Іменем України
10 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4273/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,
03 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з серпня 2017 року по грудень 2018 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 суми індексації грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 385,35 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 06 квітня 2015 року по 05 березня 2019 року проходив службу у Луганському обласному військовому комісаріаті, на різних посадах, в тому числі на посаді військового комісара Новоайдарського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування «Схід».
18 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, на яку отримав відповідь від 25 травня 2020 року № ЮК/213.
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір та складові грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року від 15 жовтня 2020 року №ВФЗ-1085 та довідки Луганського ОВК про додаткові види грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний соціальний внесок від 26 березня 2019 року № ВФЗ-342 за період з квітня 2018 року по березень 2019 року вбачається, що позивачу нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення (індексація доходів військовослужбовців) лише за січень, лютий та березень 2019 року.
Розрахунок індексації грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року становить, зокрема:
за листопад 2017 року грошове забезпечення підлягає індексації. Базовий місяць: травень 2017 року. Індекс інфляції за червень 2017 року - 1,016*, індекс інфляції за липень 2017 року - 1,002*, індекс інфляції за серпень 2017 року - 0,999*, індекс інфляції за вересень 2017 року - 1,02 = 1.037. Коефіцієнт індексації за листопад 2017 року становить 3,70. Прожитковий мінімум за листопад 2017 року становить 1684 грн. Індексація грошового забезпечення за листопад 2017 року становить 62,31 грн (1684 грн * 3,70%);
за грудень 2017 року грошове забезпечення підлягає індексації. Базовий місяць: травень 2017 року. Індекс інфляції за червень 2017 року - 1,016 * індекс інфляції за липень 2017 року - 1,002 * індекс інфляції за серпень 2017 року - 0,999 * індекс інфляції за вересень 2017 року - 1,02 = 1,037; індекс інфляції за жовтень 2017 року - 1,012 < 1,030 (не перевищив поріг індексації - не застосовується). Коефіцієнт індексації за грудень 2017 року становить 3,70. Прожитковий мінімум за грудень 2017 року становить 1762 грн. Індексація грошового забезпечення за грудень 2017 року становить 65,19 грн (1762 грн * 3,70%);
за січень 2018 року грошове забезпечення підлягає індексації. Базовий місяць: травень 2017 року. Індекс інфляції за червень 2017 року - 1,016 * індекс інфляції за липень 2017 року - 1,002 * індекс інфляції за серпень 2017 року - 0,999 * індекс інфляції за вересень 2017 року - 1,02 = 1,037; індекс інфляції за жовтень 2017 року - 1,012 * індекс інфляції за листопад 2017 року - 1,009 = 1,021 < 1,030 (не перевищив поріг індексації - не застосовується). Коефіцієнт індексації за січень 2018 року становить 3,70. Прожитковий мінімум за січень 2018 року становить 1762 грн. Індексація грошового забезпечення за січень 2018 року становить 65,19 грн (1762 грн * 3,70%);
за лютий 2018 року грошове забезпечення підлягає індексації. Базовий місяць: травень 2017 року. Індекс інфляції за червень 2017 року - 1,016 * індекс інфляції за липень 2017 року - 1,002 * індекс інфляції за серпень 2017 року - 0,999 * індекс інфляції за вересень 2017 року - 1,02 = 1,037; індекс інфляції за жовтень 2017 року - 1,012 * індекс інфляції за листопад 2017 року -1,009 * індекс інфляції за грудень 2017 року - 1,01 = 1,031, 1,037 * 1,031 = 1,069. Коефіцієнт індексації за січень 2018 року становить 3,70. Прожитковий мінімум за лютий 2018 року становить 1762 грн. Індексація грошового забезпечення за лютий 2018 року становить 121,58 грн (1762 грн. * 6,90%);
за грудень 2018 року грошове забезпечення підлягає індексації. Базовий місяць: березень 2018 року. Індекс інфляції за квітень 2018 року - 1,008 * індекс інфляції за травень 2018 року - 1,000 * індекс інфляції за червень 2018 року - 1,000 * індекс інфляції за липень 2018 року - 0,993 * індекс інфляції за серпень 2018 року - 1,000 * індекс інфляції за вересень 2018 року - 1,019 * індекс інфляції за жовтень 2018 року - 1,017 = 1,037. Коефіцієнт індексації за грудень 2018 року становить 3,70. Прожитковий мінімум за грудень 2018 року становить 1921 грн. Індексація грошового забезпечення за грудень 2018 року становить 71,08 грн (1921 грн * 3,70%).
За період серпень 2017 року - грудень 2018 року індексація грошового забезпечення, відповідно до довідки Луганського ОВК від 15 жовтня 2020 року № ВФЗ-1085 та довідки Луганського ОВК від 26 березня 2019 року № ВФЗ-342 не виплачувалася.
Таким чином невиплачена сума індексації грошового забезпечення становить 385,35 грн.
Відповідач позов не визнав, про що 01 грудня 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 30-33).
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що Командування Сухопутних військ Збройних Сил України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, директивами Міністра оборони та начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, іншими правовими актами.
Так, відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться лише їх компенсація відповідно до законодавства, а не виплата компенсації втрати частини доходів.
На цей час у зв'язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. У державі склалася складна фінансово-економічна ситуація.
Оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Разом з тим, в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31 грудня 2015 року № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, згідно з якими у зв'язку із внесенням змін до Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям слід не нараховувати до окремого роз'яснення.
Також відповідач зазначив, що відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення.
Статтею 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” чітко передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 14-15).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у період з 06 квітня 2015 року по 05 березня 2019 року проходив службу в Луганському обласному військовому комісаріаті на різних посадах, у тому числі, у період з 11 липня 2017 року по 05 березня 2019 року на посаді військового комісара Новоайдарського районного військового комісаріату Луганської області оперативного командування “Схід”, про що свідчить витяг з послужного списку (арк. спр. 5).
Згідно з копією витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05 березня 2019 року № 60 позивача з 05 березня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (арк. спр. 36).
Відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 березня 2019 року № ВФЗ-342, від 15 жовтня 2020 року № ВФЗ-1085 та від 23 листопада 2020 року № ВФЗ/115 позивачу у період з серпня 2017 року по грудень 2018 року не здійснювалось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, у період з січня 2019 року по березень 2019 року позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 276,63 грн (арк. спр. 9, 10, 35).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” (далі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Статтею 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII):
індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсотка).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.”
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, який діє з 01 грудня 2015 року) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Посилання відповідача на положення статті 5 Закону № 1282-XII, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є необґрунтованими.
Суд відхиляє вищенаведені доводи, адже вони не відповідають нормам Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи “Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 825/874/17.
Щодо визначення базового місяця.
Мінсоцполітики в листах від 29 грудня 2017 року № 122/0/66-17 та від 15 квітня 2020 року № 49/0/214-20 надало роз'яснення, що правила нарахування індексації грошового забезпечення як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців є єдиними.
Пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений у новій редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09 грудня 2015 року, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 01 грудня 2015 року.
Тобто, починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.
Мінсоцполітики у листі від 23 червня 2020 року №76/0/214-20 надало роз'яснення: «Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.».
Верховний Суд у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01 грудня 2015 року) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Після прийняття цієї постанови та до березня 2018 року підвищення посадових окладів військовослужбовців не відбувалось.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за спірний період з серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року на підставі Постанови № 1274, для періоду з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року- березень 2018 року у зв'язку із набранням чинності Порядком № 704.
За таких обставин суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - “січень 2008 року”, з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року включно із застосуванням базового місяця - “березень 2018 року”.
Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення ненарахованої та невиплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року, суд зазначає таке.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі №3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку індексації грошового забезпечення, йому відповідачем невиплачена індексація грошового забезпечення в загальній сумі 385,35 грн.
Разом з цим, в даному випадку, розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача, як органу, що виплачував їй грошове забезпечення у спірному періоді. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що суд надає правову оцінку в межах предмету спору, що існує на час розгляду справи, а не того, що ймовірно виникне між сторонами у майбутньому.
Оскільки на час розгляду справи нарахування індексації грошового забезпечення позивача відповідачем ще не здійснювалося, у суду відсутні підстави до вчинення відповідачем таких дій надавати правову оцінку правильності здійсненого позивачем розрахунку суми індексації, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснений неправильний розрахунок та права позивача будуть порушені. Тобто на час розгляду даної справи між сторонами в цій частині спір ще відсутній.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково.
Оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат в цій частині суд не вирішує.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 07668758, місцезнаходження: 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року включно.
Зобов'язати Луганський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року виходячи із базового місяця - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по грудень 2018 року - березень 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива