Справа № 560/3663/20
іменем України
10 грудня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпеченнях за період з 01 грудня 2015 року по 30 листопада 2018 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до військової частини, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період. Однак отримав відповідь про відмову у вказаній виплаті, в зв'язку з відсутністю фінансування на зазначений вид виплат.
Ухвалою суду від 14.07.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що індексація за грудень 2015 року ОСОБА_1 нарахована та виплачена. В межах виділеного для Збройних Сил України фінансового ресурсу з січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерстві оборони України коштів на індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України не було. В березні 2018 року підвищено посадові оклади військовослужбовців, а в квітні-листопаді 2018 року індекси споживчих цін не перевищували поріг індексації.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
З 17.05.2020 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №104 від 17.05.2020 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Листом від 30.06.2020 за №350/485/60/1352 військова частина НОМЕР_1 розглянула звернення позивача щодо виплатити індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 03 травня 2012 року. Повідомила позивача, що індексація за грудень 2015 року нарахована та виплачена в повному обсязі встановленим порядком. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям протягом січня 2016 - лютого 2018 не нараховувалась. З березня 2018 по травень 2020 індексація нараховувалась та виплачувалась встановленим порядком.
Згідно з довідкою відповідача від 30.06.2020 №1106, на індексацію з січня 2016 по лютий 2018 асигнування не виділялись. З березня 2018 по листопада 2018 року нарахована індексація становила 0 грн., право на індексацію наступило у грудні 2018 року.
Згідно з довідкою відповідача від 23.07.2020 №1238 індексація за грудень 2015 року ОСОБА_1 нарахована в сумі 1044,52 грн., виплачена в сумі 1028,85 грн.. (15,67 грн. військовий збір) згідно списку №1 від 30.03.2016.
Протягом 2016, 2017 асигнування на індексацію Міністерству оборони з державного бюджету не виділялись, тому індексація не нараховувалась та не виплачувалась
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок №1078).
Положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За змістом статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
При цьому, статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Приписами статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, проведення індексації у зв'язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на статтю 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункт 6 Порядку №1078, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.
Крім цього, відсутність механізму виплати індексації за попередні періоди також не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Суд також враховує, що при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення від 08.11.2005 зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Наведене свідчить, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Водночас, щодо періоду індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 31.12.2015, суд зазначає, що витягом зі списку №1 від 30.03.2016 підтверджується нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення за грудень 2015 року. Тому відсутні підстави повторно зобов'язувати відповідача нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення за цей період.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача права на отримання індексації за період з 1 березня 2018 року, суд зазначає таке.
Кабінет Міністрів України 30 серпня 2017 року прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Цією постановою, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил (додаток 2).
Пункт 5 Порядку №1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Водночас вказаною нормою врегульовано, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, є базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Також з аналізу положень пункту 5 Порядку №1078 випливає, що від розміру підвищення оплати праці у місяці, в якому воно відбулося, залежить можливість виплати особі індексації та порядок розрахунку її суми.
Відтак відповідач має самостійно визначити належну позивачеві суму індексації за такий період, в тому числі з урахуванням вимог пункту 5 Порядку №1078.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 30.11.2018 є протиправною, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі №620/3282/18.
Зважаючи на викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 грудня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Д.А. Божук