ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2020 року м. Київ № 640/10760/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомДержавного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Національні інформаційні системи»
провизнання протиправним та скасування наказу від 25.11.2019, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: 25006, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Арсенія Тарковського, будинок 16, корпус 2, квартира 18, до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач, Мін'юст), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (надалі - третя особа), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 4, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3616/5 від 25.11.2019 року «Про анулювання доступу державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
- відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству «Національні інформаційні системи», що є технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного наказу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було порушено встановлену процедуру проведення камеральної перевірки, а оскаржуваний наказ суб'єкта владних повноважень не містить жодного обґрунтування застосування саме такої міри реагування як анулювання доступу до реєстру. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ суб'єкта владних повноважень прийнятий із порушенням вимог статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) і Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року та підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, а суб'єкт владних повноважень при виконанні покладених на нього функцій та обов'язків діяв на підставі та у межах повноважень визначених чинним законодавством України. Відповідач звертає увагу, що Міністерство юстиції України належним чином повідомило позивача про проведення камеральної перевірки та її результат, шляхом оприлюднення відповідних наказів на офіційному веб-сайті та надсиланням копій відповідних наказів із супровідними листами, а також, що у відповідності до норм Порядку № 990 надання довідки Комісії суб'єкту, щодо якого проводився моніторинг реєстраційних дій та/або камеральна перевірка, і заінтересованим особам, права та законні інтереси яких порушено, здійснюється у разі їх звернення, а отже не є обов'язком. Виходячи з вищевикладеного, відповідач не погоджується з аргументами викладеними позивачем в адміністративному позові та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В своїх поясненнях щодо позовної заяви третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державне підприємство «Національні інформаційні системи», посилається на те що ДП «НАІС», будучи технічним адміністратором Державного реєстру прав не уповноважене приймати владно-управлінських рішень, а лише їх виконує. Одночасно з цим ДП «НАІС» реалізує припис наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов'язання для ДП «НАІС» встановлено законодавчо у ст. 37-1 Закону.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що хронологія подій перевірки, складання документів за її результатами і прийняття відповідачем рішень у формі наказів свідчить про те, що відповідач не був зацікавлений у участі позивача у такій перевірці, а тому і не скористався своїм правом і не витребував у позивача жодного документу або пояснення щодо вчинених нею реєстраційних дій, що свідчить про упередженість відповідача при прийняті оскаржуваного рішення. Також зазначає, що оскаржуваний наказ є необґрунтованим (тобто прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)), непропорційним (без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)), а заходи реагування не є співмірними з виявленими недоліками в роботі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2019 року № 4027/7 «Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», щодо державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 проведено перевірку, за наслідками якої складено акт від 18 листопада 2019 року.
Моніторингом встановлено порушення позивачем вимог статей 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, оскільки скасовано реєстрацію заяв № 36890419, 36248419, 36249049 при відсутності у Державному реєстрі речових прав заяв про відкликання вищезазначених заяв та відповідних рішень про залишення заяв без розгляду, у зв'язку з їх відкликанням.
На підставі статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 (в редакції, що діяла на дату винесення оскаржуваного рішення), та на підставі акту за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 відповідачем винесено наказ від 19 листопада 2019 року № 4047/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 », за результатами якої було складено довідку від 20 листопада 2019 року.
У Довідці за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. ОСОБА_1 від 20.11.2019, зазначено, що у ході камеральної перевірки встановлено порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог ст. 18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 16 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, за заявами №№ 36890419, 36248419, 36249049, 35566272, 35565824, 35594979, 34756661, 35206427, оскільки скасовано реєстрацію зазначених заяв (у Державному реєстрі прав встановлено відсутність заяв про відкликання вищезазначених заяв та відповідних рішень про залишення заяв без розгляду у зв'язку з їх відкликанням).
Також зазначено, що у ході камеральної перевірки встановлено порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог ст. 12, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки з Державного реєстру прав видалено запис про право власності за № 21177760 на квартиру у місті Кропивницький та видалено розділ № 1289106135231 як помилку.
Також зазначено, що державним реєстратором ОСОБА_1 з державного реєстру прав видалено запис про право власності за № 29236112 на комплекс будівель загальною площею 5286,6 кв.м у місті Кропивницький та видалено розділ № 1710599635101 як помилкові (право власності зареєстроване 03.12.2018 , а видалено 13.05.2019 із зазначенням підстави «помилково відкрито розділ») без відповідного судового рішення.
Також зазначено, що у ході камеральної перевірки встановлено порушення державним реєстратором ОСОБА_1 вимог ст. 12,26 Закону, оскільки з Державного реєстру прав видалено записи про обтяження № 29657016 (заборона на нерухоме майно) та 28785252 (арешт нерухомого майна) без відповідного судового рішення. Аналогічні правопорушення вчинено під час видалення з Державного реєстру прав записів про інше речове право (право оренди земельної ділянки) №№ 28701306, 28699712, 29805340 із зазначенням підстави «помилка» без відповідного судового рішення.
Також зазначено, що разом із заявою № 35101702 для державної реєстрації прав заявником подано (електронні копії розміщені у Державному реєстрі прав): акт прийому-передачі нерухомого майна від 18.07.2019, укладений між ТОВ «ОБЛПЛЕМСЕРВІС» та ТОВ «ПРИБУТКОВИЙ ДІМ О.К.», протокол загальних зборів учасників ТОВ «ПРИБУТКОВИЙ ДОМ О.К.» від 17.07.2019. 24.07.2019. Державним реєстратором ОСОБА_1 за результатом розгляду заяви № 35101702 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47931204 та у розділі Державного реєстру прав № 2572635101 зареєстровано право власності № 32533893 за ТОВ «ПРИБУТКОВИЙ ДІМ О.К.» на комплекс будівель. Державним реєстратором ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 10,18,22,24 Закону, пунктів 12,18,48 Порядку № 1127, оскільки за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, державним реєстратором ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію права власності на підставі поданих документів, які не відповідають вимогам (справжність підписів на акті прийому-передачі від 18.07.2019 не засвідчено відповідно до Закону України «Про нотаріат»).
Вказаною довідкою також запропоновано анулювати доступ державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наказом Міністерства юстиції України від 25.11.2019 року № 3616/5 «Про анулювання доступу державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» було анульовано позивачу доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Не погоджуючись із прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі по тексту - Закон).
Відповідно до приписів статті 37-1 Закону контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про: 1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав; 3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав; 4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; 5) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено Порядком здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 990 від 21 грудня 2016 року (надалі - Порядок № 990). Суд застосовує положення Порядку № 990 в редакції чинній на день вчинення моніторингу і винесення оскаржуваного Наказу суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 990 вбачається, що моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.
Згідно з пунктами 4-7 Порядку № 990 моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:
1) порушення строків, визначених Законами;
2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;
3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;
4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;
5) скасування (видалення) записів з реєстрів;
6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.
Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг за критерієм, визначеним у підпункті 6 цього пункту, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються (затверджуються) Мін'юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.
За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.
У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.
Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Камеральна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 14 робочих днів.
Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації.
Відповідно до пунктів 9-10 Порядку № 990, результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.
Згідно пункту 13 Порядку № 990 встановлено, що під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати посадовій особі Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Пунктом 14 Порядку № 990 передбачено, що за результатами проведення камеральної перевірки посадова особа Мін'юсту готує проект рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та у випадках, передбачених законами, про притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності.
Таким чином, аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що проведенню камеральної перевірки передує обов'язок відповідача повідомити державного реєстратора про факт проведення такої перевірки та правові підстави її проведення.
Між тим, невиконання наведених вимог законодавства призводить до визнання такої перевірки та рішень, прийнятих за її результатами, незаконними.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 540/155/19 та від 17 липня 2019 року у справі № 420/5711/18.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що наказ Міністерства юстиції України від 19 листопада 2019 року № 4047/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 » всупереч Порядку № 990, був направлений їй лише 26.11.2019. В свою чергу, судом встановлено, що про порушення своїх прав та взагалі про існування таких наказів, позивач дізналась вже після прийняття рішення про анулювання доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем на підтвердження направлення наказу від 19 листопада 2019 року № 4047/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 » до суду надано тільки копію супровідного листа № 10383/19.3.2./7-19 від 20.11.2019, з якої неможливо встановити дату його відправки, оскільки відсутні докази поштової відправки чи вручення такого листа позивачу.
Таким чином, суд зазначає, що неповідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та несвоєчасне надсилання копії наказу про її проведення є порушенням, яке позбавило позивача передбаченого чинним законодавством права приймати участь у процесі прийняття оскаржених наказів шляхом надання пояснень щодо виявлених порушень, а анулювавши доступ до державного реєстру відповідач фактично позбавив позивача права на надання пояснень з приводу виявлених порушень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 1340/5656/18.
Стосовно доводів відповідача щодо можливості позивача ознайомитися зі змістом відповідних наказів на офіційному сайті Міністерства юстиції України суд зазначає, що оскільки факт повідомлення позивача про проведення камеральної перевірки та надсилання копії наказу про її проведення є обов'язком відповідача, відповідно до статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а отже позивач не зобов'язана здійснювати моніторинг сайту Мін'юсту щодо розміщення на ньому такої інформації.
Водночас, суд звертає увагу, що Комісія для проведення камеральної перевірки не скористалась наданим їй правом щодо витребування документів. Під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише електронні документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та здійснені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства, а тому, невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки позбавило відповідача можливості повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.
Наведені обставини свідчать про те, що Міністерством юстиції України не вчинено всіх заходів з метою всебічного встановлення обставин наявності порушень чинного законодавства чи їх відсутності з боку позивачки, що також свідчить про порушення Міністерством юстиції свого обов'язку щодо прийняття вмотивованого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 816/1542/17 та від 18 березня 2020 року у справі № 804/4518/17
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
До суду не надано доказів того, що під час проведення камеральної перевірки суб'єктом владних повноважень вживались будь-які заходи щодо перевірки порушень, які виявлено на підставі даних реєстру, у тому числі відповідачем не запитувались копії документів на паперових носіях, пояснення суб'єкта перевірки, тощо.
До суду також не надано будь-яких доказів щодо підтвердження наявності виявлених порушень.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Суд зазначає, що при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення у формі наказу, ним порушено принципи обґрунтованості та гласності.
Зокрема, принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Суб'єкт владних повноважень повинен застосовувати принцип гласності, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб'єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.
Як встановлено судом, відповідачем при проведенні камеральної перевірки, складенні довідки та винесенні оскаржуваного наказу не забезпечено участі позивача у процесі прийняття рішення шляхом можливості надати пояснення.
Окрім того, відповідачем не надано до суду доказів отримання позивачем копії наказу щодо призначення камеральної перевірки до моменту проведення перевірки, що також порушує право особи приймати участь у прийнятті рішення щодо неї.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що наказ Міністерства юстиції України від 25 листопада 2019 року № 3616/5 «Про анулювання доступу державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» прийнято з порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку №990.
Також, враховуючи те, що позовна вимога позивача про зобов'язання відновити доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідною від вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2019 року № 3616/5 «Про анулювання доступу державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», та з урахуванням того, що суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку, про наявність обґрунтованих підстав для її задоволення.
Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення, оскільки відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення допущені суттєві порушення, які вплинули на права та обов'язки позивачки, що було встановлено та описано судом вище.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачкою під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного в сукупності, керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3616/5 від 25.11.2019 року «Про анулювання доступу державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
3. Відновити доступ Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виконання чого доручити Державному підприємству «Національні інформаційні системи» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4, код ЄДРПОУ 39787008), яке є технічним адміністратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4. Стягнути на користь Державного реєстратора Созонівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.Т. Шрамко