про відмову в забезпеченні позову
09 грудня 2020 року ЗПП/320/40/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в м. Києві заяву Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, поданою до подання позовної заяви Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якій просить суд:
- зупинити дію індивідуального акта - рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Михайла Огерука від 13.11.2020 №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків;
- зупинити стягнення коштів із банківських рахунків Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Михайла Огерука від 13.11.2020 №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 04.12.2020 УДП "Укрінтеравтосервіс" отримало засобами поштового зв'язку рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Михайла Огерука від 13.11.2020 №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
Заявник зазначає, що на підставі вказаного рішення податкового органу з банківського рахунку підприємства, станом на момент подання цієї заяви, вже стягнуто кошти на загальну суму 463 308,02 грн.
На думку заявника вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки: не може бути підставою для стягнення грошових коштів з рахунків УДП "Укрінтеравтосервіс"; не містить обов'язкових реквізитів; не містить розміру всієї суми податкового боргу, що пропонується до стягнення, ні виду податку за яким стягується відповідний податковий борг, ні зазначення періоду.
Також, заявник звертає увагу суду, що прийняття контролюючим органом зазначеного рішення має негативний вплив на ділову репутацію підприємства, оскільки зупинення його роботи призведе до невиконання Україною своїх фінансових зобов'язань перед міжнародними організаціями, що може привести до виключення всіх українських міжнародних перевізників з ринку 43 країн Європи.
При цьому заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав ті інтересів підприємства, за захистом яких, він має намір звернутись до суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акту та заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
Предметом майбутнього позову УДП "Укрінтеравтосервіс" буде:
- визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Михайла Огерука №1 від 13.11.2020 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.
Суд зазначає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить УДП "Укрінтеравтосервіс" без з'ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Так само не є підставою для забезпечення позову наявність очевидних ознак протиправності рішення заступника начальника Головного управління ДПС у Київській області Михайла Огерука №1 від 13.11.2020 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, про що стверджує заявник в заяві про забезпечення позову. Вказана обставина також підлягає судовій оцінці під час розгляду справи по суті.
На думку суду, підприємством не доведено співмірності заходів забезпечення позову, а саме співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті їх невжиття, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
При цьому одного твердження у заяві про забезпечення позову про співмірність заходів з майбутніми заявленими вимогами суд вважає недостатнім для розуміння співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті їх невжиття.
Доводи підприємства про спрямованість заходів забезпечення позову на усунення негативних наслідків у майбутньому суд не бере до уваги, адже заявником не наведено відповідного обґрунтування на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких в майбутньому звернеться до суду.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, який заявлений у заяві про забезпечення позову, є фактично вирішенням справи по суті на весь період розгляду справи, що є неприпустимим.
Аналогічний правовий висновок викладений в абзаці 4 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008, згідно з яким вказано, що судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, суд вважає, що покладені підприємством в якості підстав для забезпечення позову обставини, - не можуть бути розцінені в якості передумов для вжиття забезпечувальних заходів, та підлягають дослідженню в межах судового розгляду справи.
У зв'язку з цим, задоволення заяви УДП "Укрінтеравтосервіс" на підставі зазначених ним обставин є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
Так, доводи підприємства про протиправність вищевказаного рішення контролюючого органу становлять предмет доказування, який має досліджуватись під час розгляду справи, а тому його очевидність у даному випадку відсутня та стверджувати про протилежне на даний час передчасно.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вважає, що задоволення заяви підприємства про забезпечення позов на підставі викладених ним обставин буде суперечити вищевказаним принципам адміністративного судочинства.
Будь-які інші підстави необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявником не зазначені, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення його заяви.
Згідно з ч. 5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява УДП "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення позову до подачі позовної заяви є необґрунтованою, недоведеною та непідтвердженою жодними належними доказами, а тому у забезпеченні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Копію ухвали видати (надіслати) заявнику.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.