09 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5242/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22 вересня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправними дій щодо відмови позивачу в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки; зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала на те, що у зв'язку із державною реєстрацією шлюбу з гр. ОСОБА_2 та зміною прізвища у неї виникла необхідність здійснити обмін паспорта громадянина України. З цією метою позивач в порядку Закону України "Про звернення громадян" звернулась до Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. В обґрунтування вказаного звернення позивач посилалась на релігійні переконання, які унеможливлюють отримання нею паспорта у формі картки, а також вказувала на ухвалене Великою Палатою Верховного Суду рішення у зразковій справі № 806/3265/17, однак за результатами розгляду вищевказаного звернення Диканський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Полтавській області повідомив про відсутність правових підстав для видачі паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 року. Вищевказані обставини, на переконання позивача, порушують його права та законні інтереси, що зумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху в зв'язку з відсутністю обґрунтування позовних вимог до кожного з відповідачів.
На усунення недоліків позовної заяви ініціатор звернення подав позовну заяву, в якій визначив відповідачем Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Управління ДМС України в Полтавській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що форма, зміст та обсяг інформації паспорта громадянина України встановлені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Постановою КМУ від 25 березня 2015 року № 302 затверджено зразки та технічні описи бланків паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. Наполягав на тому, що порушення прав позивача у спірних правовідносинах не мало місця, оскільки подане в порядку Закону України "Про звернення громадян" територіальний орган ДМС України розглянув з дотриманням відповідного порядку та строку, надав обґрунтовані пояснення на порушені у зверненні питання. Оскільки заява ОСОБА_1 оформлена без дотримання форми, встановленої Порядком № 456, розгляд останньої не може мати своїм правовим наслідком видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року. За викладених обставин просив відмовити у задоволенні адміністративного позову /а.с. 35-41/.
26 жовтня 2020 року позивач надав відповідь на відзив, де наполягав на задоволенні позовних вимог /а.с.53-54/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Диканський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Полтавській області.
03 листопада 2020 року судом отримано відзив Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області на позов, у якому відповідач посилався на відсутність технічної можливості та правових підстав для видачі гр. ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року. Наголошував на тому, що звернення позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян" за своєю правовою природою не є "заявою встановленого зразка", яка зобов'язує суб'єкта владних повноважень до вчинення певних дій, а відтак результати розгляду таких звернень оформлюються інформаційними листами, які не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, вказував, що рішення Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, на яке посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, є судовим актом індивідуальної дії, з огляду на що поширюється лише на правовідносини між учасниками зазначеної справи /а.с.58-64/.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
31 липня 2020 року Шевченківським районним у м. Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) проведено державну реєстрацію шлюбу гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .
У зв'язку з тим, що подружжя обрало спільне прізвище після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 , у позивача виникла необхідність здійснити обмін паспорта.
14 серпня 2020 року позивач звернулась до Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області із заявою довільної форми про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки без застосування засобів реєстру /а.с. 42/.
Листом № Л-7/6-5322-20/5322/10058-20 від 10 вересня 2020 року Диканський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Полтавській області повідомив ініціатора звернення про те, що порядок видачі та оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591, та вказав на неповноту поданих ініціатором звернення для обміну паспорта документів, а також повідомив, що після подання заявником повного пакету документів, передбаченого Тимчасовим порядком № 456, адміністративна послуга буде надана йому в порядку та строки, встановлені законодавством /а.с. 15/.
Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Відповідно до статті 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно з частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону № 2235-III, постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Водночас, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (надалі Закон № 5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно зі статтею 13 Закону № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.
Відповідно до частин 2, 4, 6 статті 14 Закону № 5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
Порядок видачі та оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року здійснюється відповідно до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06 червня 2019 року № 456, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591 (надалі - Тимчасовий порядок № 456).
Підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 передбачено, що обмін паспорта здійснюється в разі зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження. Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Судом встановлено, що позивач під час звернення до територіального підрозділу органа ДМС подав заяву, яка за формою не відповідала формі заяви, затвердженій Тимчасовим порядком № 456, до якої приєднав документи, перелік яких не відповідає вимога пункту 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 /а.с. 42/.
За результатами розгляду зазначеної заяви Диканський районний сектор Управління державної міграційної служби України в Полтавській області листом № Л-7/6-5322-20/5322/10058-20 від 10 вересня 2020 року повідомив позивача про невідповідність поданих ініціатором звернення для обміну паспорта документів вимогам розділу IV Тимчасового порядку № 456, а також повідомив, що після подання заявником повного пакету документів, передбаченого Тимчасовим порядком № 456, адміністративна послуга буде надана йому в порядку та строки, встановлені законодавством.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи. У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах. Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку. Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод. При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Реалізуючі право на судовий захист, позивач виказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право, охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір по суті вимог, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Тобто, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його обсяг прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків. Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.
Однак, на переконання суду, складений за результатами розгляду звернення позивача в порядку Закону України "Про звернення громадян" лист Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області № Л-7/6-5322-20/5322/10058-20 від 10 вересня 2020 року не створює для позивача жодних обов'язків та не передбачає правових наслідків, а відтак не є відмовою по суті ініційованого позивачем питання та не має ні юридичного значення, ні статусу акта індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, приписами частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
За змістом частини першої статті 20 зазначеного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Проаналізувавши вищевикладене, лист Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області № Л-7/6-5322-20/5322/10058-20 від 10 вересня 2020 року, складений за наслідками розгляду звернення позивача з дотриманням порядку та строків, передбачених Законом України "Про звернення громадян", а тому заява ОСОБА_1 від 14 серпня 2020 року визнається судом розглянутою територіальним підрозділом органа ДМС України належним чином.
Таким чином, в спірних правовідносинах відсутня відмова відповідача про видачу позивачу паспорта у формі книжечки, оскільки, під час звернення до територіального підрозділу органа ДМС України із заявою від 14 серпня 2020 року ініціатор звернення не подавав документи, що передбачені Тимчасовим порядком № 456, а відповідач, у свою чергу, не перевіряв таких документів.
Оскільки в дослідженому судом випадку відповідач не приймав рішення про видачу або про відмову у видачі паспорта позивачу, застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 не визнається судом можливим. З цього приводу суд зауважує, що задоволення позову в частині зобов'язання Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки, було б можливим у тому разі, коли б ОСОБА_1 звернулась до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою встановленого зразка та повним пакетом документів, а за наслідками вирішення саме такої заяви йому було б відмовлено у вказаному.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер і серія паспорту НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 37829297), Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Газовиків, 1, смт. Диканька, Полтавська область, 38500) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова