Іменем України
09 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4271/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить:
- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області у формі повідомлення від 13 липня 2020 року щодо відмови у призначенні з 02 червня 2020 року державної соціальної допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області призначити з 02 червня 2020 року державну соціальну допомогу ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є особою з інвалідністю другої групи, ніде не працює, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , та вважає, що має право на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
З вказаного питання позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з огляду на таке.
Абзацом четвертим пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, визначено, що соціальна допомога не призначається, якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира чи будинок за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратних метрів на сім'ю. Але за таких обставин, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту на підставі рішень виконавчих комітетів міських рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім'ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховується троє або більше дітей віком до 18 років; неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного або кількох членів сім'ї.
Однак, позивач отримала повідомлення від 13 липня 2020 року б/н, яким їй відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям згідно з пунктом 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, з огляду на те, що у власності у родини є два житлові приміщення: квартира у м. Сєвєродонецьку загальною площею 39,22 кв. м та житловий будинок загальною площею 46,8 кв. м у с. Велика Чернигівка Станично-Луганського району Луганської області.
Позивач з такою відмовою незгодна та вважає, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям їй повинна бути призначена з моменту звернення, а саме з 02 червня 2020 року, з огляду на те, що остання є членом малозабезпеченої сім'ї, особою з інвалідністю другої групи, утримує неповнолітню дитину, будинок у с. Велика Чернигівка Станично-Луганського району Луганської області є старим та позивач ним не користується у зв'язку з тим, що він знаходиться на далекій відстані від місця її мешкання.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.
Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області позов не визнало, про що 26 листопада 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 48442/2020 подало відзив на позовну заяву від 25 листопада 2020 року за № 12295/03 (арк. спр. 26-27).
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01 серпня 2013 року.
02 червня 2020 року позивач надала заяву про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Згідно з декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням соціальної допомоги, позивач не працює, в шлюбі не перебуває, має на утриманні доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує як одинока мати. Крім пенсії по інвалідності, інших доходів сім'я не має.
У декларації також зазначено, що у власності сім'я має два житлові приміщення: квартиру у м. Сєвєродонецьку загальною площею 39,22 кв. м та житловий будинок загальною площею 46,8 кв. м у с. Велика Чернігівка Станично-Луганського району.
Абзацом третім пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250, визначено, що соціальна допомога не призначається, якщо у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. м на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. м на сім'ю. Але за цих обставин, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту на підставі рішень виконавчих комітетів міських рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім'ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років; неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного або кількох членів сім'ї.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звертається за призначенням такої допомоги. Загальна площа двох житлових приміщень складає 86 кв. м, що перевищує норму володіння житла на сім'ю позивача (52,5 кв. м).
За цих обставин на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї заява позивача та документи були передані на розгляд комісії з призначення соціальних допомог, виходячи з конкретних обставин, що склалися у сім'ї. Рішенням комісії від 07 липня 2020 року № 26/1962 позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою від 09 листопада 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 19-20).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є особою з інвалідністю 2 групи з 01 березня 2017 року безстроково, отримувачем пенсії по інвалідності, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з 01 серпня 2013 року, про що свідчать довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 508084 від 06 лютого 2017 року, довідка Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про доходи від 01 червня 2020 року № 4271132447241236, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 08 серпня 2005 року та відзив на позовну заяву від 25 листопада 2020 року за № 12295/03 (арк. спр. 6, 7, 9, 26-27, 40).
02 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з заявою, зареєстрованою за № 5/705, про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, якою просила призначити їй державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям. В заяві зазначено, що додатково у строк до 25 червня 2020 року позивачу необхідно надати довідку про земельну ділянку (арк. спр. 33-35).
Також 02 червня 2020 року ОСОБА_1 подано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, відповідно до якої: місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; члени сім'ї: донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дохід членів сім'ї за період з 01 грудня 2019 року по 30 травня 2020 року: ОСОБА_1 - допомога у розмірі 18960,72 грн, джерело доходу - управління праці та соціального захисту населення; пенсія у розмірі 10985,60 грн, джерело доходу - Пенсійний фонд України; житлові приміщення, що перебувають у власності або володінні членів сім'ї: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , загальна площа - 39,2 кв. м, кількість осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні - 2 особи, та АДРЕСА_3 , загальна площа - 46,8 кв. м, кількість осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні - 0 осіб; транспортні засоби у власності відсутні; у власності перебуває 0,07 га город для ведення сільського господарства, земельна ділянка відсутня; додаткові джерела для існування за період з 01 грудня 2019 року по 30 травня 2020 року відсутні; витрати ОСОБА_1 , здійснені протягом 12 місяців перед зверненням, складаються з оплати послуг телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку - 150,00 грн, оплати інших послуг - 2500,00 грн, разом 2650,00 грн. Також в декларації зазначено, що позивач на момент оформлення допомоги не навчається, не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, як фізична особа-підприємець не зареєстрована, є особою з інвалідністю 2 групи (арк. спр. 36-39).
Заявою від 25 червня 2020 року позивач просила комісію з призначення соціальних виплат розглянути її заяву та прийняти позитивне рішення. Також в заяві позивач зазначила, що в її власності перебуває два житлових приміщення, одне з яких знаходиться у Станиці Луганській; будинок мергелевий, руйнується, город не обробляється у зв'язку з відсутністю здоров'я та віддаленим місцезнаходженням в зоні проведення бойових дій (арк. спр. 44).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області від 15 червня 2020 року № 544 про наявність земельних ділянок, що включається для врахування сукупного доходу сім'ї при наданні всіх видів соціальної допомоги, ОСОБА_1 , яка є власником житла за адресою: АДРЕСА_3 , за вказаною адресою не зареєстрована та не мешкає; має у своєму володінні такі земельні ділянки, виділені рішенням сільської (районної) ради цільовим призначенням: присадибна - для будівництва та обслуговування житла 0,25 га (до розрахунку сукупного доходу не береться), для ведення особистого підсобного господарства 0,07 га (арк. спр. 8, 41).
01 липня 2020 року соціальним інспектором ОСОБА_3 складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, відповідно до якого «заявниця мешкає в однокімнатній квартирі малосімейного типу разом з дочкою. Матеріально-побутові умови задовільні. Ремонт зроблений у 2013 році, меблі та техніка зразку 2000 років. Сама заявниця особа з інвалідністю 2 групи (знаходиться на обліку у психіатра), лікування необхідно проходити 2 рази на рік, постійно залежить від ліків (транквілізаторів). Донька відвідує ССШ № 17, на дитину не отримує допомогу самотньої матері, оскільки отримувала допомогу ДСД. Допомогу ніхто не надає, мати заявниці мешкає окремо» (арк. спр. 28-31).
Згідно з додатком до протоколу засідання комісії з питань призначення всіх видів соціальних допомог від 07 липня 2020 року № 26/1962, розглянувши заяву ОСОБА_1 , встановлено наявність у володінні 2 житла, загальна площа приміщень перевищує санітарну норму. Комісією відмовлено у призначенні допомоги згідно з пунктом 10 Положення та проведеної перевірки (арк. спр. 13, 32).
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 13 липня 2020 року № 685705 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальної допомоги на підставі пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (арк. спр. 45).
Повідомленням від 13 липня 2020 року б/н про відмову в наданні державної соціальної допомоги ОСОБА_1 повідомлено, що державна допомога її сім'ї не призначена відповідно до пункту 10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (арк. спр. 12).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом, спрямованим на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям і сприяння їх економічній самостійності, є Закон України від 01 червня 2000 року № 1768-ІІІ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон № 1768-ІІІ).
За визначеннями статті 1 Закону № 1768-ІІІ:
державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї;
сім'я - особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні та усиновлені діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим, за умови що такий період не перевищує чотири місяці) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом із батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їхньому утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і доглядає за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю та не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;
малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий, ніж прожитковий мінімум для сім'ї;
непрацююча працездатна особа - особа працездатного віку з числа членів малозабезпеченої сім'ї, яка за станом здоров'я здатна до активної праці і не працює, не проходить військову службу, не займається підприємницькою діяльністю чи професійною незалежною діяльністю, не здобуває освіту за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.
Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України (стаття 3 Закону № 1768-ІІІ).
Відповідно до статті 4 Закону № 1768-ІІІ призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї. Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом. До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з можливостей Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Для громадян, які одержали статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, прожитковий мінімум збільшується на 20 відсотків. Максимальний розмір державної соціальної допомоги не може перевищувати прожитковий мінімум для сім'ї, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (стаття 5 Закону № 1768-ІІІ).
Згідно з статтею 6 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно. Зазначені у частинах другій та третій цієї статті умови застосовуються також при призначенні державної соціальної допомоги непрацездатному подружжю при відсутності осіб, зобов'язаних їх утримувати відповідно до закону.
Відповідно до статті 10 Закону № 1768-ІІІ скарга на рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.
На виконання статті 4 Закону № 1768-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Згідно з пунктом 1 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250 в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї (пункт 2 Порядку № 250).
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 250 призначення і виплата соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї.
Згідно з абзацами першим-третім, п'ятим-сьомим пункту 6 Порядку № 250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім'ї подає органу соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім'ї; декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї; до декларації не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених); довідку про наявність та розмір земельної частки (паю); довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Інформація про склад сім'ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні (абзаци восьмий, десятий пункту 6 Порядку № 250).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 250 соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженого представника сім'ї, які документи повинні бути подані додатково. Орган соціального захисту населення видає уповноваженому представнику сім'ї повідомлення про прийняття заяви та документів із зазначенням дати прийняття.
Згідно з пунктом 9 Порядку № 250 рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів із дня подання заяви і надсилається наступного після його прийняття дня уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї. У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.
Абзацами першим, шостим пункту 10 Порядку № 250 регламентовано, що соціальна допомога не призначається у разі, коли: у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
За наявності обставин, передбачених в абзацах другому-шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, коли: у складі сім'ї є особа з інвалідністю; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги (абзаци сьомий-десятий пункту 10 Порядку № 250).
Пунктом 13 Порядку № 250 визначено, що рішення органу соціального захисту населення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути оскаржено до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
З огляду на викладене, рішення від 13 липня 2020 року № 685705 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї прийнято Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради із повним дотриманням приписів абзаців першого, шостого пункту 10 Порядку № 250, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним відсутні, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:
1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо;
2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;
3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;
4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання ухвалити рішення.
Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов'язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
З урахуванням фактичних обставин, суд зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тобто адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб'єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб'єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб'єкта приватного права.
Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження органу соціального захисту населення щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, є дискреційними, оскільки за законом у цього органу є вибір між декількома можливими правомірними рішеннями: як про призначення соціальної допомоги, так і про відмову в її наданні.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області призначити з 02 червня 2020 року державну соціальну допомогу ОСОБА_1 , оскільки таке зобов'язання буде втручанням суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, яке перебуває за межами завдань адміністративного судочинства.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю 2 групи звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська