ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2020 року м. Київ № 826/6037/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду
спеціального призначення «Спецжитлофонд» (04071, м. Київ, вул.
Оболонська, 34)
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ,
вул. Серпова, 3/14)
про визнання протиправним та скасування припису, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (надалі по тексту - позивач, КП «Спецжитлофонд») з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Київській області), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 13 березня 2018 року №90-ДК/0007Пр/03/01/-18 (надалі по тексту - оскаржуваний припис).
Заявлену вимогу позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний припис видано незаконно, оскільки земельна ділянка була виділена КП «Спецжитлофонд» у користування з цільовим призначенням «для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла». З моменту отримання у користування земельної ділянки підприємством здійснювались підготовчі роботи для здійснення будівництва, отримання відповідних дозволів, а тому відсутнє фактичне використання земельної ділянки під час реалізації господарської діяльності. Крім того, позивач не має нести відповідальність за захоплення земельної ділянки третіми особами. Також припис складений без урахування вимог законодавства до його складання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що оскаржуваний припис складено уповноваженою особою у спосіб та у порядку, що передбачені чинним законодавством. КП «Спецжитлофонд» є користувачем земельної ділянки і відповідно до положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (надалі по тексту - ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) несе відповідальність за дії, вчинені при її використанні. Однак, КП «Спецжитлофонд» почало звертатися до відповідних органів щодо наявності дозвільних документів у суб'єктів господарювання, які самовільно зайняли земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , а також її звільнення, лише після проведення перевірки і складання за її результатами відповідних документів.
Від позивача та відповідача також до суду надійшли письмові додаткові пояснення, у яких сторонами зазначено ті ж доводи на обґрунтування їх позиції, які зазначені у позові та відзиві на позов відповідно.
З огляду на викладене вище, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Працівниками Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області була проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:676:0002, яка розташована по вул. Бударіна, 3 у Святошинському районі м. Києва (надалі по тексту - земельна ділянка), яка виділена у користування КП «Спецжитлофонд» відповідно до рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №125/6341.
За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 27 лютого 2018 року №90-ДК/46/АП/09/01/-18, зі змісту якого вбачається, що на земельній ділянці розміщений продовольчий магазин « Сімейний супермаркет » на площі орієнтовно 0,05 га. Поруч з магазином, вздовж вул. Бударіна знаходиться автостоянка на площі орієнтовно 0,12 га, яка огороджена парканом з сітки-рабиці. На території автостоянки розміщена тимчасова споруда для охорони, встановлений металевий шлагбаум, доступ обмежений. Послуги по зберіганню транспортних засобів на зазначеній автостоянці надає фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , який в письмовому вигляді пояснив, що з представником КП «Спецжитлофонд» дійшов усної домовленості щодо розміщення стоянки до початку будівельних робіт. Інша частина земельної ділянки не використовується, будь-які будівельні роботи не проводяться. За результатами перевірки встановлено порушення вимог статті 96 ЗК України, а саме невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
На підставі акту складено протокол про адміністративне правопорушення від 13 березня 2018 року №90-ДК/0016П/07/01/-18, в якому встановлено порушення позивачем пункту «а» частини 1 статті 96 ЗК України.
13 березня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Київській області прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №90-ДК/0017По/08/01/-18 на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Крім того, 13 березня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Київській складено оскаржуваний припис, яким зобов'язано вжити вичерпних заходів реагування щодо усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог законодавства.
Вважаючи припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Статтею 188 ЗК України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року №963-IV (надалі по тексту - Закон України №963-IV), до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.
Статтею 9 Закону України №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.
Згідно зі статтею 10 Закону України №963-IV, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:
- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;
- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;
- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;
- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;
- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;
- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;
- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;
- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Відповідно до положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області», затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 17 листопада 2016 року №308, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у відповідача були повноваження на проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки.
Відповідно до статті 53 КУпАП використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Перевіркою встановлено факт використання за не цільовим призначенням земельної ділянки, що виділена у користування КП «Спецжитлофонд» для будівництва, експлуатації та обслуговування доступного житла.
Згідно з пунктом а) частини 1 статті 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Пунктом ґ) частини 1 статті 211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Вищезазначені норми закону, як вважає відповідач, позивачем було порушено, а тому останній вчинив правопорушення передбачене статті 53 КУпАП.
Позиція відповідача підтверджується відповідними судовими рішеннями. Зокрема, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у справі №752/6217/18 (провадження № 2-а/752/294/18), залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову КП «Спецжитлофонд» до ГУ Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 13 березня 2018 року №90-ДК/0017По/08/01/-18.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Київській області при проведенні перевірки та прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення діяв виключно у відповідності, на підставі і в межах визначених законодавством, факт невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням встановлений та не спростований КП «Спецжитлофонд», постанова про накладення адміністративного стягнення є законною та прийнятою відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно складання оскаржуваного припису суд зазначає таке.
Як вже вказано вище, у ході проведення перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки встановлено розміщення на ній продовольчого магазину «Сімейний супермаркет» на площі орієнтовно 0,05 га, а також автостоянки на площі орієнтовно 0,12 га, яка огороджена парканом з сітки-рабиці.
Позивач, в обґрунтування своєї позиції, стверджував, що будь-яких дозволів на розміщення зазначених об'єктів на земельній ділянці не надавав, з приводу самовільного захоплення земельної ділянки КП «Спецжитлофонд» звертався до уповноважених державних органів щодо вжиття заходів про звільнення земельної ділянки та надання інформації про підстави розміщення даних об'єктів, оскільки КП «Спецжитлофонд» самостійно не уповноважене здійснювати будь-які дії для звільнення земельної ділянки і не може нести відповідно відповідальність за захоплення земель третіми особами.
Зазначена позиція, на переконання суду, не узгоджується з нормами чинного законодавства, а саме статтею 211 ЗК України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення земельного законодавства, у тому числі невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.
Відповідно до досліджених судом доказів КП «Спецжитлофонд» звернулося до Департаменту міського благоустрою, Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації щодо проведення перевірки законності розміщення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 автостоянки на земельній ділянці лише 06 березня 2018 року, тобто після здійснення перевірки ГУ Держгеокадастру у Київській області законності використання земель.
Адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Тобто, об'єктивну сторону даного виду правопорушення можуть складати не лише дії, про що зазначає позивач, а і бездіяльність.
В даному випадку бездіяльність КП «Спецжитлофонд», що полягала у нездійсненні контролю за використанням земельної ділянки, тривале її невикористання за цільовим призначенням, призвели до її захоплення третіми особами. Однак, це не звільняє землекористувача від відповідальності за нецільове використання земельної ділянки. Дії осіб, які вчинили самовільне захоплення земельної ділянки, містять інший склад адміністративного правопорушення.
Суд не вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що оскаржуваний припис не містить переліку заходів, які необхідно здійснити для усунення порушення земельного законодавства, адже у приписі чітко вказано, що позивачу необхідно вчинити вичерпних заходів реагування (тобто усіх можливих) щодо усунення виявлених порушень та приведення землекористування у відповідність до вимог законодавства.
Стосовно тверджень позивача про протиправність застосування Порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року №104 (надалі по тексту - Порядок №104), при складанні оскаржуваного припису, суд зазначає, що Порядок №104 дійсно втратив чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 січня 2017 року №24. Водночас, зазначена обставина не має відношення до предмету спору, адже при складанні оскаржуваного припису відповідач Порядком №104 не керувався.
Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд робить висновок, що складений відносно позивача припис відповідає положенням закону, є таким, що складений обґрунтовано, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову - підстави для здійснення розподілу судових витрат також відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук