30.11.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6019/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чус О.В. (доповідач)
суддіКузнецова І.Л., Широбокова Л.П.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року
у справі № 904/6019/19 (суддя - Юзіков С.Г., м. Дніпро)
за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС"
про стягнення 26 837,92 грн. за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 3% річних, втрат від інфляції, пені
Короткий зміст і підстави позовних вимог
До Господарського суду Дніпропетровської області звернувся позивач Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" про стягнення 26 837,92 грн. за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, 3% річних, втрат від інфляції, пені за договором №224 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 17.02.2015р.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/6019/19 позов Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" - задоволено частково.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС", 50015, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5 Г (код 06959123) на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", 50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а (код 03341316) 20 340,06 грн. основного боргу, 517,94 грн. 3% річних, 81,76 грн. індексу інфляції, 5 697,02 грн. пені, 1 906,60 грн. судового збору.
У решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, скаржник наголошує на тому, що він не є Споживачем за даним Договором, а дана ситуація виникла внаслідок того, що каналізаційна мережа завдовжки 1300 метрів належить на праві власності Відповідачеві, в яку скидаються стічні води від інших суб'єктів господарювання.
Окрім цього, апелянт (відповідач) посилається на те, що 17.07.2018р. сторонами укладено Договір №743 про спільне використання каналізаційної мережі підприємства (далі - Договір №743), відповідно до п. 1.2. якого, за цим договором сторони дійшли згоди спільно діяти для обліку кількості отриманих споживачами послуг та наданню останнім можливості здійснення відведення стічних вод в межах нормативів, встановлених у відповідності до вимог чинного законодавства України та укладених договорів.
На думку відповідача, сторони Договором №743 від 17.07.2018р. погодили, що обов'язок з оплати послуг наданих позивачем на підставі Договору №224 від 17.02.2015р. виникає у відповідача після укладення оплатних Договорів із споживачами, які використовують його приватну каналізаційну мережу, а оскільки на даний час такі Договори не укладено з усіма користувачами (споживачами), то і не виник обов'язок щодо оплати.
Узагальнені доводи інших учасників справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Так, позивач зазначає, що оскільки каналізаційна мережа є приватною власністю Відповідача, то і обов'язок з оплати за скид до централізованої комунальної каналізаційної мережі Кривого Рогу з каналізаційної мережі Відповідача, покладається саме на нього. Ці обов'язки сторони унормували, уклавши договір №224 від 17.02.2015р.
Відповідачем (скаржник) надано відповідь на відзив позивача в якому зазначено, що відповідач не є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення.
Так, протягом усього часу дії договору №224 від 17.02.2015 Скаржник не спожив жодного кубічного метру стічних вод для послуг з централізованого водовідведення, про що свідчать показники обліку інших абонентів в актах приймання-передачі наданих послуг, рахунках та інформації про кількість скинутих стічних вод абонентами до мережі позивача.
Безпідставним також є посилання позивача на факт направлення відповідачеві актів приймання-передачі послуг за Договором, які відповідач, начеб-то, підписав без зауважень.
Оплата споживачем частини виставленої у рахунку суми не свідчить про визнання ним всієї суми. Зазначене узгоджується з правовою позицією, сформованою Верховним Судом України в постанові від 22 березня 2017р. у справі № 6-42цс і 7.
Відповідачем здійснено часткову оплату за тими абонентами, з якими в нього наявні відповідні договори та які були погоджені з позивачем.
Позивачем не дотримано вимог п.1.4. 2.1.1. 2.1.2 Договору №743 щодо надання відповідачу неповного списку Споживачів, ненадання переліку Споживачів, з якими позивачем укладені договори про надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, яке проходить транзитом через каналізаційну мережу відповідача в комунальну систему каналізації міста Кривого Рогу.
Позивач намагається довести про існування одночасно двох договорів між ним та відповідачем -№743 від 17.07.2018 та №224 від 17.02.2015. Проте, Договір №224 від 17.02.2015 припинив свою дію згідно п.9.2 Договору №224, строк дії Договору №224 закінчився 01.04.2018 року, та не є продовженим, оскільки за місяць до закінчення його строку відповідачем було письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду умов.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" щодо розгляду його апеляційної скарги, на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/6019/19, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" - для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
17.02.2015р. сторонами укладено Договір №224 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі Договір№224), за п.1.1. якого Виробник (Позивач) зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві (Відповідачеві) - відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - послуги), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
Відповідно до п.1.2. Договору орієнтовний обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки Споживача узгодженої з відділом Водозбуту Виробника, яка є невід'ємною частиною Договору.
Загальний обсяг послуг з централізованого постачання холодної води орієнтовно складає: 256,84 м3/рік.
Загальний обсяг послуг з централізованого водовідведення орієнтовно складає: 256,84 м3/рік.
Згідно з п.1.3. Договору№224 договірний обсяг централізованого постачання питної води та водовідведення може бути змінений (збільшений або зменшений) за письмовою заявкою Споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу Виробника та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо Виробник має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1.4. Договору №224 визначено характеристику засобів обліку та регулювання споживання води: розрахунки проводяться згідно наданої розрахункової заявки.
Відповідно до п. 2.1. Договору №224 тарифи на послуги (за 1м3 без ПДВ) становлять:
Згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №1154 від 15.08.2014р. складають за 1м3 без ПДВ: вода - 2,99 грн.; стоки - 2,91 грн.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил №630 (п.2.2. Договору №224).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.3.1. Договору №224).
Пунктом 3.2. Договору №224 визначено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів з дати отримання платіжного доручення, рахунку або квитанції, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виробника. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
Плата за надані послуги при наявності засобів обліку води здійснюється за їх показниками та розподілом у відповідності до п.1.4. Договору. У разі відсутності засобів обліку або їх показників, плата за надані послуги здійснюється, тимчасово, розрахунковим шляхом за затвердженими нормами водоспоживання (п.3.3. Договору №224).
Відповідно до п. 4.2.2. Договору №224 Споживач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі у встановлені Договором строки, оплачувати послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до встановлених тарифів.
Пунктом 9.1. Договору №224 визначено, що цей Договір укладається на 3 (три) роки та набирає чинності з 01.04.2015р. у відповідності до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України і діє в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення до 01.04.2018р., а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості.
Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п.9.2 Договору №224).
Відповідно до п.10.8 Договору №224 обсяги постачання послуг, визначаються згідно показників технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки, встановлених власними коштами та засобами Споживача, згідно з технічними умовами виданими Виробником. Місяця встановлення, вид, тип технічних засобів та інші необхідні характеристики зазначаються в акті опломбування, що підписується у встановленому порядку уповноваженими представниками Виробника. Показники технічних засобів обліку знімаються представниками Виробниками щомісячно, у присутності представника Споживача. У разі відсутності, або тимчасової несправності таких технічних засобів - облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом, згідно з установленими нормами водопостачання.
Згідно з п.10.11. Договору №224 кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації, визначається кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками технічних засобів обліку, а при їх відсутності по нормам водопостачання.
Пунктом 10.12. Договору №224 визначено, що Споживач для підписання акту про кількість отриманих послуг направляє свого представника у відділ Водозбуту Виробника не пізніше 01 числа кожного місяця наступного за звітним. Якщо представник Споживача не прибув у встановлений термін, або відмовився від підписання акту, Виробник на підставі даних технічних засобів обліку води, або нормативів (норм) водопостачання у односторонньому порядку складає акт, який вважається узгодженим Споживачем та є підставою для здійснення нарахувань та подальшої оплати останнім, один примірник акта в триденний строк направляється на адресу Споживача.
Також, між комунальним підприємством «КРИВБАСВОДОКАНАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКС» було укладено Договір № 743 про спільне використання каналізаційної мережі підприємства від 17.07.2018 року (далі - Договір №743).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №224 Позивачем у період з 01.02.2019р. по 30.09.2019р. надавалися послуги з центрального водовідведення, що підтверджується підписаними обома сторонами без заперечень та зауважень Актами приймання-передачі послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за Договором №224 від 17.02.2015 особовий рахунок № 1590 та рахунками на оплату послуг на загальну суму 313 030,75 грн., які направлялися Відповідачеві щомісяця на електронну адресу та нарочно з реєстром-попередженням під підпис.
Відповідач за надані послуги розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 20 340,06 грн. за період з 01.02.2019р. по 30.09.2019р.
Посилаючись на п.5.1.2. Договору №224, Позивач нарахував Відповідачеві пеню у розмірі 5 697,02 грн. за період прострочення з 28.02.2019 по 31.10.2019р. за кожним актом окремо.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 3 % річних - 569,74 грн. за період з 28.02.2019 по 31.10.2019р. та індекс інфляції - 231,10 грн. за період з квітень-листопад 2019р. за кожним актом окремо.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 19 Закону «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем про надання послуг з водопостачання є обов'язковим.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 3, 4 статті 13 вищезазначеного Закону договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Предметом доказування у даній справі є: факт надання послуг, наявність порушення Споживачем умов Договору в частині своєчасної оплати наданих Позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування стягуваної суми.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач має у власності приватну каналізаційну мережу довжиною 1300м, врізану у самопливний колектор позивача від КНС № 2 до КНС-45, через яку скидає до централізованої комунальної каналізаційної мережі міста Кривого Рогу стічні води власні та споживачів, які знаходяться уздовж цієї каналізаційної мережі та врізані до неї.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містить ст. 319 ЦК України, якою передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Оцінивши фактичні обставини справи комплексно, господарський суд правомірно дійшов до висноку, що оскільки каналізаційна мережа є приватною власністю Відповідача, то і обов'язок з оплати за скид до централізованої комунальної каналізаційної мережі Кривого Рогу з каналізаційної мережі Відповідача, покладається саме на нього. Ці обов'язки сторони унормували, уклавши договір №224 від 17.02.2015р.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Порядок сплати платежів за договором сторони визначили у п. 3.2. Договору протягом трьох банківських днів з дати отримання платіжного доручення, рахунку або квитанції, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виробника. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.
Посилання відповідача (скаржника) на те, що Договором №743 від 17.07.2018р обумовлено, що обов'язок оплати отриманих Відповідачем від Позивача послуг за Договором №224 від 17.02.2015р. виникає лише після укладення оплатних договорів з безпосередніми споживачами є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до п.1.1. Договору №743 від 17.07.2018р. сторони дійшли згоди протягом всього строку дії спільно діяти для досягнення мети по перегляду договірних з підприємствами-споживачами, що входять до водорозподільчого куста "Шерстепрядильної фабрики" та Коломойцівського промвузла, які розташовані впродовж каналізаційної мережі ТОВ "КОМПЛЕКС" завдовжки 1300 метрів від КНС №2 до КНС-45 КП "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", та здійснюють скид таких стічних вод через каналізаційну мережу ТОВ "КОМПЛЕКС" в комунальну систему каналізації міста Кривого Рогу.
Пунктом 1.6. цього Договору №743 визначено, що цей Договір не є Договором про надання комунальних послуг Водоканалом Підприємству.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір №743 про спільне використання каналізаційної мережі підприємства від 17.07.2018р. не визначає порядок розрахунків між Позивачем та Відповідачем за надані послуги з водовідведення відповідно до умов Договору №224 від 17.02.2015р., як і не визначає порядок виконання Відповідачем своїх обов'язків щодо оплати наданих Позивачем послуг за Договором №224 від 17.02.2015р.
Таким чином, з урахуванням положень ст.530 ЦК України, а також враховуючи п.3.2. Договору, Відповідач повинен був оплатити надані послуги протягом 3 банківських днів з дня отримання рахунку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 340,06 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Щодо розміру пені
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Посилаючись на п.5.1.2. Договору №224, Позивач нарахував Відповідачеві пеню у розмірі 5 697,02 грн. за період прострочення з 28.02.2019 по 31.10.2019р. за кожним актом окремо.
Здійснивши власний перерахунок пені, колегія суддів погоджується з розміром стягненої пені - 5 697,02 грн., оскільки пеня, за період прострочення з 28.02.2019 по 31.10.2019р. за кожним актом окремо, становить більше ніж нараховано позивачем.
Щодо розміру 3% річних та інфляційх втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 3 % річних - 569,74 грн. за період з 28.02.2019 по 31.10.2019р. та індекс інфляції - 231,10 грн. за період з квітень-листопад 2019р. за кожним актом окремо.
Колегія суддів погоджується з тим, що розрахунки 3% річних проведено неправильно, оскільки при здійсненні розрахунку, позивачем неправильно визначено дату початку прострочення зобов'язання, оскільки відповідно до п.3.2. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються Споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів з дати отримання платіжного доручення, рахунку або квитанції, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виробника. При розрахунках позивач не врахував відстрочення на три календарні дні, що в свою чергу суперечить умовам Договору, тому 3% річних з простроченої суми становлять - 517,94 грн. Нарахування індексу інфляції, позивачем проведено всупереч Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (нарахування проведено не за повний місяць існування боргу), тому за перерахунком індекс інфляції становить - 81,76 грн.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПЛЕКС" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 у справі 904/6019/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 10.12.2020р.
Головуючий суддя О .В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Л.П. Широбокова