Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2020 р. № 520/13445/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС у Харківській області №Ф-3946-23-У від 06.06.2019 щодо ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (43143704) на користь позивача судові витрати в сумі 840,80 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,0 гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він під час здійснення підприємницької діяльності не відносився до переліку тих платників податків, та ним була обрана спрощена система оподаткування. Повідомив суд про те, що він до дати припинення ФОП перебував на спрощеній системі оподаткування, тобто - до 05.07.2019. Вважає, що відповідач нараховував позивачу суми єдиного внеску як платнику єдиного податку. Посилається на ту обставину, що Закон не містить застереження для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, стосовно сплати внеску незалежно від отримання доходу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Представником відповідача надано відзив на позов, в якому відповідач проти вимог заявленого позову заперечував.
В обґрунтування доводів зазначив, що податковий борг позивача виник у зв'язку із несвоєчасною сплатою позивачем нарахованих сум соціального внеску, у зв'язку із чим податковим органом винесено оскаржувану вимогу. Зазначив, що платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 18.04.2001, та з 01.01.2012 р. по 05.07.2019 перебував на спрощеній системі оподаткування. Станом на 31.10.2018 року, у позивача значилась заборгованість у сумі 37 028,02 грн.
Позивач правом надання відповіді на відзив, у строк, що встановлений судом, не скористався.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, дослідивши документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 18.04.2001, та з 01.01.2012 по 05.07.2019 перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією витягу, яка міститься в матеріалах справи.
З повідомлених сторонами обставин та з матеріалів справи судом встановлено, що 05.07.2019 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, про що зроблено запис в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.
Станом на 31.10.2018 року, у ОСОБА_1 значилась заборгованість у сумі 37 028,02 грн.
У зв'язку з чим, контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 03.12.2018 №Ф-3946-23 у сумі 37 028,02 грн., яку направлено на адресу позивача, але лист повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Наголошуючи на відсутності узгоджених податкових зобов'язань та не погоджуючись із прийнятою податковою вимогою від 03.12.2018 №Ф-3946-23, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Умови та порядок формування, надсилання (вручення), облік, відкликання податкових вимог контролюючим органом платникам податків визначено ст. ст. 59, 60 Кодексу та Порядком правлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого казом Мінфіну від 30.06.2017 №610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 №902/30770 (далі - Порядок №610)
Пунктом 1 розділу III Порядку передбачено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційного-телекомунікаційних систем контролюючих органів.
У взаємозв'язку з наведеним, пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як встановлено в ході розгляду справи станом на 31.10.2018 року № Ф-3946-23 по ФОП ОСОБА_1 рахувався борг з єдиного соціального внеску в загальному розмірі 37028,02 грн.
З 01.01.2017 року відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.
Так, згідно з із абз. 2 п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464, у разі, якщо платник єдиного внеску, визначений п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).
Максимальна база величини нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).
Таким чином, з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов'язані визначати платники, вказані у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності.
З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у п. 2 частини 1 ст. 7 Закону № 2464 для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал ).
Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки, визначеної ст. 7 Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 3 200,00 грн.
У 2017 році, за який здійснено нарахування, мінімальний місячний розмір страхового внеску складав 704 гривні, в той час як річний - 8 448 гривень.
Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Центральному управлінні ГУ ДПС області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 18.04.2001, та з 01.01.2012 по 05.07.2019 перебував на спрощеній системі оподаткування. Витяг додається до матеріалів справи.
З 05.07.2019 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, про що зроблено запис в державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.
Процедура взяття на облік платників податків регламентується Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1562/20310 від 29.12.2011 із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1588).
Згідно з розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.
Адміністрування єдиного соціального внеску здійснюється органами доходів і зборів з 01.10.2013 року.
З матеріалів справи судом встановлено, що вказана сума недоїмки єдиного соціального внеску складалась наступним чином:
Станом на 31.12.2012 року, у Позивача значилась заборгованість з єдиного внеску, у сумі 4632,46 грн., вказана заборгованість передана з Пенсійного фонду, до контролюючого органу.
19.10.2013 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 2 388,06 грн. за 1-2 квартали 2013 року.
21.10.2013 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1 194,03 грн. за 3 квартал 2013 року.
20.04.2015 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1 267,95 грн. за 1 квартал 2015 року.
20.07.2015 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1 267,95 грн. за 2 квартал 2015 року.
19.10.2015 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1 323,47 грн. за 3 квартал 2015 року.
19.01.2016 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 1 434,51 грн. за 4 квартал 2015 року.
19.04.2016 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 909,48 грн. за 1 квартал 2016 року.
19.07.2016 року нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 941,16 грн. за 2 квартал 2016 року.
19.10.2016 року - нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 957,00 грн. за 3 квартал 2016 року.
19.01.2016 року - нараховано єдиний внесок фізичним особам - підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування в сумі 990,00 грн. за 4 квартал 2016 року.
За 1-4 квартали 2017 року нараховано єдиного внеску у сумі 8 448,00 грн.
За 1-4 квартали 2018 року нараховано єдиного внеску у сумі 9 828,72 грн.
За 1-2 квартал 2019 року нараховано єдиного внеску у сумі 5 508,36 грн.
Як вбачається з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , копія якої надана податковим органом до матеріалів справи, починаючи з 2012 року позивач взагалі не сплачував єдиний внесок.
Таким чином, в ході розгляду справи, судом встановлено, що протягом зазначеного періоду в інтегрованій картці платника податків відбувались щоквартальні нарахування єдиного соціального внеску.
Суд зазначає, що «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, а саме: розділом IV «Порядок стягнення заборгованості з платників»: до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках: якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами; якщо платник на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У зв'язку з чим, контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 03.12.2018 №Ф-3946-23 у сумі 37 028,02 грн., та направлено на адресу позивача, але лист повернуто до контролюючого органу з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Приписами п.42.2 ст.42 ІІКУ передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку. встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абз. 10 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464),
У зв'язку з тим, що вимога №Ф-3946-23 набула статусу узгодженої (символ «У»), відповідно така вимога за №Ф-3946-23 -У направлена до органів державної виконавчої служби. Узгоджені вимоги не надсилаються платникам податків.
З повідомлених відповідачем даних судом встановлено, що на теперішній час в інтегрованій картці платника лічиться заборгованість у сумі 44993,56 грн., яка виникла в результаті несплати єдиного внеску за період з 01.01.2012 по 30.06.2019.
Розрахунок цієї фінансової здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Рішення контролюючого органу є виконавчим документом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати ЄСВ, стягуються в тому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати ЄСВ, який визначено розділом VI Інструкції № 449.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою такої недоїмки. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені з ЄСВ не застосовується.
Отже, в ході розгляду справи позивачем зазначені доводи податкового органу не спростовані, належних та допустимих доказів в обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги податкового органу позивачем до матеріалів справи не надано, а судом самостійно таких не встановлено.
Посилання позивача на ту обставину, що жодних перевірок відносно нього податковим органом не проводилось, актів не складалось, позивача про проведення перевірки чи борг не повідомлялось, а також доводи позивача, що вимога № №Ф-3946-23-У від 06.06.2019 не містить жодного розрахунку боргу, ані періодів, ані сум нарахування, не зазначено про наявність нарахованих штрафних санкцій, суд вважає безпідставними та не спростовують висновків суду по справі.
Крім того, позивачем доказів щодо сплати єдиного соціального внеску у період з 01.01.2012 по 30.06.2019 до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області №Ф-3946-23-У від 06.06.2019 щодо ОСОБА_1 - є безпідставними, належним чином необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому приходить до висновку про відсутність підстав щодо стягнення на користь позивача судових витрат в сумі 840,80 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,0 гривень.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст виготовлено 09 грудня 2020 року.
Суддя Кухар М.Д.