про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 грудня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/4799/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення автомобіля після смерті особи з інвалідністю,
08.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить вилучити у ОСОБА_1 автомобіль марки «ЗАЗ», модель 11027-40, тип ТЗ легковий (Хетчбек), колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2006, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.02.2007, видане МРЕВ м. Первомайськ ДАІ ГУ УМВС України, та передати його в розпорядження Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування позову зазначено, що 05.02.2007 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (із змінами), (далі - Порядок № 999), був забезпечений автомобілем марки «ЗАЗ», модель 11027-40, тип ТЗ легковий (Хетчбек), колір червоний, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2006, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 09.02.2007, видане МРЕВ м. Первомайськ ДАІ ГУ УМВС України. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Спадкоємцем майнових прав та обов'язків померлого є його син - ОСОБА_1 , який повинен був добровільно повернути автомобіль у розпорядження позивача, але, до теперішнього часу цього не виконав.
Позивачем 18.09.2018 направлено листа за № 2/5388-31 до відповідача з проханням повернути зазначений автомобіль. Відповідачем зазначених вимог не виконано. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що відповідач незаконно утримує у своєму володінні зазначений автомобіль та ухиляється від зв'язку з органами соціального захисту населення.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За правилами пунктів 1, 3 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовував позов з посиланням на пункт 16 Порядку № 999, яким передбачено, що іншому члену сім'ї померлої особи з інвалідністю, який зареєстрований за місцем реєстрації особи з інвалідністю на час смерті, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті особи з інвалідністю до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлої особи з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції Фонду вартості автомобіля з урахуванням розрахункової вартості автомобіля та суми, сплаченої за нього особою з інвалідністю.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, вилучається або повертається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення чи органу соціального захисту населення або управлінню виконавчої дирекції Фонду у повному комплекті.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
У даній справі позивач діє не як суб'єкт владних повноважень, а як особа, майнові права на спірний автомобіль якої порушено, а також доводить наявність у нього права вимагати повернення безпідставно набутого майна, а отже характеру спірних правовідносин вказує на наявність спору про право.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб'єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про вилучення автомобіля після смерті особи з інвалідністю.
Роз'яснивши позивачеві право звернутися з даними позовом до загального суду у порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.В. Смішлива