10 грудня 2020 року справа №200/2684/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
Ястребової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Чучко В.М.) від 20 травня 2020 року (повний текст складено травня 2020 року) у справі №200/2684/20-а за позовом приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2020 року №0017575104, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2020 року №0017575104 на суму 2628,00 грн..
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.02.2020 року №0017575104 на суму 2628,00 грн..
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що спірне рішення було прийнято ним у відповідності до вимог ст.126 Податкового кодексу України за фактом порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 та п.286.2ст.286 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки за звітний період 2014 рік.
На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем 23.01.2014 року подано до контролюючого органу податкову декларацію за звітний період 2014 рік, в якій самостійно обчислено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки у річному розмірі 378 370,88 грн., а 15.07.2014 року подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію за звітний період 2014 рік, в якій уточнені нарахування орендної плати за земельні ділянки на 2014 рік у річному розмірі 314 779,31 грн..
За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю, оформленої актом перевірки №22/08-01-51-06/32954671 від 11.01.2020 року, було встановлено несвоєчасну сплату позивачем самостійно визначених узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014 рік №9001838793 від 23.01.2014 року, чим порушено п.57.1п.57.3 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України (а.с. 18).
Актом перевірки встановлено, що граничний термін сплати 30.07.2014р., а фактично сплачено 30.12.2019р. -13100 грн., 16.12.2019р. - 40 грн..
За наслідками перевірки податковим органом відносно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2020 року№ 0017575104, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України, за затримку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 13140 грн., зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2628,00 грн. (а.с.19).
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.286.2ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Позивачем не оспорюється сам факт несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік згідно декларації №9001838793 від 23.01.2014 року граничним терміном сплати 30.07.2014р.. Однак, застосування штрафних санкцій вважає безпідставним з огляду на порушення відповідачем встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строку для застосування штрафних санкцій.
Пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.
Згідно з пунктом 114.1 статті 114 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
За правилами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, положенням наведеної норми податкового законодавства чітко визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Враховуючи, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 ПК України, відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані в межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від13 листопада 2020 року у справі № 826/11626/15, від 05 липня 2019 року у справі № 820/11541/13-а.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що приймаючи 03.02.2020р. спірне рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання граничним терміном сплати 30.07.2014р. відповідачем було порушено строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, а тому правомірно скасовано спірне рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 20 травня 2020 року у справі №200/2684/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного від 20 травня 2020 року у справі №200/2684/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 10 грудня 2020 року.
Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 10 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 10 грудня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Т.Г. Гврищук
Судді: А.А. Блохін
Л.В. Ястребова