про заміну сторони виконавчого провадження
10 грудня 2020 року № 320/11098/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву Акціонерного товариства “Альфа-Банк” про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство “Альфа - Банк” із заявою про заміну стягувача у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року, укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 ;
поновити строк на пред'явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав Кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.11.2020 призначено судове засідання з розгляду заяви на 07.12.2020.
07 грудня 2020 року розгляд заяви був відкладений на 10 грудня 2020 року.
Сторони, належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, проте в судове засідання не прибули. Представник Акціонерного товариства “Альфа-Банк” просив суд слухати заяву без участі, в порядку письмового провадження.
Відповідно до положення частини 9 статті 205 та частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши зміст та правове обґрунтування поданої заяви суд зазначає наступне.
Вищевказана заява обґрунтована тим, що з 15 жовтня 2019 року АТ «Альфа-Банк» стало правонаступником щодо усього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, який затверджений рішенням №5/2019 від 15 жовтня 2019 року.
При цьому, представник заявника стверджує, що саме передавальний акт, затверджений загальними зборами Банку, що приєднується та Банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва Банку-правонаступника щодо майна, прав та обов'язків Банку, що приєднується. Крім того, жодна особа не може бути позбавлена права на звернення стягнення за виконавчим документом в рамках договору про відступлення прав вимоги.
Розглянувши подану заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення, суд встановив наступне.
Наявними матеріалами підтверджується, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 12 вересня 2017 року вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №19126, відповідно до якого запропоновано стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла на підставі кредитного договору №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року, боржником за яким значиться ОСОБА_1 .
26 квітня 2018 року загальними зборами акціонерів прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування Банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», тобто останнє було правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
В подальшому, 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».
Рішенням АТ «Альфа-Банк» №5/2019 від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у передавальному акті, тобто з 15 жовтня 2019 року. Вказаний передавальний акт затверджено протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року.
Пунктом 5 передавального акту вказано, що АТ «Альфа-Банк» переходить право вимоги за кредитами та заборгованістю клієнтів, які обслуговуються за наступними категоріями рахунків: 2043, 2046, 2048, 2049, 2063, 2066, 2068, 2069, 2071, 2076, 2078, 2079, 2083, 2086, 2088, 2089, 2203, 2206, 2208, 2209, 2211, 2216, 2219, 2233, 2236, 2238, 2239, 2240, 2243, 2246, 2248, 2249 загальною сумою у розмірі 6131624000,00 грн. Тобто, облік заборгованості, пов'язаної з кредитними договорами та обліком заборгованості клієнтів за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Укрсоцбанк» проводиться за вищевказаними балансовими рахунками, право вимоги за котрими відповідно до передавального акту від 11 жовтня 2019 року, передано до АТ «Альфа-Банк» 15 жовтня 2019 року.
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Однак, відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки - учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Згідно з підпунктом "г" підпункту 11 пункту 4 статті 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків» приєднання банку за спрощеною процедурою передбачає, що не застосовуються положення законодавства щодо завершення приєднання з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва Банку-правонаступника, а також одночасного подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про Банк-правонаступник, що містяться у такому реєстрі, та документів для державної реєстрації припинення Банку, що приєднується. Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків Банку, що приєднується, виникає у Банку- правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.
Отже, вказаним Законом України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», який є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спрощення процедур реорганізації та капіталізації саме банків, прямо встановлені виключення щодо застосування вищевказаних загальних норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №909/1411/13.
Відтак, саме передавальний акт, затверджений загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва Банку-правонаступника щодо майна, прав га обов'язків Банку, що приєднується.
Згідно із частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
У відповідності до частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, дослідивши письмові докази у справі, беручи до уваги те, що на підставі передавального акту від 11 жовтня 2019 року відбулася заміна кредитора в зобов'язанні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження до відкриття виконавчого провадження, а саме Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
При постановленні вказаної ухвали суд також враховує, що перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, визначений у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до п. 3 ст. 1 та 3 вказаного Закону до переліку таких рішень віднесені також виконавчі написи нотаріусів.
Разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України передбачають можливість здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду та прямо не визначають порядку заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень інших органів, у тому числі виконавчих написів нотаріусів.
Закон України «Про виконавче провадження» також не містить норм, які б визначали суд, до повноважень якого віднесений розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Водночас вказаний Закон розмежовує юрисдикцію судів у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 2 статті 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів Законом України «Про виконавче провадження» покладено саме на адміністративні суди, суд приходить до висновку про те, що питання про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання рішень таких органів також належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства.
Суд також враховує, що за правилами частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, що висловлена під час розгляду справи «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що подана заява Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну стягувача у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року, укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 - підлягає задоволенню.
Щодо поновлення строку на пред'явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав Кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року, укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
В обґрунтування поновленого строку заявник зазначає, що у зв'язку з поширенням на території України гострої респіраторної інфекції СОVID-19, спричиненої SARS-CoV-2, яка створює загрозу особистій, громадській та державній безпеці, урядом України введено ряд заходів, для мінімізації розповсюдження коронавірусної інфекції СОVID -19, так постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID -19» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами) з 12 березня на усій території України введено карантин.
Дана ситуація спричинила переведення штату працівників АТ «Альфа - Банк» на дистанційну роботу, що в свою чергу потягло за собою ряд обставин, які ускладнюють ведення всього робочого процесу, а саме: обробки вхідної кореспонденції та обмежену роботу офісів Банка, також обмін між відповідальними особами інформацією та документами, щодо котрих повинні бути прийняті термінові заходи у зв'язку із чим стягувач пропустив встановлений строк для пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Судом встановлено, що 12 вересня 2020 року у стягувача закінчився строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Кодексу адміністративного судочинства України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Аналогічна правова норма закріплена в ч.6 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд і закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, та найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі №9зп).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід'ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини заявника з приводу пропуску строку на пред'явлення виконавчого напису, суд приходить до висновку, що строк на пред'явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав Кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 , пропущено заявником з поважних причин та підлягає поновленню.
Керуючись положеннями статей 4, 205, 229, 248, 256, 293, 295, 376, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Акціонерного товариства “Альфа-Банк” про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року, укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 .
Поновити строк на пред'явлення виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича №19126 від 12 вересня 2017 року про стягнення грошових коштів за кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року з ПАТ “Укрсоцбанк” на АТ “Альфа-Банк” у зв'язку з переходом до АТ “Альфа - Банк” прав Кредитора за Кредитним договором №384/063/07-Пі від 02 липня 2007 року укладеним між ПАТ “Укрсоцбанк” та ОСОБА_1 .
Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панченко Н.Д.