Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 грудня 2020 р. № 520/13757/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником відповідача 02.11.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що оскаржувані позивачем рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1 є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши обставини справи, суд встановив.
26.03.2020 між компанією Kleinjan's Aardappelhandel B.V. (Нідерланди) - продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТ-СЕРВІС» (далі - Позивач) - покупцем було укладено зовнішньоекономічний контракт №26/03/2020-UА, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити картоплю продовольчу нідерландського походження врожаю 2019 року (далі - товар) за кількістю, асортиментом і ціною одиниці товару, визначеними в інвойсах.
На виконання вказаного контракту на митну територію України автомобілями НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 на адресу Позивача надійшов товар вагою нетто 22 000 кг в кожному автомобілі.
Згідно з інвойсами від 12.05.2020 №00053961 та №00053962 вартість товару в кожному автомобілі склала 2 310 евро, а його оплата покупцем мала бути здійснена протягом 14 днів з моменту отримання.
З метою митного оформлення товару Поліській митниці Держмитслужби (далі - Відповідач) уповноваженим представником декларанта, було подано митні декларації від 16.05.2020 №UА204120/2020/036362 та №UA204120/2020/036363.
У графі 12 кожної з поданих митних декларацій заявлено митну вартість товару в розмірі 96147,74 грн. та в графі 43 цих декларацій вказано, що заявлену митну вартість розраховано за першим (основним) методом визначення митної вартості товарів -за ціною договору.
Для підтвердження заявлених в митних деклараціях відомостей Поліській митниці Держмитслужби було надано копії документів, зазначених у графі 44 декларацій, а саме:
- до декларації від 16.05.2020 № UA204120/2020/036362 копії: інвойсу від 12.05.2020 №00053961, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.05.2020 б/н, фітосанітарного сертифікату від 12.05.2020 №ЕС NL/PCNU 192518736, рахунку на оплату транспортних послуг від 15.05.2020 № 370, зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 26.03.2020 № 26/03/2020- UA, договору на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2019 № 28/02/2019, копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2020 №20NLKA3VUPAX8QWD57; листів виробника та асоціації торговців картоплею;
- до декларації від 16.05.2020 № UA204120/2020./036363 копії: інвойсу від 12.05.2020 №00053962, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.05.2020 б/н, фітосанітарного сертифікату від 12.05.2020 №ЕС NL/PCNU 192518751, рахунку на оплату транспортних послуг від 15.05.2020 № 376, зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 26.03.2020 №26/03/2020-UA, договору на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2019 №28/02/2019, листів виробника та асоціації торговців картоплею.
16.05.2020 Відповідач направив декларанту електронні повідомлення, в яких зазначив, що подані з митними деклараціями документи містять розбіжності, а також повідомив, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - МД від 22.04.2020 №UА110110/2020/05859.
У зв'язку із наведеним Відповідач з посиланням на статті 53 та 54 Митного кодексу України (далі - МК України) зобов'язав декларанта надати: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
У відповідь на вимогу Відповідача декларант повідомив про надання усіх необхідних для підтвердження митної вартості документів, що підтверджується, листом від 16.05.2020.
16.05.2020 Відповідачем прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UА204120/2020/000145/1 та №UА204120/2020/000146/1 графи 33 яких за змістом є однаковими, та містять інформацію проте, що витребовуваних документів декларантом не надано, про що повідомлено листом від 13.05.2020 б/н.
За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товарів визначено на основі раніше визнаних митним органом вартостей: МД від 22.04.2020 №UA10110/2020/05859 (0,34 USD/кг).
Числове значення митної вартості товарів становить 200419,9113 гривень, або у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення - 6891 EUR.
Головний державний інспектор оформив картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2020 №UА204120/2020/036362 та №UA204120/2020/036363.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Підставою для прийняття рішення від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1 про коригування митної вартості товару слугувало неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, позивач на підтвердження митної вартості надав:
- до декларації від 16.05.2020 №UA204120/2020/036362 копії: інвойсу від 12.05.2020 №00053961, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.05.2020 б/н, фітосанітарного сертифікату від 12.05.2020 №ЕС NL/PCNU 192518736, рахунку на оплату транспортних послуг від 15.05.2020 №370, зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 26.03.2020 №26/03/2020-UA, договору на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2019 №28/02/2019, копії митної декларації країни відправлення від 12.05.2020 №20NLKA3VUPAX8QWD57; листів виробника та асоціації торговців картоплею;
- до декларації від 16.05.2020 №UA204120/2020/036363 копії: інвойсу від 12.05.2020 №00053962, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 12.05.2020 б/н, фітосанітарного сертифікату від 12.05.2020 №ЕС NL/PCNU 192518751, рахунку на оплату транспортних послуг від 15.05.2020 №376, зовнішньоекономічного контракту на поставку товару від 26.03.2020 №26/03/2020-UA, договору на транспортно-експедиційні послуги від 28.02.2019 №28/02/2019, листів виробника та асоціації торговців картоплею.
Вказані документи не містять розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованого товару.
Водночас, відповідач не надав суду доказів недостовірності заявленої позивачем митної вартості картоплі продовольчої свіжою сорту Folva, врожаю 2019, підтвердженої наданими Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУТ-СЕРВІС" документами.
Дослідивши докази, суд вважає, що вказані декларантом відомості підтверджені документально, а їх достовірність не спростована відповідачем. Тому сумніви відповідача щодо складових митної вартості товару є необґрунтованими.
В обґрунтування рішення про коригування митної вартості відповідач не надав суду докази невідповідності заявленої позивачем вартості товару, задекларованої в митній декларації, первинним документам на придбання цього товару.
Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів Відповідач обґрунтовує виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів наявністю в нього інформації про митну декларацію від 22.04.2020 №UA110110/2020/05859 (0,34 USD/кг).
Представником Позивача у відповідь на запит на отримання публічної інформації від 14.09.2020 від Дніпровської митниці Держмитслужби отримано лист від 21.09.2020 №7.5-08-02-1/28-04/ЗПІ/8932 з копією зазначеної декларації (у знеособленому вигляді із застосуванням засобів ретушування).
Судом встановлено, що в графі 43 декларації вказано цифру « 6», що свідчить про визначення митної вартості резервним методом. Безперечно зі змісту митної декларації від 22.04.2020 №UA110110/2020/05859 вбачається, що декларант самостійно визначив вказаний метод визначення митної вартості.
Разом з тим, суд погоджується з доводами представника позивача, що зв'язку з цим митна вартість, вказана в митній декларації від 22.04.2020 №UA110110/2020/05859, не розраховувалась виходячи з ціни, визначеної виробником та домовленістю сторін, а тому посилання на неї в оскаржуваних рішеннях є необґрунтованим.
Отже, рішення про коригування митної вартості від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1 всупереч статті 55 Митного кодексу України не містять обґрунтування причин, через які заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність спірного рішення, зв'язку з чим це рішення необхідно визнати протиправним та скасувати, та враховуючи викладене, позовні вимоги необхідно задовольнити.
Крім того, суд зазначає, що на адресу суду представником позивача була подана заява від 19.10.2020 про призначення судового засідання щодо розгляду питання про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до вимог ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Враховуючи положення ст.143 КАС України та заяву представника позивача від 19.10.2020, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" (вул.Валентинівська, буд. 26, корпус А, кв. 97, м. Харків, 61170, код ЄДРПОУ 41202170) до Поліської митниці Держмитслужби (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16.05.2020 №UA204120/2020/000145/1 та №UA204120/2020/000146/1.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут-сервіс" сплачений судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14.12.2020 на 16:30 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6 зал №1 та встановити строк позивачу для надання до суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 11.12.2020.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов