07 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4003/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі - відповідач) про скасування постанови, -
Позивач (через представника) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом та просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №207096 від 11.08.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що не є перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", тому при винесенні спірної постанови посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належні документальні докази того, що оскаржувана постанова є неправомірною (а.с.41-49).
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.
16.06.2020 р. контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області, на підставі направлення на перевірку № 010959 від 11.06.2020, на а/д М-05 "Київ - Одеса" км 210 + 450 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.
В ході проведення рейдової перевірки був зупинений транспортний засіб МАN, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами проведення габаритно-вагового контролю якого співробітниками Укртрансбезпеки виявлено факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження загальна маса транспортного засобу 53 500 кг при нормативно допустимих 44 000 кг. Окрім цього, також було виявлено факт перевищення навантаження на одиночну вісь, яке склало 11 610 кг та 11 850 кг при нормативно допустимому 11 000 кг, та перевищення навантаження на здвоєну вісь, яке склало 22 510 кг при нормативно допустимому 18 000 кг.
За цим фактом 16.06.2020 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 207789 (а.с.52), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 043706 (а.с.53), акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №035958 (а.с.54), розрахунок плати за проїзд №1188 (а.с.55).
Ці документи стали підставою для винесення постанови від 11.08.2020 р. №207096 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою позивачу як власнику транспортного засобу МАN, д.н.з. НОМЕР_1 , було нараховано штраф за порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 34000 грн. (а.с.50).
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач зазначає, серед іншого, що не є перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.
Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 11 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами частини 3 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення №103).
Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлює, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", суб'єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.
Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Таким чином, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення допустимої ширини транспортного засобу при перевезенні вантажу із значним перевищенням, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
Встановлено, що позивач є власником транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , та причіпа-платформи-Е, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.63).
Відповідно до договору оренди транспортного засобу з екіпажем (водієм) №3004 від 30.04.2020 року автомобілі, зокрема MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , та причіп-платформа-Е, д.н.з. НОМЕР_2 , передані в оренду ФОП ОСОБА_2 , про що було складено відповідний акт прийому передачі транспортного засобу від 30.04.2020 р. строком на 3 місяці до 01.08.2020 р. включно (а.с.16-18).
ФОП ОСОБА_2 підтверджено вищевказані обставини та повідомлено, що даний вантажний автомобіль з 15 по 16 червня 2020 здійснював перевезення соняшнику з пункту навантаження смт. Гусятин, Тернопільської області до с. Бандурка, Первомайського району, Миколаївської області, 16 червня 2020 року посадові особи Укртрансбезпеки на а/д М-05 "Київ-Одеса" км 210+450 здійснили зупинення транспортного засобу МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 . Водієм на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки було надано всі документи (а.с.66).
В матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому в силу ст.ст.73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом.
Згідно з товарно-транспортною накладною №200615-0006 від 15.06.2020, яка супроводжувала вантаж, автомобільним перевізником вантажу на момент зупинки був ФОП ОСОБА_2 (а.с.67).
Отже, 16.06.2020 позивач не був автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", що відповідачем і не заперечується.
Проте, всі документи перевірки від 16.06.2020 та спірна у справі постанова від 11.08.2020 №207096 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн. складені відносно позивача, а не автомобільного перевізника.
Доказів ненадання водієм вказану товарно-транспортну накладну представникам Управління суду не надано.
Отже, суд приходить висновку, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207789 (а.с.52), довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №043706 (а.с.53), акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів №035958 (а.с.54), розрахунок плати за проїзд №1188 (а.с.55), складені 16.06.2020 без встановлення належного суб'єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а отже встановлені у них обставини не можуть слугувати підставою при розгляді справи щодо притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність спірних рішень, перед судом не доведена.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно з п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби безпеки на транспорті" від 26.06.2015 р. №592 утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.
Отже, відповідач у даній справі є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті та не має статусу юридичної особи.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн. (а.с.11).
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (ч.2 ст.4 Закону України).
Відтак, у порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. (а.с.11) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до ст.139 КАС України.
Інша частина сплачених коштів в сумі 1261,20 грн. підлягає поверненню позивачу з бюджету згідно положень п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №207096 від 11.08.2020 року.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ - 39816845) документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн..
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) з державного бюджету судовий збір в розмірі 1261,20 грн., перерахований згідно меморіального ордера №887 від 16.09.2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько