Справа № 420/10030/20
10 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку пенсії з дня звернення від 06.06.2018р., зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р.;
зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р.
Ухвалою від 12.10.2020 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером з 06.04.2018р., своєчасно подала документи для призначення пенсії як державному службовцю, однак 06.04.2018р. відповідач призначив пенсію за віком. Позивач декілька разів зверталась до органу ПФУ із заявами про призначення їй пенсії як державному службовцю, проте листами органу ПФУ № 91/К-01 від 21.06.2018р., №107/К-01 від 18.07.2018р., №1958/К-11 від 18.08.2018р. безпідставно відмовлено в задоволенні її заяви. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні для призначення пенсії державного службовця за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р.; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати для призначення пенсії державного службовця стаж роботи за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р. в органах місцевого самоврядування. Факт звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії як державному службовцю 06.06.2018р. відповідачем не оспорюється та про це зазначено у листі № 91/К-01 від 21.06.2018р. Позивач 09.04.2020р. звернулась із заявою про проведення перерахунку пенсії з 06.06.2018р., проте листом відповідача повідомлено, що доплату по перерахунку пенсії за період з 06.12.2019р. по 29.02.2020р. здійснено з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Позивач вважає проведення перерахунку пенсії з дати набрання законної сили рішенням суду неправомірним, оскільки її право на зарахування стажу було порушено з дня звернення до відповідача, а саме з 06.06.2018р.
Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 46144/20 від 03.11.2020р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. у справі № 420/3756/19 та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2019р. у справі № 420/3756/19 не зазначено з якої дати слід зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії державного службовця стаж роботи за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р. в органах місцевого самоврядування. У первинному позові ОСОБА_1 від 02.02.2019р. відсутнє прохання про зарахування вищезазначеного періоду з конкретної дати, в результаті чого й зобов'язальна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. у справі № 420/3756/19 не містить зобов'язання зарахувати стаж з конкретної дати призначення пенсії, тобто такі вимоги не були предметом спору. Відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивача з 06.12.2019р. На виконання вказаного рішення суду відповідачем переведено позивача на пенсію державного службовця та зараховано вищевказаний стаж з дати набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. у справі № 420/3756/19 законної сили, а саме з 06.12.2019р.
03.11.2020р. (вх. № 46146/20) від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
09.11.2020р. (вх. № ЕС/896/20) від позивача надійшла відповідь на відзив.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
З 07.04.2018 р. позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням 38 років 7 місяців 4 днів страхового стажу.
21.06.2018р. (вих. №91/К-01) Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача від 06.06.2018р. про призначення пенсії як державному службовцю повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії як державному службовцю (а.с. 18).
18.07.2018р. (вих. №107/К-01) Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача від 09.07.2018р. повідомлено, що позивачу призначено пенсію за віком згідно розпорядження від 04.05.2017р. та зазначено про відсутність підстав для призначення пенсії як державному службовцю (а.с. 19).
26.07.2018р. позивач, оскаржуючи вищевказані відмови Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії як державному службовцю (а.с. 22-23).
16.08.2018р. (вих. №1958/К-11) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача від 26.07.2018р. про призначення пенсії як державному службовцю повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії як державному службовцю (а.с. 20).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні для призначення пенсії державного службовця за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р.; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати для призначення пенсії державного службовця стаж роботи за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р. в органах місцевого самоврядування.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2019р. у справі № 420/3756/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19 залишено без змін.
09.04.2020р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просила провести перерахунок пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р. (а.с. 21).
04.05.2020р. (вих. № 3311-3151/К-02/8-1500/20) ГУ ПФУ в Одеській області за результатами розгляду вищевказаної заяви повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19 відповідачем переведено позивача на пенсію державного службовця та зараховано вищевказаний стаж з дати набрання рішенням суду законної сили, а саме з 06.12.2019р.; доплату по перерахунку за період з 06.12.2019р. по 29.02.2020р. в сумі 810,96 грн. виплачено в березні поточного року. Також зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії з більш раннього періоду (а.с. 24).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу з 07.04.2018 р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням 38 років 7 місяців 4 днів страхового стажу.
Вважаючи, що позивач має право на призначення пенсії як державному службовцю, вона 06.06.2018р. звернулась до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії як державному службовцю, що вбачається зі змісту листа Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.06.2018р. (вих. №91/К-01) (а.с. 18). Проте, у задоволенні вказаної заяви та поданих у подальшому заяв як до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, так і до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було відмовлено.
Разом з тим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19, яке набрало законної сили 06.12.2019р., визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні для призначення пенсії державного службовця за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р.; зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати для призначення пенсії державного службовця стаж роботи за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р. в органах місцевого самоврядування.
Відповідач не заперечує право позивача на призначення пенсії як державному службовцю та на виконання рішення суду позивача вже переведено на пенсію державного службовця та зараховано вищевказаний стаж з дати набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. у справі № 420/3756/19 законної сили.
Разом з тим, відповідач вважає, що таке призначення ним правомірно здійснене з дня набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19 (06.12.2019р.).
Проте, суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19, яке набрало законної сили 06.12.2019р., було відновлено право позивача на призначення пенсії як державному службовцю, проте виникло таке право у позивача з урахуванням приписів ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» саме з з дня звернення за пенсією (в даному випадку 06.06.2018р.).
При вирішенні даного спору суд враховує, що подальші звернення позивача до відповідача із заявами про призначення пенсії як державному службовцю та до суду з метою захисту своїх прав обумовлені саме відповідною поведінкою відповідача, який, як встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі №420/3756/19 вчинив протиправні дії щодо відмови в зарахуванні для призначення пенсії державного службовця за період з 03.02.2003р. по 06.04.2018р.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3, 8).
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами ст.ст. 22, 64 Конституції України право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
В даному випадку не призначення позивачу пенсії як державному службовцю з дати подання нею заяви (06.06.2018р.) відбулось з вини відповідного суб'єкта владних повноважень (органу Пенсійного фонду України), тому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи ч.2 ст. 122 КАС України є безпідставними та не беруться судом до уваги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та т. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. №3477-IV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996р., в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р.; зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р. з урахуванням виплачених сум.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача слід стягнути за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій щодо не проведення перерахунку пенсії з дня звернення від 06.06.2018р., зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019р. по справі № 420/3756/19 з дати звернення - з 06.06.2018р. з урахуванням виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.