Справа № 500/3440/20
09 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62409530 від 24.06.2020 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження ВП №62409530 з примусового виконання виконавчого напису №13430, виданого 15.05.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В., про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 8761,65 грн. в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" та основну винагороду приватного виконавця в розмірі 876,17 грн. Згідно з інформаційною довідкою №22362220201006 від 03.10.2020 року з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Клітченко О.А. визначено місто Київ, а відповідно до паспортних даних позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, при відкритті виконавчого проваджена відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Клітченко О.А. виконавчі документи прийнято до виконання не за місцезнаходженням боржника або його майна, чим порушено правила територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в них достовірної інформації про місцезнаходження позивача в іншому виконавчому окрузі.
За таких підстав, вважає оскаржувану постановою протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.11.2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.
Ухвалою суду від 26.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 09.12.2020 року.
На виконання вимог вказаної ухвали, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. 09.12.2020 року подано до суду відзив (а.с.30-34). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 23.06.2020 року до нього звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" із заявою №12620298/ВП/20 від 12.06.2020 року про примусове виконання рішення в якій просили відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №13430 від 15.05.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 8761,65 грн. У виконавчому написі та в заяві про примусове виконання рішення стягувачем вказано місце проживання боржника - АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом, який є чинним на час вирішення даного судового спору та таким, що позивачем не оскаржується, встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу міста Києва. Разом з цим, жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На адресу суду 07.12.2020 року надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі доказами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що 15.05.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. видано виконавчий напис №13430 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" заборгованість в розмірі 8761,65 грн. (а.с.40).
Відповідно до паспортних даних позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
До приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. 23.06.2020 року звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" із заявою №12620298/ВП/20 від 12.06.2020 року про примусове виконання рішення в якій просили відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №13430 від 15.05.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. (а.с.35-36). У наведеній заяві вказано: адресу місця реєстрації боржника - АДРЕСА_3 .
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. 24.06.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62409530 з примусового виконання виконавчого напису №13430 від 15.05.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 8761,65 грн. в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (а.с.5-6).
Адреса проживання боржника вказана - місто Київ, вулиця Кайсарова, будинок 1, квартира 20.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесених на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ ).
У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих написів нотаріусів.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Приписами ч.1 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
При цьому, ч.2 ст.24 Закону №1404-VІІІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з п.10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08.04.2020 року у справі №804/6996/17, від 30.04.2020 року №580/3311/19.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 відповідно до паспортних даних зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
У заяві стягувача про примусове виконання виконавчого напису та у виконавчому написі нотаріуса №13430 від 15.05.2020 року (а.с.40), про примусове виконання якого 24.06.2020 року відповідачем відкрито виконавче провадження ВП №62409530 (а.с.5-6), зазначено місце проживання позивача (боржника): АДРЕСА_2 . Адреса місця реєстрації боржника - АДРЕСА_3 .
Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять в собі жодних доказів на підтвердження того, що зазначена адреса проживання боржника є дійсною, як не містять і доказів наявності у позивача майна у виконавчому окрузі м. Київ.
Згідно з інформаційною довідкою №22362220201006 від 03.10.2020 року з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Клітченко О.А. визначено місто Київ (а.с.11-12).
Натомість у кредитному договорі №003-19012-041112 від 04.11.2012 року, укладеним з публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №408/К від 27.04.2018 року є з товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", вказано адресу за місцем реєстрації, яка збігається з адресою за місцем фактичного проживання, - АДРЕСА_3 (а.с.37).
Отже, вирішуючи цей спір, судом враховано, що відповідачу було відомо, що місцем реєстрації позивача є адреса за межами його виконавчого округу, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Наявність банківського рахунку/картки, місцезнаходження якого зареєстровано у місті Києві, на переконання суду, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що на таких рахунках позивача (боржника у виконавчому провадженні) знаходилися грошової кошти, що такі кошті є власністю позивача, щоб давало підстави вважати їх майном боржника.
Доказів ж наявності будь-якого іншого майна, як і факту проживання, позивача (боржника) у місті Києві (в межах виконавчого округу відповідача) суду не надано.
В силу приписів ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами ж ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч.5 ст.77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.
Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 25.01.2019 року у цивільній справі №511/1342/17, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження та яка не свідчить про наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, подібність яких у цій справі та у вказаній цивільній справі також не доведена. Натомість суд враховує правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 08.04.2020 року справі №804/6996/17, від 30.04.2020 року №580/3311/19
Таким чином, враховуючи недоведеність наявності у позивача майна та факту його проживання у виконавчому окрузі міста Києва на час відкриття вказаного виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України, прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності достовірної інформації про місце проживання та перебування боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, чим порушено права позивача.
З огляду на викладене, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №62409530 від 24.06.2020 року, винесена всупереч вимог ст.24 Закону №1404-VІІІ, не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, що, на переконання суду, є підставою для визнання протиправною та скасування такої.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 840,80 грн., сплачена відповідно до квитанцій №99 від 23.11.2020 року (а.с.21).
Керуючись ст.139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 24.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП №62409530.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок згідно квитанції №99 від 23.11.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксана Анатоліївна ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.