Рішення від 07.12.2020 по справі 380/5881/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5881/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Горпинюка І.Є.,

представника відповідача -1 Козоріз О.О.,

представник відповідача - 2 не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335713/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 23.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335714/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 14 від 21.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335716/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 12 від 18.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335717/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 15.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335718/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 10.10.2019;

- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019;

- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5255,00 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 9000,00 грн;

- стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5255,00 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 9000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що нею було подано всі необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних первинні документи. Після отримання повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних позивачка надіслала контролюючому органу пояснення з копіями первинних документів, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019. Поряд з цим, позивачка вказує, що жодна постанова Кабінету Міністрів України не містить переліку критеріїв ризиковості, як того вимагає п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, а критерії ризиковості, затверджені листом ДФС України, не є нормативно-правовим актом та не може створювати негативні наслідки для платників податків. Позивачка вважає, що нею подано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальне здійснення операцій по податкових накладних. Однак, рішеннями комісії Головного управління ДПС у Львівській області позивачці відмовлено у реєстрації податкових накладних. Позивачка зазначає, що в оскаржуваних рішеннях не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, відсутні підкреслення.

На думку позивачки, вказане вище в сукупності свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень, що є підставою для їх скасування та, як наслідок, зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач ГУ ДПС у Львівській області у поданому на позовну заяву відзиві проти позову заперечив з підстав, що оскаржувані рішення прийнято Комісією Головного управління ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування правомірно, оскільки надані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття відповідного рішення про реєстрацію.

Відповідач ДПС України відзив на адміністративний позов не подав.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 29.07.2020 відкрито загальне позовне провадження, справа призначена до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.10.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, відмовлено.

В судовому засіданні 02.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяв. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ГУ ДПС у Львівській області проти позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача ДПС України в судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 23.08.2019. Здійснює господарську діяльність у сфері транспортних перевезень (код за класифікацією видів економічної діяльності - 49.41 вантажний автомобільний транспорт).

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено податкові накладні № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019.

Згідно отриманих п'яти квитанцій, податкові накладні прийнято, але реєстрація зупинена, зазначено підстави зупинення, зокрема вказано, що «відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару /послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп.2.1 п.2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Відповідно до п.п. 201.16.2 п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем направлено до податкового органу засобами електронного зв'язку, окремо по кожній із п'яти зупинених податкових накладних, пояснення та копії документів, які підтверджують здійснення господарських операцій, за якими було прийнято рішення про зупинення податкових накладних.

Зокрема, позивачем 20.11.2019 було подано по кожній із п'яти зупинених податкових накладних пояснення та додатки в кількості 21 документа первинного бухгалтерського обліку, які підтверджували постачання та придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності.

У поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначала, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, займається наданням послуг з перевезення (КВЕД 49.41. - вантажний автомобільний транспорт. Для здійснення діяльності вона орендує 5 вантажних автомобілів, частково з екіпажем. На них ще додатково працюють її наймані працівники (4 водії), заробітна плата яких відображається у щомісячній звітності. Для безперебійної роботи вона закупляє дизельне паливо, рідини, масло моторне. Також придбаваються шини, акумулятори, запасні частини. Від третіх осіб вона отримує послуги з ремонту автомобілів, шино монтаж, балансування коліс і т.д. Всі товари, матеріали, послуги оплачуються згідно термінів, обумовлених в угодах. На підставі Договору перевезення вантажу б/н від 01.10.2019, укладеного між нею та ТОВ «Грінера Україна» було здійснено перевезення вантажу згідно транспортних накладних (в кожному поясненні окремо щодо кожної податкової накладної зазначено їх номери та дата). На підтвердження надання послуги між сторонами підписано Акт надання послуг (в кожному поясненні щодо кожної податкової накладної окремо зазначено номер, дату Акту та вартість наданих послуг). Згідно Акту було сформовано податкову накладну і відправлено на реєстрацію. ТОВ «Грінера Україна» оплатило отримані послуги по платіжному дорученні № 868 від 13.11.2019.

В якості додатків до пояснень надавались копії документів, що підтверджують ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , реальність виконаних господарських операцій з перевезення, а саме:

1. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

2. витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1913503402103 від 13.09.2019 року;

3. договір оренди транспортних засобів з екіпажом від 01.10.2019 року - даний договір підтверджує право користування ФОП ОСОБА_1 вантажними автомобілями DAF д.н.з. НОМЕР_1 , DAF д.н.з. НОМЕР_2 , RENAULT д.н.з. НОМЕР_3 , DAF д.н.з. НОМЕР_4 а також обов'язок Орендодавця забезпечити орендовані автомобілі екіпажем (водіями);

4. договір оренди вантажного автомобіля від 01.10.2019 року - даний договір підтверджує право користування ФОП ОСОБА_1 вантажним автомобілем марки DAF д.н.з. НОМЕР_5 ;

5. таблиця звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2019 р. - даний документ підтверджує роботу у ФОП ОСОБА_1 чотирьох працівників на умовах трудового договору;

6. договір з ТОВ «Цитадель+» « 0110/3 поставки нафтопродуктів від 01 жовтня 2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 придбавала паливно-мастильні матеріали.

7. договір ТОВ «Транс-Сервіс-1» - Договір поставки № 231019/1 від 23 жовтня 2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 зокрема отримувала оливу моторну для вантажівок;

8. договір ТОВ «КПП ЦЕНТР» - Договір поставки № 548023 від 30.09.2019 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 отримувала запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідних матеріалів;

9. видаткова накладна № 930 від 15 жовтня 2019 року, згідно якої ТОВ «Цитадель+» на підставі Договору поставки №0110/3 від 01.10.2019 року поставило ФОП ОСОБА_1 паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К%) загальною вартістю 15170,18 грн.

10. видаткова накладна №76089 згідно якої ТОВ «Транс Сервіс-1» поставило ФОП ОСОБА_1 оливу моторну 10W40DE5 загальною вартістю 18720 грн.

11. видаткова накладна №196276/19 від 17.10.2019 року, згідно якої ФОП ОСОБА_1 отримувала розхідні матеріали для автомобілів;

12. договір перевезення вантажу з ТОВ «Грінера Україна» б/н від 01.10.2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 виконувала перевезення, які стали підставою для оформлення не зареєстрованих п'яти податкових накладних, щодо яких виник спір;

13. товарно-транспортні накладні, якими оформлялось виконання перевезень ТПВ, Міс яких оформлялись податкові накладні;

14. акти наданих послуг перевезення;

15. платіжне доручення № 868 від 13.11.2019 року, яке підтверджувало факт оплати ТОВ «Грінера Україна» наданих йому послуг з перевезення, за результатами виконання якого оформлялись не зареєстровані податкові накладні;

16. квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної;

17. видаткова накладна № 947 від 17 жовтня 2019 року згідно якої ФОП ОСОБА_1 отримала у ТОВ «Цитадели+» паливо дизельне на суму 21340,32 грн;

18. видаткова накладна №199534/19 за якої ФОП ОСОБА_1 отримала розхідні матеріали для транспортних засобів на суму 23260,22 грн.

Однак не зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 було надано пояснення щодо ведення господарської діяльності, а також документи, які підтверджували ведення господарської діяльності з вантажних перевезень, а саме договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, документи про наявність найманих працівників, платіжні доручення про оплату за перевезення, документи про придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, витратних матеріалів тощо, 22 листопада 2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (діє в складі ГУ ДПС у Львівській області), прийнято п'ять оскаржуваних рішень, а саме:

- Рішення № 1335713/2403814740 від 22.11.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 23.10.2019;

- Рішення № 1335714/2403814740 від 22.11.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 14 від 21.10.2019;

- Рішення № 1335716/2403814740 від 22.11.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 12 від 18.10.2019;

- Рішення № 1335717/2403814740 від 22.11.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 15.10.2019;

- Рішення № 1335718/2403814740 від 22.11.2019, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 10.10.2019.

У всіх вказаних рішеннях зазначено одні й ті самі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних:

- ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). При цьому в рішенні, всупереч його ж змісту не підкреслено які ж саме документи не надано;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із прийнятими рішеннями відповідачів, що зумовило його звернення із даним позовом до суду про їх скасування та зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 цього Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

За правилами пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117, чинний станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з пункту 6 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, яких не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Згідно пункту 16 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 117 ДФС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку ДФС, якими можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.

Пунктом 18 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 117 комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Положеннями пункту 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з таких мотивів.

Як зазначено вище, відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій реєстрацію податкових накладних зупинено, оскільки такі відповідають вимогам підпункту 2.1 пункту 2 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій».

Листом Державної фіскальної служби України № 1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року визначені Критерії ризиковості платника податку та Критерії ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 Критеріїв обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Як слідує з підпункту 2.1. пункту 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування за цим критерієм відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов: обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки; переважання в такому залишку - більше 75 %) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС; відсутність товару/послуги у Таблиці даних платника податку.

Однак, квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять розрахованих показників за критерієм 2.1. ризиковості операцій, якому б відповідала ФОП ОСОБА_1 .

Квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних містять лише загальне посилання на підпункт 2.1 пункту 2 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, без зазначення конкретних обставин, за наявності яких можна віднести обсяг постачання до переліку ризикових.

Відтак, негативні наслідки для платника податків у розглянутій справі настали у зв'язку із застосуванням відповідачем «Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій», встановлених листом ДФС України № 1962/99-99-29-01-01 від 07 серпня 2019 року, які не відносяться до нормативних актів та не можуть встановлювати нові правила поведінки для платника податку або обмежувати існуючі.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Частиною п'ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18 (адміністративне провадження № К/9901/4668/19) зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Крім того, контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Однак, відповідачем мало місце порушення вимог Порядку № 117, оскільки у вказаних квитанціях чітко не зазначено, які саме копії документів пропонується надати позивачу, які в свою чергу були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, посилання відповідача на правомірність зупинення реєстрації на підставі Критеріїв, є протиправним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 20.11.2019 було подано по кожній із п'яти зупинених податкових накладних пояснення та додатки в кількості 21 документа первинного бухгалтерського обліку, які підтверджували постачання та придбання товарів та послуг, необхідних для здійснення господарської діяльності.

У поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначала, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, займається наданням послуг з перевезення (КВЕД 49.41. - вантажний автомобільний транспорт. Для здійснення діяльності вона орендує 5 вантажних автомобілів, частково з екіпажем. На них ще додатково працюють її наймані працівники (4 водії), заробітна плата яких відображається у щомісячній звітності. Для безперебійної роботи вона закупляє дизельне паливо, рідини, масло моторне. Також придбаваються шини, акумулятори, запасні частини. Від третіх осіб вона отримує послуги з ремонту автомобілів, шино монтаж, балансування коліс і т.д., Всі товари, матеріали, послуги оплачуються згідно термінів, обумовлених в угодах. На підставі Договору перевезення вантажу б/н від 01.10.2019, укладеного між нею та ТОВ «Грінера Україна» було здійснено перевезення вантажу згідно транспортних накладних (в кожному поясненні окремо щодо кожної податкової накладної зазначено їх номери та дата). На підтвердження надання послуги між сторонами підписано Акт надання послуг (в кожному поясненні щодо кожної податкової накладної окремо зазначено номер, дату Акту та вартість наданих послуг). Згідно Акту було сформовано податкову накладну і відправлено на реєстрацію. ТОВ «Грінера Україна» оплатило отримані послуги по платіжному дорученні № 868 від 13.11.2019.

В якості додатків до пояснень надавались копії документів, що підтверджують ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , реальність виконаних господарських операцій з перевезення, а саме:

1. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань;

2. витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1913503402103 від 13.09.2019 року;

3. договір оренди транспортних засобів з екіпажом від 01.10.2019 року - даний договір підтверджує право користування ФОП ОСОБА_1 вантажними автомобілями DAF д.н.з. НОМЕР_1 , DAF д.н.з. НОМЕР_2 , RENAULT д.н.з. НОМЕР_3 , DAF д.н.з. НОМЕР_4 а також обов'язок Орендодавця забезпечити орендовані автомобілі екіпажем (водіями);

4. договір оренди вантажного автомобіля від 01.10.2019 року - даний договір підтверджує право користування ФОП ОСОБА_1 вантажним автомобілем марки DAF д.н.з. НОМЕР_5 ;

5. таблиця звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2019 р. - даний документ підтверджує роботу у ФОП ОСОБА_1 чотирьох працівників на умовах трудового договору;

6. договір з ТОВ «Цитадель+» « 0110/3 поставки нафтопродуктів від 01 жовтня 2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 придбавала паливно-мастильні матеріали.

7. договір ТОВ «Транс-Сервіс-1» - Договір поставки № 231019/1 від 23 жовтня 2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 зокрема отримувала оливу моторну для вантажівок;

8. договір ТОВ «КПП ЦЕНТР» - Договір поставки № 548023 від 30.09.2019 року, згідно якого ФОП ОСОБА_1 отримувала запасні частини, аксесуари до транспортних засобів та розхідних матеріалів;

9. видаткова накладна № 930 від 15 жовтня 2019 року, згідно якої ТОВ «Цитадель+» на підставі Договору поставки №0110/3 від 01.10.2019 року поставило ФОП ОСОБА_1 паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К%) загальною вартістю 15170,18 грн.

10. видаткова накладна №76089 згідно якої ТОВ «Транс Сервіс-1» поставило ФОП ОСОБА_1 оливу моторну 10W40DE5 загальною вартістю 18720 грн.

11. видаткова накладна №196276/19 від 17.10.2019 року, згідно якої ФОП ОСОБА_1 отримувала розхідні матеріали для автомобілів;

12. договір перевезення вантажу з ТОВ «Грінера Україна» б/н від 01.10.2019 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_1 виконувала перевезення, які стали підставою для оформлення не зареєстрованих п'яти податкових накладних, щодо яких виник спір;

13. товарно-транспортні накладні, якими оформлялось виконання перевезень ТПВ, Міс яких оформлялись податкові накладні;

14. акти наданих послуг перевезення;

15. платіжне доручення № 868 від 13.11.2019 року, яке підтверджувало факт оплати ТОВ «Грінера Україна» наданих йому послуг з перевезення, за результатами виконання якого оформлялись не зареєстровані податкові накладні;

16. квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної;

17. видаткова накладна № 947 від 17 жовтня 2019 року згідно якої ФОП ОСОБА_1 отримала у ТОВ «Цитадели+» паливо дизельне на суму 21340,32 грн;

18. видаткова накладна №199534/19 за якої ФОП ОСОБА_1 отримала розхідні матеріали для транспортних засобів на суму 23260,22 грн.

Однак не зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 було надано пояснення щодо ведення господарської діяльності, а також документи, які підтверджували ведення господарської діяльності з вантажних перевезень, а саме договори, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортних засобів, документи про наявність найманих працівників, платіжні доручення про оплату за перевезення, документи про придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин, витратних матеріалів тощо, 22 листопада 2019 року Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (діє в складі ГУ ДПС у Львівській області), прийнято оскаржувані рішення.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З вказаного вбачається, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.

Проте, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації поданих позивачкою податкових накладних не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містять загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є ненадання платником податку копій документів, а саме.

У всіх вказаних рішеннях зазначено одні й ті самі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних:

- ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). При цьому в рішенні, всупереч його ж змісту не підкреслено які ж саме документи не надано;

- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

При цьому, як зазначалось судом вище, форма усіх оскаржуваних рішень (Додаток 2 до Порядку 117), передбачає, що первинні документи, які не надано, необхідно підкреслити. В той же час в оскаржуваних рішеннях відсутнє підкреслення конкретного документа, який не надано податковому органу.

Разом з тим, у оскаржуваних рішеннях рядок Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) також не містить посилання на те, які саме копії документів має надати платник податків.

Таким чином, ГУ ДПС У Львівській області не дотримано форми прийнятого рішення, оскільки не підкреслено у рішенні, якого саме первинного документа не надано ФОП ОСОБА_1 .

Щодо аналізу господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентом ТОВ «Грінера Україна» в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному пунктом 16 Порядку № 117, позивачкою були надані контролюючому органу по кожній із п'яти зупинених податкових накладних пояснення та копії первинних бухгалтерських документів щодо реальності здійснення господарських операцій, за результатами яких складено відповідні податкові накладні, що не спростовано відповідачами та підтверджується матеріалами справи.

При цьому зауважень до поданих ФОП ОСОБА_1 документів відповідачами не зазначено.

Надаючи оцінку рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних суд зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, з його змісту не вбачаються дійсні та об'єктивні підставі для відмови у реєстрації податкових накладних, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДПС у Львівській області є актами індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків («Лелас проти Хорватії», п. 74).

Крім цього, суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №2540/3009/18 від 20 серпня 2019 року.

Таким чином, оскаржувані рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1335713/2403814740 від 22.11.2019, №1335714/2403814740 від 22.11.2019, №1335716/2403814740 від 22.11.2019, №1335717/2403814740 від 22.11.2019, №1335718/2403814740 від 22.11.2019, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019 не відповідають вимогам пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин та враховуючи той факт, що оскаржувані рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1335713/2403814740 від 22.11.2019, №1335714/2403814740 від 22.11.2019, №1335716/2403814740 від 22.11.2019, №1335717/2403814740 від 22.11.2019, №1335718/2403814740 від 22.11.2019 визнано судом протиправними та скасовано, з урахуванням положень пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019 датою їх фактичного отримання контролюючим органом.

Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, зобов'язання Державної податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку суду, позивачка надала належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених нею позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позивачкою сплачено судовий збір в сумі 10510,00 грн. згідно платіжного доручення №205 від 16.07.2020, такі судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській в сумі 5255,00 грн. та Державної податкової служби України в сумі 5255,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивачки понесених нею судових витрат на правову допомогу у розмірі 18000 грн, суд зазначає таке.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано:

- договір про надання правової допомоги від 09.07.2020, укладений між ФОП ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Козаков і Партнери»;

- ордер про надання правничої (правової) допомоги серії ЛВ № 174166 від 09.07.2020;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в період з 09.07.2020 по 17.07.2020;

- копія рахунку № 2/12-11-2020 від 12.11.2020;

- копія платіжного доручення № 293 від 13.11.2020;

- копія виписки по рахунку адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Козаков і Партнери» за 13.11.2020;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в період з 09.07.2020 по 30.11.2020.

Поряд з цим, частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частиною 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в період з 09.07.2020 по 30.11.2020, виконавцем у повному обсязі виконано зобов'язання:

- перша зустріч адвоката з клієнтом та обговорення оскарження рішень щодо реєстрації податкових накладних - 1,15 год;

- складання переліку документів, які має надати клієнт та направлення його через е-мейл - 0,75 год;

- зустріч адвоката з клієнтом, отримання документів та їх первинна перевірка на комплектність - 1,25 год;

- пошук та ознайомлення з релевантною судовою практикою щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних - 0,75 год;

- підготовка позовної заяви у справі - 5 год;

- копіювання додатків до позову та підготовка їх для засвідчення клієнтом, інструктування клієнта щодо засвідчення копій - 3,33 год;

- підготовка та надання реквізитів для оплати судового збору - 0,25 год;

- участь у судовому засіданні 12 жовтня 2020 року (з урахуванням часу добирання до суду та очікування засідання) - 1,25 год;

- участь у судовому засіданні 19 жовтня 2020 року (з урахуванням часу добирання до суду та очікування засідання) - 0,75 год;

- участь у судовому засіданні 02 листопада 2020 року (з урахуванням часу добирання до суду та очікування засідання) - 1,00 год;

- прибуття для участі у судовому засіданні 09 листопада 2020 (з врахуванням часу добирання до суду) - 0,5 год;

- підготовка клопотання про подання доказів від 30.11.2020, направлення копій сторонам по справі - 1,5 год.

Відповідно до виставленого адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Козаков і Партнери» рахунку № 2/12-11-2020 від 12.11.2020 ФОП ОСОБА_1 здійснено оплата за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги б/н від 09.07.2020 в розмірі 18000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 293 від 13.11.2020.

В судовому засіданні представник відповідача ГУ ДПС у Львівській області наголошувала на тому, що сума таких заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Суд приймає заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, критично оцінює розрахунок вартості наданих адвокатом послуг та вважає, що розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищений.

На переконання суду, такі послуги як перша зустріч адвоката з клієнтом та обговорення оскарження рішень щодо реєстрації податкових накладних - 1,15 год, складання переліку документів, які має надати клієнт та направлення його через е-мейл - 0,75 год, зустріч адвоката з клієнтом, отримання документів та їх первинна перевірка на комплектність - 1,25 год, пошук та ознайомлення з релевантною судовою практикою щодо оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних - 0,75 год, є частиною етапу підготовки позовної заяви до суду, на які адвокат за детальним описом робіт (наданих послуг) витратив 5 годин.

Суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачкою до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 4000 грн (по 2000 грн з кожного відповідача), що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення», п. 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335713/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 16 від 23.10.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335714/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 14 від 21.10.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335716/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 12 від 18.10.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335717/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 8 від 15.10.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1335718/2403814740 від 22.11.2019, прийняте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДПС у Львівській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 5 від 10.10.2019.

Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 5 від 10.10.2019, № 8 від 15.10.2019, № 12 від 18.10.2019, № 14 від 21.10.2019, № 16 від 23.10.2019, днем їх подання.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35).

Відповідач 2: Державна податкова служба України (ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пл. Львівська, будинок 8).

Повний текст рішення складений та підписаний 09.12.2020.

Суддя Сидор Н.Т.