Справа № 500/3639/20
10 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб'юка П.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2020 року та зобов'язання вчинити дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації (далі, також, - відповідач 1), Тернопільської обласної державної адміністрації (далі, також, - відповідач 2), у якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Тернопільської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 02.09.2020 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, та видачі відповідного посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1;
зобов'язати Тернопільську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 встановленого зразка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звернулася до департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення категорії 1. Дане звернення розглянуто та прийнято рішення про відмову у визначенні статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення. Підставою для відмови став висновок відповідача 2 про те, що позивач на даний час не проживає, не працює і не навчається в зоні радіоекологічного контролю, пільгами не користується. Позивач звертає увагу, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який на даний час є чинним. Вважає, що саме по собі виключення зони посиленого радіологічного контролю з переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.
Ухвалою суду від 19.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Від представника Тернопільської обласної державної адміністрації 24.11.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначено, що на момент встановлення позивачу причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою зона посиленого радіоекологічного контролю була відсутня, тобто ОСОБА_1 фактично постійно не проживала на забрудненій території в силу її відсутності, тому підстави для видачі їй посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 відсутні, а відтак, рішення Регіональної комісії Тернопільської обласної державної адміністрації з визнання статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 02.09.2020 є законне та обґрунтоване. Зазначене рішення ґрунтується на підставі Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України", відповідно до якого із Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 2, якою було визначено категорії зон радіоактивного забруднення територій. Одночасно було внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: із статті 2 виключено абзац 5, яким із зон радіоактивного забруднення територій було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
Від Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації на адресу суду 01.12.2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, висловивши мотиви, аналогічні мотивам, на які посилався представник Тернопільської обласної державної адміністрації у відзиві.
Від представника позивача на адресу суду 01.12.2020 надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги. Зокрема, звертає увагу суду, що факт належності позивача до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи стверджується виданим у встановленому законом порядку посвідченням категорії 4. Зазначає, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 40, оскільки такий статус набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Представник Тернопільської обласної державної адміністрації подав на адресу суду 03.12.2020 заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації подав на адресу суду 03.12.2020 заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача подав на адресу суду 08.12.2020 заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 01.07.2003 (аркуш справи 7).
Як вбачається з довідки №08/1495 Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області від 27.11.2014 позивач з 01.06.1987 по 12.03.2009 проживала по АДРЕСА_1 , а з 12.03.2009 по 27.11.2014 по вул Лепкого, 28 у м. Заліщики Тернопільської області на території зони посиленого радіоекологічного контролю (аркуш 8).
При цьому, місто Заліщики Тернопільської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру №16942, на засіданні комісії №19 від 11.12.2014 було встановлено захворювання ОСОБА_1 , пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (аркуш справи 9).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ №1059011 від 01.12.2017 позивачу при повторному огляді встановлено III групу інвалідності, захворювання якої пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, довічно (аркуш справи 10).
Позивач в серпні 2020 року звернулася до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації щодо визначення статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, та видачі відповідного посвідчення категорії 1, яке в межах компетенції Тернопільської обласної державної адміністрації, що випливає з посвідчення позивача (категорія 4).
Дане звернення позивача розглянуто на засіданні регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян та прийнято рішення про відмову у визначені статусу потерпілої від Чорнобильської і катастрофи та видачі відповідного посвідчення категорії 1, оформлене протоколом №10 від 02.09.2020 (аркуш справи 6). Рішення мотивовано тим, що зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з переліку зон радіоактивного забруднення, а також відповідно до Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII з Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 23, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Тернопільська обласна державна адміністрація листом №04-6253/31 від 04.09.2020 повідомила позивача про відмову їй у визначенні статусу потерпілої від Чорнобильської і катастрофи та видачі відповідного посвідчення категорії 1 (аркуш справи 5).
Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, вважаючи його незаконним, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон - №796 - XII).
Статтею 9 Закону Закон N 796-XII передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Згідно з статтею 12 Закону №796-ХІІ причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Статтею 15 Закону №796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону N796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.
Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно з частиною четвертою цієї ж статті видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551).
Згідно з положеннями абзаців 3, 5, 6 пункту 3 Порядок N551 особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору.
Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.
У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис "Безстроково".
Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Тим же пунктом встановлено, що посвідчення видаються особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
З аналізу наведених норм вбачається, що правовою підставою для надання статусу особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є одночасна сукупність наступних умов:
1) така особа є потерпілою від Чорнобильської катастрофи у розумінні статті 11 Закону N 796-ХІІ;
2) встановлення їй інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому слід враховувати, що до осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи у розумінні статті 11 Закону N796-ХІІ, зокрема, належать особи, яким надано статус громадянина, що постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач має статус особи, потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, що підтверджується безстроковим посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_1 від 01.07.2003.
У свою чергу, проживання позивача у період з 01.06.1987 по 27.11.2014 на території зони посиленого радіоекологічного контролю в місті Заліщики Тернопільської області підтверджено довідкою №08/1495 Управління соціального захисту населення Заліщицької районної державної адміністрації Тернопільської області від 27.11.2014.
Позивачеві встановлено безстроково третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується експертним висновком від 11.12.2014 та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №1059011 від 12.12.2017.
Оскільки позивач є інвалідом з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи та причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою встановлено відповідною медичною установою, суд дійшов висновку про наявність у позивача достатніх та необхідних правових підстав для надання їй правового статусу особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.
Відмова позивачу у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, мотивована відсутністю з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасуванням статті 23 Закону № 796-ХІІ, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII містилося у статті 2 Закону № 796-ХІІ, відповідно до якої до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: 1) зона відчуження, 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, 3) зона гарантованого добровільного відселення та 4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-ХІІ було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Проте слід зауважити, що цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування п.1 ч. І ст. 14 Закону №796-ХІІ, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, віднесеного до 4 категорії. Цей статус є безстроковим.
Виключення з 01.01.2015 року зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Посвідчення позивача категорії 4 є чинним та зберігається за нею довічно, тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_1 мала статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2019 (справа № 697/121/17) та у постанові від 19.02.2020 (справа №697/2382/16-а).
Відтак, правильним є висновок про те, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок (Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
За наведених обставин вимога позивача про визнання протиправним рішення регіональної комісії Тернопільської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 02.09.2020 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, та видачі відповідного посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Тернопільської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 встановленого зразка суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відтак дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Водночас, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Суд зазначає, що дискреційні функції Тернопільської обласної державної адмінстрації як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на етапі, коли особа, яка звернулась, є особою з інвалідністю та вже має статус потерпілого 4 категорії, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, позаяк право позивача на отримання статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 видати позивачеві посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Тернопільської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 02.09.2020 щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, та видачі відповідного посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1.
Зобов'язати Тернопільську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати їй посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 встановленого зразка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8,м. Тернопіль, 46021; код ЄДРПОУ: 03195547);
- Тернопільська обласна державна адміністрація (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021; код ЄДРПОУ 00022622).
Головуючий суддя Баб'юк П.М.