ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
08 грудня 2020 року м. Київ № 640/22466/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1
доМіністерства соціальної політики України; Міністерства внутрішніх справ України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до з Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить суд:
" 1.Визнати протиправною дії Міністерства Соціальної політики та зобов'язати виконати свої обов'язки.
2. Визнати протиправною бездіяльність МВС України та зобов'язати виконати свої обов'язки.
3. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради по правам людини в України та зобов'язати надати відповідь згідно Закону "Про інформацію"".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 №640/22466/20 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу терміну на усунення недоліків позовної заяви.
Зокрема у вказаній ухвалі судом наголошено, що зазначені недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:
- уточненої позовної заяви із зазначення в позовній заяві обставин, якими обґрунтовуються позовні, зазначення доказів, які підтверджують обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги та прохальною частиною, відповідно до вимог, встановлених ст.ст 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, та її копій у відповідній кількості учасників справи;
- власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В поданій позивачем заяві про усунення недоліків позивач зазначає, що звільнена від сплати судового збору, посилаючись на положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Розглядаючи вказані посилання позивача, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.
Згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України "Про судовий збір", де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», на який посилається позивач, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суд акцентує увагу позивача, що на спірні у даній справі правовідносини п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не поширюється, оскільки предмет позову не охоплює питання відшкодування шкоди.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.
Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2020 року у справі № 640/511/19.
Натомість, матеріали позовної заяви свідчать, що позивачем заявлені лише вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що вказує на існування в останнього обов'язку із сплати судового збору.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд наголошує, що доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору відповідно до закону чи відповідного клопотання та обґрунтувань наявності підстав для звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру чи його відстрочення з доказами на підтвердження майнового стану, зокрема, розміру річного доходу позивача, до матеріалів позовної заяви надано не було.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи вищевикладені обставини, з огляду на невиконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 №640/22466/20 щодо усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви і додані до неї документи надіслати позивачу.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення у порядок, визначений статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.К. Каракашьян