Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2020 року № 520/11165/2020
Харківський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправними дії та бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату в день виключення зі списків частини (11.05.2019 року) грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік у розмірі 18156.50 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_2 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07 лютого 2020 року по день фактичного розрахунку 24 липня 2020 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на день виключення зі списків особового складу з ним не проведено повного розрахунку при звільненні. Зазначив, що 24 липня 2020 року є датою зарахування на його картковий рахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік у повному розмірі, отже і датою фактичного розрахунку при звільненні. Крім того позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року по справі № 520/1802/2020, зобов'язано В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 12.05.2019 року по 06.02.2020 року. Враховуючи наведене позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік) за період з 07.02.2020 року по день фактичного розрахунку 24.07.2020 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене провадження в порядку статті 257 КАС України.
Відповідач, надав відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату в день виключення зі списків частини грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, а також відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця, то застосуванню до такого роду спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства. Проте, з прийняттям судових рішень статті 116, 117 КЗоТ України не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, з урахуванням положень ст.78 КАС України, суд встановив наступні обставини.
Позивач в період з 01.04.2014 року по 11.05.2019 року проходив кадрову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 95 від 11.05.2019 року, підполковника ОСОБА_1 , начальника служби загороджень 36 шляхо-відновлювального загону, звільненого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 19 з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "А" пункту 2 частини шостої (за станом здоров'я), з 11 травня 2019 року виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Слобідського ОРВК, м. Харкова.
Протягом червня місяця 2019 року на рахунок позивач зараховані кошти з зазначенням деталей до операції «заробітна плата» (а.с.30): 07.06.2019 року у розмірі 6 392,99 грн.; 21.06.2019 року у розмірі 299 476,71 грн.; 27.06.2019 року у розмірі 274,37 грн.; 27.06.2019 року у розмірі 720,44 грн.
В подальшому 23.05.2020 року позивач звернувся до В/ч НОМЕР_2 з запитом на отримання публічної інформації, а саме щодо надання витягів з відомості нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за листопад 2018 року - лютий 2019 року, довідки-розрахунку про середню заробітну плату (грошове забезпечення) за останні два місяці перед звільненням, та надання роз'яснень щодо призначення платежів які були зараховані ОСОБА_1 на рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 299 476.71 грн 21.06.2019 року та які були зараховані позивачу на той же рахунок 27.06.2019 року.
З довідки про нарахування грошового забезпечення, наданої з листом № 648 від 09.06.2020 року позивачем встановлено, що розмір матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018 рік нарахований у розмірі 13764.10 грн. Не погодившись з таким розрахунком, позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.06.2020 року із вимогою нарахувати йому грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік виходячи з його грошового забезпечення за січень місяць 2019 року, а саме 18156.50 грн. та виплатити з урахуванням вже виплаченої у червні 2019 року суми.
Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачем, що на рахунок позивача 24.07.2020 надійшов платіж від в/ч НОМЕР_2 у розмірі 4326.51 грн. призначення платежу «pererakhovana donarakh. mat. dopomoha na ozdorovl. Tsudzevych V.A. 2589310019 na plat. rakh.» (а.с. 31).
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям станом на час виникнення спірних правовідносин визначено Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок” від 25 березня 1992 року №2232-XII, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (дійсний на час виникнення спірних правовідносин, далі-Інструкція).
Відповідно до п. 30.1. Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із п. 30.3. Інструкції, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається грошова допомога для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира В/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 14 від 21.01.2019 року встановлено виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2018 рік (а.с. 16).
З довідки в/ч НОМЕР_2 про нарахування грошового забезпечення позивачу встановлено, що розмір грошового забезпечення січні 2019 року становив 18156.50 грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Разом з тим, вказаними нормативними актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі 2340/4192/18
З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що грошова допомога на оздоровлення в повному обсязі виплачена позивачеві 24.07.2020, тобто відповідачем фактичний розрахунок з позивачем при звільненні проведено поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності В/ч НОМЕР_2 щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем з виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік у розмірі 18156.50 грн.
Ураховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 КЗпП України.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі 821/1083/17, від 29.04.2020 у справі 821/569/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, пунктом 2 розділу 2 якого визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Проте, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 07.02.2020 по день фактичного розрахунку 24.07.2020 лютого 2020 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Суд зазначає, що позовна вимога щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_2 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за вказаний період є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки суми в межах задоволених позовних вимог не нараховані відповідачем.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.
Керуючись ст. 2, 6-10, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295 КАС України, суд
вирішив
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату в день виключення зі списків частини (11.05.2019 року) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік у розмірі 18156.50 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 07 лютого 2020 року по день фактичного розрахунку 24 липня 2020 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зоркіна Ю.В.