08 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1365/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Кіщук О.І., представника позивача Маковійчука П.В., представника відповідача Чумак Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське" до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 09 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 13 серпня 2020 року №41962/30875792/2 щодо скарги ТОВ «Ошихлібське» на рішення комісії Головного управління ДФС у Чернівецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 09 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №01 від 09 липня 2020 року подану ТОВ «Ошихлібське» в Єдиному реєстрі податкових накладних днем набрання законної сили рішенням суду.
Позов обґрунтовано протиправністю рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 липня 2020 року №1781972/30875792, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної у зв'язку з неподанням платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Позивач вважає, що всупереч положенням Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», в оскаржуваному рішенні не конкретизовано, які документи він мав подати податковому органу. Натомість, позивач стверджував, що ним надано всі необхідні документи, які підтверджують факт виконаних сторонами господарських зобов'язань. Крім цього, позивач зазначав про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної. Вважає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, надісланій контролюючим органом, не вказано конкретного переліку необхідних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстру податкових накладних. На переконання позивача, не зазначення відповідачем конкретного переліку документів порушує його право на можливість надати контролюючому органу конкретно визначені документи, а відтак порушує право на реєстрацію податкової накладної та отримання податкового кредиту.
Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.
Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому зазначено, що на підставі досліджених копій документів, наданих позивачем на підтвердження інформації, вказаної у податковій накладній, комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних було встановлено, що позивачем не надано копії первинного документу щодо транспортування навантаження, розвантаження продукції, оскільки ним в електронному вигляді було надано копію ТТН не придатну до читання. Звертав увагу на те, що неякісні копії ТТН були надані як до повідомлення, так і до позовної заяви. Крім цього, відповідач наголосив, що позивачем не надано копії акту приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, в той час як це передбачено пунктом 2.3 договору поставки від 08 липня 2020 року №3-20 та зазначено у пункті 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року №520 Відтак, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення №1781972/30875792 від 30 липня 2020 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної ТОВ «Ошихлібське» №1 від 09 липня 2020 року у зв'язку із ненаданням платником копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки накладних. Вважаючи, що доводи позивача не спростовують правомірність прийнятого рішення, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - Державна податкова служба України, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому викладено позицію, що аналогічна позиції Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначив про безпідставність доводів відповідачів. Крім цього, зауважив, що ним було подано до контролюючого органу повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо спірної податкової накладної, додано всі необхідні документи про продаж зерна ячменю 2020 року врожаю. Вважає, що рішення податкового органу не відповідає критеріям акта індивідуальної дії (чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства) та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб'єктів владних повноважень. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Головного управління ДПС у Чернівецькій області в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» зареєстроване як юридична особа з 15 березня 2000 року із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.
08 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» («Продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» («Покупець») укладено Договір поставки №3-20/О (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ячмінь врожаю 2020 року (далі - Товар), власного виробництва, на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що Продавець зобов'язаний разом з Товаром надати Покупцю наступні документи: оригінал товарно-транспортної накладної; оригінал видаткової накладної на відповідну кількість Товару; завірені Продавцем копії форми державного статистичного спостереження за ф. 4-сг "Посівні площі сільськогосподарських культур", державного статистичного спостереження №29-сг "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду".
Відповідно до пункту 3.1 Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом попередньої оплати у розмірі 80% від вартості обсягу відвантаженого товару, решта 20% на протязі трьох днів з дня реєстрації продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання наступних документів: 3.1.1 Оригінал договору поставки з підписом та печаттю Постачальника; 3.1.2 Оригінал видаткової накладної на Товар. 3.1.3 Надання Постачальником копії податкової накладної та копію квитанції №1 про реєстрацію електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, виписаної в порядку, передбаченому Податковим кодексом України на електронну адресу: office@flour-trаding.com.ua.
09 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» складено рахунок №8 на платника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» про сплату суми 93500,00 грн за ячмінь врожаю 2020 року у кількості 25,5 т. При цьому, з урахуванням ПДВ 20% (18700,00 грн) сума за поставлений товар сягала 112200,00 грн, яка і підлягала сплаті.
Вказане також підтверджується накладною №64 від 09 липня 2020 року.
На підтвердження факту перевезення зазначеного вище товару, поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія», позивачем надано і товарно-транспортну накладну №113882 від 09 липня 2020 року, оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні, а копію долучено до матеріалів справи.
Згідно з платіжним дорученням №299 від 09 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» проведено оплату за товар, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське», у сумі 88000,00 грн.
Також, зі змісту довідки від 16 липня 2020 року №48/07 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» є платником єдиного податку IV групи сільськогосподарських товаровиробників. Товариство працює по КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. В обробітку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ошихлібське» є 357 га. Середньооблікова чисельність працівників за І квартал цього року - 9 чоловік. В наявності даної організації є будівля складу, будівля ангару, паливний склад, трактор колісний - МТЗ-82.1.26 - 2 шт.
09 липня 2020 року позивачем сформовано та направлено до ДПС України для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 за оплату поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 112200,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 18700,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 93500,00 грн.
За результатами перевірки зазначеної податкової накладної 16 липня 2020 року податковим органом сформовано квитанцію, у якій зазначено, що податкову накладну №1 від 09 липня 2020 року прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. У вказаній квитанції зазначено наступне: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 09 липня 2020 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1003, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
23 липня 2020 року позивачем подано до контролюючого органу повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію якої зупинено.
У вказаному повідомленні зазначено пояснення наступного змісту: підприємство продало зерно ячменю 2020 року врожаю, подано підтверджуючі документи: рахунок №8 від 09 липня 2020 року, Договір №3/20-О від 08 липня 2020 року, видаткова накладна №64 від 09 липня 2020 року, довідку №48/07 від 16 липня 2020 року, ТТН від 09 липня 2020 року.
За наслідками розгляду вказаного повідомлення та пояснень Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 09 липня 2020 року.
Підставою вказаного рішення зазначено - ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
05 серпня 2020 року позивачем подано до ДПС України скаргу на зазначене вище рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 13 серпня 2020 року №41962/30875792/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін. Підстава: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
За таких обставин, не погоджуючись із рішеннями суб'єктів владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі -ПК України).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 року №1165 (набула чинності з 01.02.2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.
Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що зупинення реєстрації податкової накладної відбулось на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
У зв'язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, такі Критерії визначені додатком 3 до Порядку №1165.
Так, пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій визначено: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.
Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації
Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов'язання.
Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.
Однак з матеріалів справи убачається, що при зупиненні реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 у квитанції не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Між тим, наявні лише посилання на п.201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 1 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.
Вказане свідчить про невідповідність сформованої податковим органом квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вимогам пункту 11 Порядку №1165.
Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наголошувалось і позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачем не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названої податкової накладної у контролюючого органу не було.
За таких обставин, прийняті відповідачами після незаконного та необґрунтованого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 оскаржувані рішення про відмову в реєстрації цієї податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та про залишення без змін названого рішення - також протиправні.
Водночас судом встановлено, що після отримання рішення про зупинення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.
Між тим, Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30 липня 2020 року №1781972/30875792.
Так, з названого рішення вбачається, що підставою для відмови у реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 вказано «ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних».
Водночас варто зазначити, що оскаржувані позивачем рішення по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.
Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 не відповідає критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
В указаному рішенні не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної від 09 липня 2020 року №1.
При цьому стосовно ненадання платником податку копій «первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних», то суд звертає увагу, що в приписі до даного пункту у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.
Між тим, оскаржуване рішення контролюючого органу від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 не містять жодних підкреслень, що свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкової накладної від 09 липня 2020 року №1.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.
У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих копій письмових доказів, оригінали яких були оглянуті судом у судовому засіданні (Договір №3/20-О від 08 липня 2020 року, рахунок №8 від 09 липня 2020 року, видаткова накладна №64 від 09 липня 2020 року, товарно-транспортна накладна №113882 від 09 липня 2020 року, платіжне доручення №299 від 09 липня 2020 року, довідка №48/07 від 16 липня 2020 року) доведено продаж товару ТОВ «Торговий дім «Українська борошномельна компанія» та здійснення оплати за нього.
Останнє, фактично, податковим органом не заперечувалось.
Як свідчать встановлені судом обставини, після зупинення реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 позивачем направлялось податковому органу повідомлення разом з указаними вище документами. Проте суб'єктом владних повноважень не було надано їм належну оцінку.
Щодо тверджень відповідача у відзиві про ненадання позивачем копії первинного документу щодо транспортування, то такі суд оцінює критично, оскільки згідно повідомлення №1 від 23 липня 2020 року позивачем було направлено, зокрема, і ТТН від 09 липня 2020 року.
Оглянутий судом у судовому засіданні оригінал товарно-транспортної накладної №113882 від 09 липня 2020 року, копію якої долучено до матеріалів справи, підтверджує факт перевезення товару - ячмінь врожаю 2020 року в кількості 25,5 т - поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська борошномельна компанія».
До того ж, варто зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної (або ж наявність у ній недоліків) не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей платником податку, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання чи продажу товару (надання послуг). Товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує транспортний процес, однак її відсутність (наявність у ній недоліків) не може бути доказом невиконання сторонами договору поставки (купівлі-продажу), враховуючи, що факт реальності такої операції підтверджується іншими документами первинного обліку.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду (зокрема, постанови від 24 січня 2018 року у справі №806/684/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16, від 11 вересня 2018 року у справі №821/995/17).
Щодо тверджень відповідача у відзиві про не надання позивачем копії акту приймання-передачі товарів, то не подання указаного документу саме по собі не є безумовною підставою для висновку про неможливість реєстрації податкової накладної за наявності інших необхідних для підтвердження реальності господарської операції первинних документів.
При цьому як свідчить зміст Договору №3/20-О від 08 липня 2020 року, в тому числі і пункт 2.3, на який звертає увагу відповідач, ним не встановлено обов'язок складення акту приймання-передачі товарів.
Водночас з матеріалів справи вбачається і те, що податковим органом при зупиненні реєстрації податкової накладної від 09 липня 2020 року №1 у позивача не вимагалось подання указаного акту, а його відсутність не є підставою прийняття оскаржуваного рішення від 30 липня 2020 року №1781972/30875792, про що свідчить як відсутність відповідних підкреслень у ньому (про це зазначено судом вище), так не зазначення про неподання платником податку акту приймання-передачі товарів у графі «додаткова інформація».
Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржуване рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що воно прийнято не на підставі закону та є необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
Оскільки оскаржуване позивачем рішення Державної податкової служби України від 13 серпня 2020 року №41962/30875792/2 є фактично похідним від рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 та було прийнято на його підставі, то наявні правові підстави і для визнання протиправним та скасування названого рішення Державної податкової служби України.
Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; -набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну днем набрання законної сили рішенням суду, про що і просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське" у позовній заяві.
Таким чином, позовна вимога зобов'язального характеру також підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб'єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 4204 грн 00 коп., а тому такий підлягає стягненню з відповідачів, які прийняли оскаржувані рішення, по 2102 грн 00 коп. з кожного.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Чернівецькій області від 30 липня 2020 року №1781972/30875792 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 09 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 13 серпня 2020 року №41962/30875792/2 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №01 від 09 липня 2020 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське", днем набрання законної сили рішенням суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське" судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське" судовий збір у розмірі 2102 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 грудня 2020 року..
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ошихлібське" (59300, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Колгоспна, 1), відповідачі - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513), Державна податкова служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197).
Суддя О.П. Лелюк