Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2020 року Справа №520/3180/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Ніколаєва О.В., розглядаючи у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 у порядку статтей 383, 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №520/3180/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в якому позивач просив:
- визнати бездіяльність ГУ ПФ України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.06.2018 у справі №638/19187/17 протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії нарахованої та виплаченої на виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18.06.2018 у справі №638/19187/17. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 розрахувавши її розмір за методикою відповідно статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду набрало законної сили 21.05.2020.
Представником позивача через канцелярію суду 17.11.2020 подано заяву у порядку статтей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій заявник просить:
- визнати бездіяльність ГУ ПФ України в Харківській області, яка полягає у не виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020у повному обсязі протиправною;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходу з 01.01.2016;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Харківській області протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
За приписами частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Заява відповідає вимогам частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та подана у строк, встановлений частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для повернення заяви відсутні (абзац 2 частини п'ята стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
У силу вимог частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає вказану заяву у порядку письмового провадження.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішення, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ.
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/20, головним управлінням здійснено нарахування позивачу компенсації.
Листом від 16.10.2020 №8308-12200/П-02/8-2000/20 відповідач повідомив позивача, що компенсація втрати частини доходів, яка нарахована на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020 за період з 01.01.2016 буде виплачуватися у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Таким чином, рішення суду у частині зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів фактично відповідачем виконане, що заявником не заперечується.
У спірному випадку заявник фактично не погоджується з відстроченням виплати йому нарахованої компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016, як наслідок, вказує на допущення Головним управлінням протиправної бездіяльності щодо невиконання судового рішення у цій частині.
З системного аналізу зазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, у контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Заявник не надав до суду доказів протиправності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень. Зазначеними доказами можуть виступати рішення, оформлені листом, протоколом, з яких вбачається, що відповідач проігнорував висновки суду та (або) відмовився від виконання рішення суду повністю або частково.
Водночас, на переконання суду, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету без відповідних бюджетних асигнувань чи з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Таким чином, нарахована позивачеві сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Приписами частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Тому суд додатково зазначає, що державним виконавцем не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, відтак, звернення представника позивача у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України до суду є передчасним.
Крім того, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020 не вирішувалось питання про його негайне виконання, а отже, дане рішення суду має бути виконане відповідачем у розумний строк.
Суд наголошує на тому, що невиконання судового рішення управлінням у частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а.
Також Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересам всього суспільства.
У спірному випадку судом не встановлено свідомого невжиття управлінням залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв'язку з цим прав позивача.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах відсутні протиправна бездіяльність управління щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020.
Відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Отже, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, суд вважає, що підстави для задоволення заяви представника позивача, поданої у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Згідно частини першої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі №520/3180/2020 судовий контроль за виконанням судового рішення не встановлювався.
Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.
З огляду на зазначене, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Оскільки позивач не довів протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви від 17.11.2020 про встановлення судового контролю за виконанням рішення та визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 у порядку статтей 383, 382 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №520/3180/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строк, визначені частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 09.12.2020.
Суддя О.В. Ніколаєва