10 грудня 2020 року № 320/8899/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та скасувати рішення від 21.09.2020 за № 7052-10888/М-02/8-1000/20 щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 основної пенсії та доплат до пенсії відповідно до вимог ст.ст. 39, 50, 54 Закону України « Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно ст. 39 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХІІ з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, основної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії: доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, основної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року;
- допустити негайне виконання рішення суду;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.v
Позов мотивовано безпідставністю відмови відповідачем у нарахуванні та виплаті позивачу, як особі, яка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, в період з 01.04.2014 по 02.08.2014 пенсії в розмірі, встановленому статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки у вказаний період законодавством не обмежувалось пряме застосування зазначених норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». також позивач зазначає, що є особою, що належить до соціальної категорії громадян "Діти війни", а тому має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком у спірний період на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії серії НОМЕР_1 , видане 25.03.1999, а також належить до соціальної категорії громадян "Діти війни".
З 09.02.1999 позивачу довічно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією витягу із акта огляду МСЕК №077993 від 09.02.1999.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області.
З метою перерахунку недоотриманої пенсії у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач звернулась до відповідача із відповідною заявою.
Листом від 21.09.2020 №7052-10888/М-02/8-1000/20 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку. Вказано, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та її обчислення здійснюється відповідно до чинного законодавства. Щодо додаткової пенсії зазначено, що вона виплачена заявнику у розмірах, встановлених постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погодившись із відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.6 Закону України "Про пенсійне забезпечення", особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно із пунктом 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Частиною 1 статті 50 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 4 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19 червня 2011 року, зокрема пунктом 7 частиною 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року норми пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення частини 2 статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Також, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» пунктом 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, який набув чинності 1 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України.
З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «;Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, з 3 серпня 2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Водночас, як встановлено судом, позивач у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 отримувала пенсію за віком.
Так, у матеріалах справи міститься пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , згідно якого позивачці із 01.05.1992 призначено довічно пенсію за віком.
Доказів того, що позивач отримавала державну пенсію у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, у заявлений період матеріали справи не містять.
За наведених обставин, підстав для перерахування пенсії у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 не має, оскільки такий вид державної пенсії позивач не отримувала.
Що стосується доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, то у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, позивачу, як постраждалій 1 категорії, пенсійним органом повинна була нараховуватись та виплачуватись пенсія в розмірі, визначеному статтями 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17.
Аналогічно, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV (надалі - Закон № 2195-IV) у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI були внесені зміни до положень статті 6 Закону № 2195-IV, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, вказані зміни до положень статті 6 Закону № 2195-IV, внесені Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Тобто, з набуття чинності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 поновлюється редакція статті 6 Закону N 2195-IV, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При цьому, лише з 02.08.2014 Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII було встановлено, що норми і положення статті 6 Закону N 2195-IV застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Щодо строків звернення за перерахунком пенсії, то суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2018 року в справі №646/6250/17, згідно якої: "...адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія."
У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 2 статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Крім того, про порушення свого права на отримання пенсії позивач дізналась, отримавши відповідь на заяву, оформлену листом від 21.09.2020 №7052-10888/М-02/8-1000/20, відтак ОСОБА_1 дотримано шестимісячний строк звернення до суду із позовом. Такий висновок узгоджується із викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 в справі № 522/2738/17.
При цьому позивач у позові просить визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені у листі від 21.09.2020 №7052-10888/М-02/8-1000/20 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Однак, за результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідач своїм листом відмовив позивачу у перерахунку пенсії, а отже викладена у листі 21.09.2020 №7052-10888/М-02/8-1000/20 відмова ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке створює для позивача негативні наслідки, тому при виборі належного та ефективного способу захисту порушеного права суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформленого листом 21.09.2020 №7052-10888/М-02/8-1000/20, яким відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Та як наслідок, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що стосується позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 недоплачених сум пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд зазначає наступне.
Згідно із частиною третьою статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, проте не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи задоволення позовних вимог в частині зобов'язання здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", вимоги щодо стягнення на користь позивача зазначених сум не підлягають задоволенню, оскільки дублюють вимоги щодо зобо'язання відповідача щодо їх виплати.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в частині протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по перерахунку та виплаті пенсії, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Окрім цього, позивач у прохальній частині позову просив суд зобов'язати відповідача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.
Суд вважає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідачем від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю, - відсутні.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У підсумку, враховуючи встановлені судом обставини у цій справі та докази, надані сторонами на їх підтвердження, позов підлягає частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій справі, їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Київській області від 21.09.2020 за № 7052-10888/М-02/8-1000/20 що відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року згідно статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно ст. 39 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 796-ХІІ з розрахунку однієї заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, та щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.