Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
10 грудня 2020 р. Справа № 520/17472/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- стягнути з Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.05.2020 по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання про відсутність законодавчо встановлених перешкод у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом, суд зазначає наступне.
В позовній заяві зазначено, що 08.05.2020 року на картковий рахунок Туруті 3.0. Апаратом Верховної Ради України перераховано грошові кошти в розмірі 144590,03 грн. на виконання судового рішення по справі № 520/974/2020 від 26.03.2020 року.
З листа від 18.11.2020 року № 15/26-2020/214161 позивач дізнався, що компенсація йому виплачена за 110 днів невикористаної відпустки, тоді як за рішенням суду повинна бути виплачена за 110,5 календарних днів. 110,5 календарних днів відповідач мав округлити до 111 календарних днів та відповідно виплатити компенсацію за 111 днів невикористаної щорічної основної відпустки позивача. Таким чином, відповідач не доплатив компенсацію за 1 день невикористаної щорічної основної відпустки.
Так, суддею встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/974/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо невиплати при звільненні грошової компенсації ОСОБА_1 за 110,5 календарних днів невикористаної позивачем щорічної основної відпустки.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 110,5 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.
Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/974/2020 набрало законної сили 07.08.2020.
Після набрання законної сили рішення Харківського окружного адміністративного суду, позивачу 19.08.2020 було видано виконавчі листи.
Спірні відносини у цій справі виникли у зв'язку із тим, що відповідачем, на думку позивача, неналежним чином виконується рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі № 520/974/2020, яка набрала законної сили.
Частиною 1-3 ст.242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВС від 03.04.2019 року у справі №820/4261/18.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Суддя зазначає, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту - стягнути з Апарату Верховної Ради України (код ЄДРПОУ 20064120, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 01.05.2020 по день фактичного розрахунку - спрямовані на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020 по справі № 520/974/2020, яким вже зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відтак, спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в даному випадку між сторонами не виникло нового спору, а має місце продовження тієї самої спірної правовідносини, яка розглядалась судом у справі № 520/974/2020, проте вже на стадії їх виконання, тому вимоги позивача слід розглядати не в порядку позовного провадження.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Така правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/1517 від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі №295/13613/16, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того аналогічна правова позиція викладена Другим апеляційним адміністративним судом в постанові від 23.03.2020 року по справі №520/11897/19.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.21, ст. 170, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію даної ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Ю. О. Супрун