09 грудня 2020 року м. Рівне №460/7152/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доЛіквідаційна комісія УМВС України в Рівненській області
про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинення певних дій, -
29 вересня 2020 року до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області щодо неподання на розгляд Міністерства внутрішніх справ України документів, поданих позивачем і висновку щодо можливості нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області направити на розгляд Міністерства внутрішніх справ України висновок та документи, подані для вирішення питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
В обґрунтування позовних вимог позивачем пояснено, що 11.03.1998 року медико-соціальною експертною комісією йому була встановлена 3 група інвалідності та встановлено 50% втрати працездатності. Захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з цим Рівненською обласною дирекцією Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" позивачеві 10.10.2000 за втрату працездатності за державним обов'язковим особистим страхуванням була виплачена страхова сума 6755,00 грн. Одноразову компенсацію як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не отримував.
19.02.2020 за наслідком повторного проходження огляду медико-соціальної експертної комісії позивачеві було встановлено 70% втрати працездатності, у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлена інвалідність другої групи, безтермінова.
14.07.2020 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області з метою отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та пункту 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Проте Ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, без складання відповідного висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вказаного Закону, його повідомлено про те, що подані матеріали не відповідають вимогам пункту 4 Порядку, а саме з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком двохрічний термін. Позивач стверджує, що дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, що полягали у поверненні документів позивача без складання висновку про призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги та направлення висновку з документами до МВС України, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, є протиправними, оскільки Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. При цьому позивачем зазначено, що норма вказаного Порядку не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
17 листопада 2020 року на адресу суду відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що законодавець чітко визначив наступні умови для проведення відповідних виплат: встановлення вищої групи інвалідності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності; встановлення іншої причини інвалідності або більший відсоток втрати працездатності протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступенем втрати працездатності без установлення інвалідності. Зважаючи на той факт, що з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, 03 серпня 2020 року позивача поінформовано про ці недоліки листом №1/187. За таких обставин просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 до 14 лютого 1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області) та звільнений на пенсію за вислугою років.
Відповідно до Витягу із акту огляду у МСЕК Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії по встановленню причинного зв'язку втрати працездатності та інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС від 11.03.1998 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 8).
При цьому ОСОБА_1 була проведена виплата в сумі 6755,00 грн. по обов'язковому особистому страхуванню, що підтверджується довідкою Рівненської обласної дирекції ПАТ Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» від 27 лютого 2020 року №1790-06-08/1-197 (а.с. 13).
Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 21 лютого 2020 року Рівненською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності з 12 лютого 2020 року, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААБ №514614 (а.с. 11).
14 липня 2020року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненські області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» та пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850) та до заяви надав необхідні документи (а.с. 16).
Листом від 03.08.2020 №1/187 Ліквідаційна комісія УМВС України в Рівненській області повідомила позивача про те, що зазначеною комісією розглянуто його заяву про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850. При цьому відповідно до пункту 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 визначено, що право на виплату грошової допомоги мають працівники протягом двох років після первинного встановлення інвалідності (а.с. 17).
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На момент фактичного звільнення позивача з органів внутрішніх справ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну була врегульована статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-ХІІ).
У подальшому, 12 березня 2015 року, набрав чинності Закон України від 13 лютого 2015 року №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції".
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
21 жовтня 2015 року, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Постанова набрала чинності з 10 листопада 2015 року та є чинною на момент розгляду даної справи.
Також суд враховує, що 7 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
За змістом положень пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", зокрема частиною шостою статті 23 цього Закону в редакції, чинній з 12 березня 2015 року, і відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок №850), визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності ІI групи.
Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до пункту 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України з урахуванням висновку, поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, в даному випадку - ліквідаційною комісією Управління МВС України в Рівненській області.
Висновок щодо виплати грошової допомоги може бути як позитивним так і негативним, однак за умови подання заяви та необхідного переліку документів, він має бути складений та направлений до Міністерства внутрішніх справ.
Прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ, а не Ліквідаційної комісії УМВС України.
В силу приписів пункту 8 Порядку №850 на керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, в даному випадку - Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області, покладено обов'язок подання документів та висновку до МВС України щодо виплати грошової допомоги. Тобто на відповідача покладено виключно процедурний обов'язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України) розпорядниками нижчої ланки.
При цьому суд наголошує, що Порядком №850 не встановлено повноважень керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, на повернення документів як таких, що не відповідають вимогам цього Порядку.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем у відзиві, що заява ОСОБА_1 від 14 липня 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІI групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків в органах внутрішніх справ разом із доданими документами до Міністерства внутрішніх справ України не направлялася, висновок відповідачем щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не складався.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, повернувши позивачу матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, без направлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги до Міністерства внутрішніх справ України, діяла не у межах і не у спосіб, визначений Порядком №850.
Щодо посилання відповідача на пункт 4 Порядку №850, як на підставу не складення висновку та не направлення документів позивача до МВС України, то суд зазначає наступне.
У пункті 4 Порядку №850 визначено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пункт 4 Порядку №850 стосується розгляду заяви по суті Міністерством внутрішніх справ. Відповідач не уповноважений розглядати заяви по суті.
Окрім того, пунктом 13 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.
Із аналізу зазначених положень, з урахуванням пункту 2 Порядку №850, суд дійшов висновку, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності, тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності.
Тому особою, якій встановлено інвалідність може бути подано заяву про призначення одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дати встановлення інвалідності. І така особа, має право на розгляд її заяви уповноваженим на це органом - Міністерством внутрішніх справ.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області, що виразилась у неподанні до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати грошової допомоги на підставі заяви та документів ОСОБА_1 і зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 та висновок щодо виплати грошової допомоги для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІI групи з 19 лютого 2020 року.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Отже, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Підстави для застосування норм статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (вул.Хвильового, 2, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 08592282) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України документів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Рівненській області подати до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 та висновок щодо виплати грошової допомоги для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІI групи.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії УМВС України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 09 грудня 2020 року.
Суддя У.М. Нор