ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 грудня 2020 року м. Київ № 640/616/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 09.04.2018, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 05.07.1986 по 02.06.1988, та зарахувавши до загального стажу роботи відповідні періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 по 16.06.1986, з 01.07.1986 по 04.07.1986, з 03.06.1988 по 02.08.1988, 27.08.1988 по 05.08.1990, з 01.10.1990 по 01.07.1992 на підставі диплому Донецького політехнічного інституту.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.02.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, який наявний в матеріалах справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про призначення пенсії №3441 від 29.03.2018 на пільгових умовах за Списком №1, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суть спірних правовідносин виходить з того, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах через відсутність належного стажу.
Зокрема, листом від 12.10.2018 за вих. №93210/02/Н-7649 Відповідач повідомив Позивача, що до пільгового стажу роботи за Списком №1 не було враховано період проходження строкової військової служби в лавах Радянської Армії, оскільки згідно довідки від 08.02.2018 №6/1 за період з 17.06.1986 по 30.06.1986 Позивач здійснив 3 підземні виходи, однак за відсутності інформації про дати виходу.
В той же час, не зараховуючи період проходження строкової військової служби до пільгового стажу, Відповідач в листі зазначає, що оскільки за вказаною вище довідкою неможливо визначити конкретні дати підземних виходів та підтвердити або спростувати роботу на пільгових умовах на момент призову на строкову війську службу, до пільгового стажу період служби в армії не зараховано.
Крім того, Відповідач повідомив Позивача, що до загального стажу роботи не було зараховано період навчання в Донецькому політехнічному інституті на денному відділенні, оскільки дані, зазначені в трудовій книжці та військовому квитку суперечать даним, зазначеним в дипломі.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю наведених доводів відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників встановлено статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).
Пунктом 1 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Позивач народився 08.04.1968 року, 50 років йому виповнилось в квітні 2018 року, отже, вимога щодо віку дотримана, що власне відповідачем не заперечується.
Згідно абзацу 17 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІУ, за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків.
В листі-відмові від 12.07.2018 №37926/03 відповідач зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача становить 21 рік 10 місяців 9 днів, тобто вимога щодо загального стажу 21 рік шість місяців позивачем також дотримана.
Частиною 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію на пільгових умовах виникає за наявності пільгового спеціального стажу за Списком №1 - 10 років для чоловіків.
Відмовляючи в призначенні пенсії Відповідач в листі від 12.07.2018 №37926/03 зазначив, що стаж роботи за списком №1 становить 9 років 10 місяців 18 днів.
Отже, для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах необхідним є стаж на рівні 1 місяця 13 днів за Списком №1.
Стосовно відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби в лавах Радянської армії, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.
Відповідачем не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 Позивача період проходження служби в лавах Радянської армії з 05.07.1986 по 02.06.1988.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За даними трудової книжки позивача НОМЕР_1 (записи №1-2) Позивач з 17.06.1986 (наказ №272п від 17.06.1986) прийнятий на шахтоуправління «Горняк» в/о Селидіввугілля учнем гірського робочого підземного на дільницю вентиляції та техніки безпеки.
30.06.1986 (наказ №274п від 30.06.1986) звільнений у зв'язку з призовом в Радянську Армію.
Довідкою №6 від 08.02.2018, виданою ДП «Селидіввугілля» в/п шахта «Курахівська», належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи, підтверджується, що з 17.06.1986 по 30.06.1986 Позивач виконував повний робочий день «Гірничі роботи» «Видобування вугілля підземним способом» за професією учень гірського робочого підземного на ділянці ВТБ, що передбачено підрозділом 1 розділу 1 Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173 (чинна станом на час вирішення спору). Звільнений у зв'язку з призовом в армію, про що прямо зазначено у вказаній пільговій довідці.
Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як в період проходження позивачем військової служби, так і станом на даний час, є чинним Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590.
Підпунктом «к» частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та по інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти «а» та «б» пункту 16 Положення), та пенсії у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт «в» пункту 16 Положення) періоди, зазначені в підпунктах «к» та «л», дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.
Зазначене кореспондується з положеннями абзацу другого пункту 1 статті 8 чинного Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за змістом якого час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Позивач має право на прирівняння періоду служби в армії до періоду роботи, що передує службі, оскільки на момент призову працював за професією, що передбачена Списком №1.
Підстави та порядок зарахування періоду проходження служби в армії до пільгового стажу встановлено виключно підпунктом «к» ч. 1 п. 109 «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 та пунктом 1 статті 8 чинного Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач, не зараховуючи до пільгового стажу період проходження Позивачем строкової військової служби, зазначає, що згідно довідки від 08.02.2018 №6/1 за період з 17.06.1986 по 30.06.1986 було три підземні виходи (без зазначення дат). Оскільки за вказаною довідкою неможливо визначити конкретні дати підземних виходів та підтвердити або спростувати роботу на пільгових умовах на момент призову на строкову війську службу, до пільгового стажу період служби в армії не зараховано.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посилаючись на необхідність встановлення точних дат виходів, Відповідач не посилається на жодний закон чи підзаконний нормативний акт. Таким чином, вимога надати довідку із зазначенням чітких дат виходів є необґрунтованою.
При цьому, як вже зазначалось, довідкою №6 від 08.02.2018, виданою ДП «Селидіввугілля» в/п шахта «Курахівська» підтверджено, що з 17.06.1986 по 30.06.1986 Позивач повний робочий день працював за професією, що передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. №1173 та був звільнений у зв'язку з призовом в лави Радянської Армії.
Факт роботи за професією, що передбачена Списком №1 на момент призову до армії - єдина законодавчо визначена вимога, що встановлена для зарахування періоду проходження служби до пільгового стажу.
За таких обставин, доводи ГУ ПФУ про необхідність надання позивачем довідки з зазначенням конкретних дат виходів суперечать ч.2 19 Конституції України, внаслідок чого відмову позивачу в призначенні пенсії з цієї підстави не можна вважати правомірною.
Разом з тим, в контексті наведеного, суд приймає до уваги наступне.
29.03.2018 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про призначення пенсії та надав відповідний пакет документів, серед яких була і довідка про підземні спуски №6/1 від 08.02.2018.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Як свідчать матеріали справи, під час звернення із заявою про призначення пенсії жодних зауважень чи відміток в заяві про призначення пенсії, стосовно необхідності надавати довідку про підземні виходи з зазначенням точних дат спусків, інспектором управління здійснено не було.
До того ж, як стверджує позивач та не було заперечено і спростовано відповідачем, протягом трьох місяців, наданих для дооформлення документів відповідно до п.1.7 Порядку №22-1, жодних письмових повідомлень з вимогою надати додаткові документи від Відповідача Позивач не отримував.
Крім того, надання довідки про спуски (як з зазначенням дат вказаних спусків так і без зазначення таких дат) законодавчо не передбачено, як обов'язкова вимога для зарахування періоду служби в армії до пільгового стажу за Списком №1.
Натомість, Довідками від 08.02.2018 №6/1 та №344 від 01.11.2018 підтверджено, що Позивач здійснював спуски під землю в період з 17.06.1986 по 30.06.1986. Довідкою №6 від 08.02.2018 підтверджено, що Позивач працював повний робочий день за Списком №1. Всі вимоги, встановлені законодавцем, Позивачем виконано, отже, період проходження військової служби підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №1.
При цьому, період проходження строкової військової служби з 05.07.1986 по 02.06.1988 підтверджується не тільки військовим квитком НОМЕР_2 , а й довідкою від 14.02.2000 №2/103 Ворошилівського районного військового комісаріату, згідно якої Позивач був призваний на службу з 05.07.1986.
Суд приймає до уваги ту обставину, що в військовому квитку на сторінці 2 помилково зазначено про те, що Позивач призваний на службу 16.06.1986 (дата видачі повістки згідно пояснень позивача), в той час як в дійсності Позивач з'явився до військового комісаріату 03.07.1986 і був направлений на службу в військову частину 05.07.1986, що підтверджується довідкою від 14.02.2000 №2/103 Ворошилівського районного військового комісаріату, згідно якої Позивач був призваний на службу з 05.07.1986, а також записами у військовому квитку - дата здавання паспорта - 03.07.1986 (ст.26), обліково-послужною карткою (відмітка про явку в військовий комісаріат 03.07.1986).
Довідка від 14.02.2000 №2/103 надавалась позивачем відповідачу при поданні заяви про призначення пенсії, однак помилково не було оцінена суб'єктом владних повноважень, як належний доказ повідомлених в ній обставин.
Стосовно відмови у зарахуванні до загального стажу Позивача періоду навчання на денному відділенні Донецького політехнічного інституту, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як вбачається з листа-відмови від 12.07.2018, до загального стажу роботи не зараховано період навчання у вищому навчальному закладі - Донецькому політехнічному інституті.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Згідно п. «д» ч.3 вказаної статті до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що документи про стаж, які подаються до заяви про призначення пенсій, визначаються, серед іншого, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 673.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. До трудового стажу зараховується час фактичного навчання, який вказано в дипломі або довідці.
За даними диплома ФВ №786235 Позивач навчався в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 по 01.07.1992. За даними військового квитка НОМЕР_2 та довідки від 14.02.2000 №2/103, виданої Ворошилівським районним військовим комісаріатом, Позивач проходив військову службу з 05.07.1986 по 02.06.1988.
За даними трудової книги НОМЕР_1 (записи №1-2,4-5,6-8) під час навчання в Донецькому політехнічному інституті Позивач тричі проходив виробничу практику в періоди з 17.06.1986 по 30.06.1986, з 09.08.1988 по 26.08.1988, з 06.08.1990 по 30.09.1990.
Довідкою від 02.07.2018 №25, виданою Донецьким національним технічним університетом підтверджено, що Позивач в 1985 році вступив до Донецького політехнічного інституту. Відрахований рішенням екзаменаційної комісії від 01.07.1992. Отримав кваліфікацію гірського інженера.
Постановою Кабінету Міністрів України №646-93-п від 13.08.1992 «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів» на базі Донецького політехнічного інституту було створено Донецький державний технічний університет, якому Указом Президента України №591/2001 було присвоєно статус національного.
У довідці №25 від 02.07.2018 Донецький національний технічний університет повідомляє, що диплом ФВ №786235 дійсний, проте надати більш точні відомості немає можливості, у зв'язку з проведенням АТО.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою не повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, не зараховуючи до загального стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті, Відповідач діяв з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Позивача. Відповідач діяв необґрунтовано, всупереч п.3 ч.2 ст.2 КАС України, оскільки з аналізу диплома серії ФВ №786235 є можливим дійти висновку, що Позивач навчався в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 по 01.07.1992.
За даними військового квитка НОМЕР_2 та довідки від 14.02.2000 №2/103, виданої Ворошилівським районним військовим комісаріатом, Позивач проходив військову службу з 05.07.1986 по 02.06.1988, у зв'язку з чим в навчанні була перерва. За даними трудової книжки (записи №1-2,4-5,6-8) під час навчання в Донецькому політехнічному інституті Позивач проходив виробничу практику в періоди з 17.06.1986 по 30.06.1986, з 09.08.1988 по 26.08.1988, з 06.08.1990 по 30.09.1990.
Крім того, згідно п.8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час навчання у вищих навчальних закладах підтверджується не тільки дипломом, а й посвідченнями, свідоцтвами.
Додатково факт навчання Позивача у Донецькому політехнічному інституті на денному відділенні підтверджується студентським квитком, копія якого долучена до позовної заяви.
Враховуючи наведене в сукупності, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов переконання, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується пільговий стаж позивача за Списком № 1: період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 05.07.1986 по 02.06.1988 та додатково загальний стаж роботи в періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 по 16.06.1986, з 01.07.1986 по 04.07.1986, з 03.06.1988 по 02.08.1988, 27.08.1988 по 05.08.1990, з 01.10.1990 по 01.07.1992, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, починаючи з 09.04.2018, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 05.07.1986 по 02.06.1988, та зарахувавши до загального стажу роботи періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1985 по 16.06.1986, з 01.07.1986 по 04.07.1986, з 03.06.1988 по 02.08.1988, з 27.08.1988 по 05.08.1990, з 01.10.1990 по 01.07.1992.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИУЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 16).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович