09 грудня 2020 року Справа №480/6608/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6608/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошового забезпечення,-
ОСОБА_1 просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.05.2019 по 23.09.2020 в сумі 177751,35 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідач не провів із ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпусти, як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У зв'язку із чим був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення такої компенсації. На виконання рішення суду по справі № 480/4455/20 кошти в сумі невиплаченої компенсації були перераховані на картковий рахунок позивача 23.09.2020. Зазначає, що оскільки остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не було проведено у день звільнення (щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпусти, як учаснику бойових дій), то відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. Вказує на те, що на військовослужбовців не поширюються норми трудового законодавства, а проходження військової служби та виплата грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством. З урахуванням того, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, норми КЗпП України в частині виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні не поширюються на військовослужбовців.
На вказаний відзив позивач подав відповідь, у якій проти доводів відповідача заперечує, і вказує на те, що норми КЗпП України є спеціальними при вирішенні питання щодо стягнення сум заробітної плати, не виплачених своєчасно військовослужбовцям при їх звільненні з військової служби, а тому такі норми підлягають застосуванню, в тому числі в даних спірних правовідносинах.
Ухвалою суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач до 30.04.2019 проходив військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 . У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт проходження позивачем служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період часу, який є предметом розгляду даної справи.
02.03.2017 позивач отримав статус і посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.04.2019 № 96, солдата ОСОБА_1 , у зв'язку із закінченням строку контракту, звільнено з військової служби наказом командира 27 реактивної артилерійської бригади (по особовому складу) від 23.04.2019 № 61 -РС у запас, з 30.04.2019.
Оскільки відповідачем на час виключення позивача зі списків особового складу не було проведено з позивачем розрахунок щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з позовом.
Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 по справі № 480/4455/20 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 30.04.2019. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 30.04.2019. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Згідно з копією виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , сума компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 13703,15 грн, була перерахована йому 23.09.2020. У зв'язку з невиплатою вказаної суми компенсації у день його звільнення з військової служби, тобто 30.09.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просить виплатити йому середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.05.2019 по 23.09.2020 в сумі 177 751,35 грн.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Щодо доводів відповідача, що на спірні відносини не поширюються вимоги ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
Враховуючи, що в день звільнення позивача - 30.04.2019 відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпусти, як учаснику бойових дій, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача та кількість днів затримки.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 19.10.2020 № 246 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає - 336,81 грн.
Кількість днів затримки з 01.05.2019 по 23.09.2020 складає 139 календарних днів. Таким чином сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 172446,72 грн (336,81 х 512 календарних днів).
Приходячи до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає, що за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), - згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Суд зазначає, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Відтак, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
За наведених обставин, враховуючи те, що сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпусти, як учаснику бойових дій, складає 13703,15 грн, а загальна розрахункова сума за час затримки повного розрахунку складає 172446,72 грн, зважаючи на характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, суд вважає справедливим, таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 6850 грн (50% від суми компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпусти) за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 01.05.2019 по 23.09.2020).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошового забезпечення задовольнити частково.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.05.2019 по 23.09.2020 у розмірі 6850 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал