах EXW "Франко-склад продавця" згідно Інкотермс. Товар поставляється транспортом продавця на адресу: вул. Чарівна, 1 в смт. Веселе Веселівського району Запорізької області.
Строк поставки товару за цим контрактом встановлюється до 10.09.2018. Місце відвантаження: Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, Центральний тік Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (пункт 3.2 контракту).
Відповідно до пункту 3.3 контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар на базисі поставки відповідно до умов пункту 3.1 цього контракту.
Згідно з пунктом 4.2 контракту вартість цього контракту складає 1 140 000,00 грн. в тому числі ПДВ. Вартість контракту є кінцевою і зміні не підлягає.
Відповідно до пункту 5.1 контракту оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах попередньої оплати траншами за погодженням сторін у строк до 16.04.2018.
Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними з моменту списання останнього траншу з розрахункового рахунку покупця (пункт 5.3 контракту).
На виконання умов вказаного контракту, на підставі рахунків Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" №50 від 11.04.2018, №51 від 11.04.2018, №52 від 11.04.2018 на загальну суму 1 140 000,00 грн. Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" здійснило перерахування коштів на його рахунок платіжними дорученнями №479 від 13.04.2018 у сумі 302 000,00 грн., №1 від 13.04.2018 у сумі 38 000,00 грн., №480 від 13.04.2018 у сумі 40 000,00 грн., №10 від 18.04.2018 у сумі 300 000,00 грн., №12 від 18.04.2018 у сумі 80 000,00 грн., №15 від 20.04.2018 у сумі 100 000,00 грн., №33 від 25.04.2018 у сумі 80 000,00 грн., №22 від 23.04.2018 у сумі 81 000,00 грн., №29 від 24.04.2018 у сумі 100 000,00 грн., №2 від 23.04.2018 у сумі 19 000,00 грн.
Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на виконання умов контракту згідно з накладною №21 від 05.07.2019 поставлено Товариству з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" 300 т ячменю 3 класу на суму 1 140 000,00 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" посилається на неналежне виконання Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" зобов'язань за контрактом в частині своєчасної та повної поставки товару, у зв'язку з чим просить стягнути 140 610,41 грн. неустойки за прострочення виконання зобов'язання (пункт 9.5 контракту).
Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" посилається на неналежне виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" зобов'язань за контрактом в частині своєчасного перерахування суми попередньої оплати, у зв'язку з чим просить стягнути 3 241,64 грн. пені та 223,56 грн. 3% річних.
Предметом спору за первісним позовом є стягнення з продавця на користь покупця 140 610,41 грн. неустойки за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару (пункт 9.5 контракту).
Предметом спору за зустрічним позовом є стягнення з покупця на користь продавця 3 241,64 грн. пені та 223,56 грн. 3% річних (пункт 9.4 контракту) за несвоєчасне перерахування попередньої оплати.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.5 контракту продавець за несвоєчасну поставку товару згідно з пунктом 3.2 цього контракту сплачує покупцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості непоставленого товару за кожен день затримання поставки товару, за весь період прострочення.
Товариство з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" просить стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" неустойку за прострочення виконання зобов'язання за контрактом у розмірі 140 610,41 грн. за період з 28.02.2019 по 04.07.2019.
Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" у відзиві заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За приписами пункту 3.2 контракту, строк поставки товару за цим контрактом встановлюється до 10.09.2018.
Товар фактично частково поставлено 05.07.2019, що підтверджується накладною №21 на суму 1 140 000,00 грн.
Таким чином, продавцем порушено зобов'язання за контрактом щодо своєчасності поставки товару.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховані штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором); порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.
Прострочення з поставки товару у продавця розпочалось з 11.09.2018. В цей же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню (а саме з 11.09.2018 і за весь період прострочення, з урахуванням умов пункту 3.2 контракту).
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивач за первісним позовом звернувся до суду з цим позовом 28.02.2020, неустойка у сумі 140 610,41 грн. заявлена за період з 28.02.2019 по 04.07.2019, тобто в межах строку спеціальної позовної давності, а тому заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що пунктом 9.5 контракту передбачений саме штраф, а не пеня. Відмінність пені від штрафу полягає у тому, що пеня може встановлюватись лише за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Оскільки умовами контракту передбачений саме штраф, на думку апелянта, стягнення такого штрафу можливе лише одноразово, тому розмір штрафу повинен становити 1 140,00 грн. (1 140 000,00 грн. х 36%/360 днів).
Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з тих підстав, що, розмір договірної штрафної санкції, передбаченої пунктом 9.5 контракту, обраховано у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "пеня". Між тим, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.
Стаття 266 Цивільного кодексу України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 21.08.2019 у справі №727/9352/17.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення первісного позову у повному обсязі.
При цьому апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про неврахування місцевим господарським судом підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України право суду щодо зменшення розміру неустойки розширено: розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за первісним позовом здійснив поставку товару, однак з простроченням майже у 10 місяців (з 11.09.2018 по 04.07.2019).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджується, що Державним підприємством "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин для зменшення розміру неустойки.
У зустрічному позові Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на свою користь 3 241,64 грн. пені та 223,56 грн. 3% річних за прострочення оплати за період з 17.04.2018 по 25.04.2018.
Відповідно до пункту 9.4 договору у разі порушення покупцем строків оплати, установлених пунктами 5.1 цього контракту, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується за весь період прострочення. Окрім пені покупець зобов'язується сплатити санкції, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, судом перевірено розрахунок пені та 3% річних, наданого позивачем за зустрічним позовом та встановлено, що він є правильним та відповідає вимогам законодавства.
Товариством з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та 3% річних.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, період прострочення оплати має свій початок з 17.04.2018 та закінчується надходженням останнього платежу 25.04.2018, яким зобов'язання було виконано у повному обсязі. Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за прострочення платежу у вказаному періоді розпочинається з 26.04.2018, станом на час звернення з зустрічним позовом - 25.03.2020, річний термін позовної давності сплив - 26.04.2019, тому місцевий господарський суд дійшов до висновку, що клопотання відповідача за зустрічним позовом підлягає задоволенню, в задоволенні заявлених зустрічних вимог необхідно відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 3% річних, посилаючись на те, що річний строк позовної давності застосовується згідно із частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу лише до вимог про стягнення неустойки. Водночас, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних не є неустойкою, тому до цих вимог застосовується загальна позовна давність у три роки.
Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу належить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 цього Кодексу визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Слід зауважити, що у постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі №922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Аналогічні за змістом правові висновки виклали Верховний Суд в постановах від 10.04.2018 у справі №910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі №642/493/17-ц та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц.
З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про помилковість висновку місцевого господарського суду в частині відмови у стягнення 3% річних за прострочення оплати за період з 17.04.2018 по 25.04.2018 у сумі 223,56 грн.
Також рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 у справі №908/560/20 у зв'язку із задоволенням первісного позову з Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веселівський елеватор" 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів в частині оскарження рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний господарський суд, відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядає рішення в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи (пункт 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги в частині безпідставної відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення 223,56 грн. 3% річних.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для часткового скасування рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову з прийняттям нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 223,56 грн. 3% річних, 135,62 грн. судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 у справі №908/560/20 задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2020 у справі №908/560/20 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 223,56 грн. 3% річних, 135,62 грн. судового збору.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 223,56 грн. 3% річних, 135,62 грн. судового збору за подання зустрічного позову.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 27.07.2030 у справі №908/560/20 залишити без змін.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" 203,43 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.12.2020.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд
Суддя С.Г. Антонік
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, про що складений акт від 23.11.2020, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі №908/560/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Веселівський елеватор" (elevatorves_info@ukr.net), електронну адресу представника Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" адвоката Димитрашка Дениса Володимировича (dymytrashkod@ukr.net).