ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2020 року м. Київ №640/19143/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Розуменко А.Б.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Онуфрієнко М.В.,
представників відповідачів:
Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д.В.,
Міністерства юстиції України - Козиренка С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного прова-дження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2019р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443-к про звіль-нення позивача з посади прокурора м. Горлівки Донецької області;
- поновити позивача на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області;
- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 по 07.10.2019 в сумі 1400351,40 грн.;
- зобов'язати Міністерство юстиції України вилучити інформацію про позивача з Єди-ного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади";
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 цього Закону.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2019 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 залишено без розгляду позов у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду з даним позовом і відсутністю заяви про поновлення цього строку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2020 про залишення позовної заяви у справі без розгляду, а справу №640/19143/19 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами позову зазначено порушенням оскаржуваним наказом ст. 8, 22, 64 Консти-туції України, вимог міжнародних договорів та протиправністю застосування до позивача заходів відповідальності, передбачених Законом України "Про очищення влади", так як оскаржуваний наказ прийнятий всупереч принципу правової визначеності, оскільки цей закон не оперує чіткою та недвозначною термінологією. Вважає, що відповідачем не було застосовано жодного правового інструментарію для доведення вини позивача у діях, викорінення яких ставиться за мету цим законом.
Офіс Генерального прокурора подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач понад рік обій-мав посади, віднесені до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", жодних виключень з якої не встановлено. Заперечує проти доводів позивача щодо порушення презумпції невинуватості, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 №800/547/17 та від 31.01.2019 №800/186/17 і те, що вказана презумпція застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною. Заперечує проти задоволення вимоги про поновлення позивача, оскільки позивач не проходив атестацію, а також тому, що м. Горлівка тимчасового окупована. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 24.04.2019 №808892/17, заперечує проти стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а отримував заробітну плату в прокуратурі Донецької області, яка є окремою юридичною особою і самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Також заперечує проти правильності наведеного позивачем розрахунку середнього заробітку.
Міністерство юстиції України подало відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що на позивача поширюються заборони і обмеження, визначені Законом України "Про очищення влади", з огляду на посади і періоди, які він обіймав у період з 25.02.2010 по 22.02.2014. Відповідач, отримавши відомості про звільнення позивача з підстав, передбаче-них вказаним Законом, правомірно вніс вказані відомості до Реєстру. Заперечує проти доводів позивача щодо застосування до нього юридичної відповідальності, оскільки люстра-ція не є такою. Заперечує проти задоволення вимог про інформування Міністерства юстиції України про відкликання відомостей щодо застосування до позивача заборон, передбачених Законом України "Про очищення влади", та про зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити інформацію про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосо-вано положення Закону України "Про очищення влади", оскільки порядок вилучення з Реєстру відомостей не передбачає їх відкликання ініціатором, натомість підставою для вилучення з Реєстру відомостей є надходження відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.
Позивач подав відповіді на відзиви, в яких навів додаткові обґрунтування на підтвер-дження своїх доводів і спростування заперечень відповідачів. Наполягає на тому, що відпові-дачі не провели перевірки на предмет здійснення позивачем заходів, зазначених у ст. 1 Закону України "Про очищення влади". Заперечує проти посилань відповідача на постанови Великою Палати Верховного Суду від 25.04.2018 №800/547/17 і від 31.01.2019 №800/186/17, які не є аналогічними із справою, що розглядається. Щодо стягнення середнього заробітку з Офісу Генерального прокурора зазначає, що оспорюване рішення прийнято відповідачем й прокуратура Донецької області не має повноважень призначати чи звільняти керівника місцевої прокуратури. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, офіс якого є головним розпорядником коштів Державного бюджету. Щодо заперечень відповідача про неможливість поновлення позивача на посаді прокурора м. Горлівки, то це прямо випливає із змісту ст. 235 КЗпП України.
Під час розгляду справи позивач і його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві і відповідях на відзиви відповідачів.
Представники відповідачів не визнали позовні вимоги, просили відмовити в їх задово-ленні з підстав, наведених у своїх відзивах.
З'ясовуючи питання щодо можливого залучення прокуратури Донецької області до участі у справі, суд врахував позиції позивача, який заперечив проти цього, наполягаючи на тому, що середній заробіток необхідно стягнути саме з Офісу Генерального прокурора.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.
Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443к позивача - держав-ного радника юстиції 3 класу прокурора м. Горлівки Донецької області - відповідно до ст. 15 Закону України "Про прокуратуру", п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону Украї-ни "Про очищення влади" звільнено з посади у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 236).
Підставою вказано довідку про результати вивчення особової справи позивача, подання прокурора області ОСОБА_2 .
До Міністерства юстиції України надійшли матеріали з Генеральної прокуратури України щодо звільнення позивача на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з чим Міністерством юстиції України внесено зазначені відомості до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Дана обставина визнається усіма учасниками справи і підтверджується інформацією із вказаного Реєстру (т. 1 а.с. 118, 154).
Спірні правовідносини виникли у сфері проходження публічної служби на посаді прокурора і стосуються правомірності рішення про звільнення позивача відповідно до Закону України "Про очищення влади", а також стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.09.2014 №1682 "Про очищення влади" (тут і надалі у редакції, чинній на час звільнення позивача) встановле-но, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповід-ні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", у порядку та строки, визначені цим Законом.
Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очи-щення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, зокрема, керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.
Згідно з п. 7-2 ст. 36 КЗпП України трудовий договір припиняється з підстав, передба-чених Законом України "Про очищення влади".
Як встановлено судом, підставою для винесення оспорюваного наказу про звільнення позивача є подання прокурора Донецької області ОСОБА_2 і довідка про резуль-тати вивчення особової справи позивача.
У справі наявна копія подання прокурора Донецької області Франтовського М.М. від 22.10.2014 №11/1-1016 про звільнення позивача (т. 1 а.с. 234, 235), в якому зазначено, що у період з 18.03.2013 по 28.03.2014 позивач займав посаду першого заступника прокурора Донецької області, у зв'язку з чим та згідно з ч. 1 ст. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" ініційовано питання про звільнення позивача з посади прокурора м. Горлівки Донецької області.
Також у справі наявна довідка про результати вивчення особової справи щодо застосу-вання заборон, визначених Законом України "Про очищення влади", складена старшим про-курором відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур Мерденовим Ю.Ю., погоджена 20.10.2014 начальником відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України Мартем'яновим Р.М., в.о. першого заступни-ка начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України Горба-нем О.П. (т. 1 а.с. 237), в якій зазначено, що у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 позивач обіймав сукупно не менше одного року (1 рік 2 місяці) посади, віднесені до категорії "керів-ника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України", а саме: заступника прокурора м. Севастополя з 04.09.2012 по 10.12.2012, першого заступника прокурора Донецької області з 18.03.2013 по 22.02.2014.
Вказані посади і періоди роботи, які передбачені п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" і сукупно обіймались позивачем понад 1 рік, що останнім не заперечу-валось і не оспорювалось та підтверджується трудовою книжкою позивача від 26.07.2000 НОМЕР_1 (записи №№17, 18, 21, 22) (т. 1 а.с. 26-31).
Разом з цим, на переконання суду, належність посад, які обіймав позивач і періодів роботи, до тих, які передбачені ч. 1 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", не є дос-татньою підставою для звільнення позивача, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійс-ненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозо-рості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гаранту-вання права на захист.
Отже, на переконання суду, для застосування до позивача наслідків, визначених Зако-ном України "Про очищення влади", необхідним є встановлення, що позивач своїми ріше-ннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправно порушував права і свободи людини.
Подання і довідка не містять відомостей про здійснення позивачем (та/або сприяння їх здійсненню) вказаних заходів. Інших доказів, які б свідчили про дані обставини, відповідач не надав, про їх наявність суду не повідомив, клопотань з цього приводу не заявляв.
За таких обставин та з урахуванням визначеної Законом України "Про очищення влади" мети і принципів очищення влади (люстрації) суд дійшов висновку про те, що звіль-нення позивача здійснено з порушенням:
- презумпції невинуватості, оскільки відповідачем не встановлено і не доведено перед судом здійснення позивачем заходів (та/або сприяння їх здійсненню), спрямованих на узур-пацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини;
- принципу індивідуальної відповідальності, оскільки позивач не може нести відпові-дальність за рішення, дії чи бездіяльність, яких не вчиняв і не сприяв їх вчиненню.
Заперечення відповідачів щодо помилковості ототожнення позивачем очищення (люстрації) з юридичною відповідальністю є вірними і підтверджуються висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.01.2019 №800/186/17. Разом з цим, заперечення відповідачів не спростовують можливість застосування до спірних правовідносин презумпції невинуватості та принципу індивідуальної відповідальності, оскільки дані принципи прямо визначені Законом України "Про очищення влади" як такі, на яких ґрунтується проведення очищення (люстрації).
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 №800/547/17 суд не бере до уваги, оскільки її винесено у справі не у подібних правовідно-синах.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість оспорюва-ного рішення про звільнення позивача і прийняття його не з метою, з якою відповідно до Закону України "Про очищення влади" відповідачу надано таке повноваження, що згідно із ст. 2 КАС України є підставою для висновку про його протиправність, тому вимога про скасування наказу від 23.10.2014 №1443к підлягає задоволенню.
Разом з цим, при розгляді судом вимоги про скасування оспорюваного наказу, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що цей наказ винесено до надходження відповідного подання прокурора Донецької області, зважаючи на таке.
У клопотанні представник Офісу Генерального прокурора від 11.02.2020 №15/2/2-55221-19 подав до суд два подання прокурора Донецької області про звільнення позивача від 22.10.2014 №11/1-1016, одне з яких, як зазначено у клопотанні, надійшло до Генеральної прокуратури України 23.10.2014 факсом, інше - поштовим зв'язком.
З копії подання 22.10.2014 №11/1-1016 (т. 1 а.с. 234) вбачається відмітка у нижньому правому куті про реєстрацію 23.10.2014 вх. 11-189, а також резолюція Мартем'янову Р.М. від 23.10.2014 "про опрацювання", що підтверджує надходження вказаного подання відповідачу до прийняття оспорюваного наказу. Додатковим підтвердженням є довідка (т. 1 а.с. 237), яка, як вже зазначав суд, складена 20.10.2014, тобто до прийняття оспорюваного наказу.
Інша ж резолюція у верхньому правому куті Мерденову Ю.Ю. від 24.10.2014 "для опрацювання" не свідчить про те, що подання надійшло після прийняття оспорюваного наказу і пояснюється вжиттям відповідачем наступних заходів щодо необхідності повідом-лення про прийняте рішення.
Отже, доводи позивача щодо прийняття оспорюваного наказу до надходження відпо-відного подання не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються вищевикладеним.
Законом України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру", який був чинним на час звільнення позивача, і чинним на час розгляду справи Законом України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" не визначено процедури поновлення незаконно звільненого прокурора, тому застосуванню підлягають норми КЗпП України.
Статтею 235 КЗпП Ураїни передбачено: в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у т.ч. у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з оспорюваним наказом від 23.10.2014 №1443к позивача звільнено з посади прокурора м. Горлівки Донецької області, тому позивач підлягає поновленню на цій посаді з 24.10.2014.
Посилання відповідача на те, що позивач не проходив атестації і на те, що прокура-тура м. Горлівки знаходиться на тимчасово окупованій території, не є перешкодою для поно-влення позивача відповідно до ст. 235 КЗпП України на посаді, з якого його було звільнено.
Водночас вимога про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.10.2014 по 07.10.2019 в сумі 1400351,40 грн. не підлягає задоволенню, оскільки, як вірно зазначив цей відповідач, пози-вач не перебував у трудових відносинах Генеральною прокуратурою України (Офісом Гене-рального прокурора), натомість працював у прокуратурі Донецької області, яка є окремою юридичною особою (код ЄДРПОУ 25707002). При цьому суд враховує посилання відповіда-ча у відзиві на висновки Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №808/892/17.
Вимоги позивача про зобов'язання Офісу Генерального прокурора відкликати відомос-ті про застосування до позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", а також про зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити інфор-мацію про позивача з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" не підлягають задоволенню, оскільки, по перше, відсутні підстави, передбачені Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1704/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.10.2014 за №1280/26057, а по друге, на час розгляду справи позивачем не реалізовано процедуру виключення відомостей про нього самостійно, тому не можна вважати порушеним права (інтереси) позивача у цій частині.
Так, згідно п. 5 вказаного Положення підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є звернення про вилучення від органу, який проводив перевірку, або від особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, з наданням одного з таких документів:
- копії обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, що свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", від органу, який проводив перевірку, в паперовій формі за підписом уповноваженої особи органу, завіреним печаткою;
- копії відповідного судового рішення в паперовій формі, засвідченої в установленому порядку, з належним чином оформленим підтвердженням про набрання законної сили;
- копії документів про смерть особи, відомості щодо якої внесені до Реєстру, в паперовій формі та засвідчені належним чином.
Обставини справи, яка розглядається не стосуються скасування Офісом Генерального прокурора результатів перевірки позивача і прийняття цим відповідачем відповідного рішення з цього приводу або смерті позивача. Водночас рішення у частині скасування наказу від 23.10.2014 не набрало законної сили, тому не може бути підставою для вилучення відповідних відомостей з Реєстру.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову і наявність підстав для часткового його задоволення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення позивача на посаді підлягає негайному викогнанню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 241-246, 250, 371 КАС України, суд
1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
2. Скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1443-к про звіль-нення ОСОБА_1 з посади прокурора м. Горлівки Донецької області.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області.
4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.
5. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Горлівки Донецької області допустити до негайного виконання.
Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідачі:
1) Офіс Генерального прокурора; код ЄДРПОУ 00034051;
01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15.
2) Міністерство юстиції України; код ЄДРПОУ 00015622;
01001, м. Київ, вул. Городецького, 13.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.12.2020.
Суддя Д.А. Костенко