10 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/6169/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія №91" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Замура Людмила Павлівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Менська виправна колонія №91», у якому просить:
- визнати дії відповідача щодо складання необ'єктивної характеристики на засудженого ОСОБА_1 протиправними;
- визнати дії відповідача щодо внесення змін до щоденника індивідуальної роботи із засудженим ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати відповідача скласти об'єктивну характеристику на засудженого ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір та ставки судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 № 3674 «Про судовий збір», частиною другою статті 4 якого встановлено, що за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.). Проте, позивачем не надано суду належного доказу, який свідчив би про сплату ним судового збору, у встановленому розмірі.
При цьому, одночасно з поданням позовної заяви, представником позивача заявлено клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 17 частини першої статті 5 Закону "Про судовий збір".
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у ДП «МВК №91» та не забезпечений коштами достатніми для оплати судових витрат. На підтвердження наведеного надано довідку про нарахування заробітної плати.
Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір». Так, положеннями статті 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У відповідності до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Також пунктом 17 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено можливість звільнення від сплати судового збору засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Разом з тим, у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Водночас, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.) зауважив, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
На підтвердження доводів у частині звільнення від сплати судового збору представником позивача надано копію довідки ДП «МВК №91» від 14.05.2020 №49/36-20, у якій зазначено, що ОСОБА_1 залучений до суспільно корисної праці на швейну дільницю підприємства за договором ЦПХ від 04.05.2020 №46 та за період з березня по квітень 2020 року надав певний вид послуг за який отримав винагороду в загальній сумі 354,08 грн.
Однак, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що представлені суду докази є недостатніми, які б однозначно вказували на скрутне матеріальне становище позивача, зокрема не надано відомостей про відсутність на особових рахунках ОСОБА_1 , станом не день звернення до суду з позовом, коштів, достатніх для сплати судового збору.
Крім того, частиною п'ятою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви.
Так, позовній заяві зазначаються: 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника (частина шоста вказаної статті Кодексу).
Однак, у поданому ОСОБА_2 позові відсутня інформація про реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України щодо позивача та представника.
Крім того, частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, додані позивачем до позовної заяви копії документів, як письмові докази повинні бути завірені належним чином.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що представником позивача додано до неї документи, що не засвідчені належним чином.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаного недоліку.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Менська виправна колонія №91" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копії відповідно до кількості учасників справи;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. або належним чином завірених копій документів, що надають пільги щодо його сплати;
- належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно із ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна