08 грудня 2020 року Справа № 280/7777/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати неправомріними дії відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії в порядку ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати при призначенні пенсії позивачу до стажу період роботи з 24.04.1989 по 19.06.1995 в Кооперативі «Запорожець», Запорізькому промисловому підприємстві «Запорожець», Агропромисловій фірмі «Запорожець»
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня подання заяви про призначення пенсії за віком з 20 вересня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на її звернення до відповідача про призначення пенсії, отримано відмови в призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного страхового стажу 27 років для призначення пенсії за віком. Так, до страхового стажу не враховано записи в трудовій книжці. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що позбавили її права на отримання пенсії, що є порушенням її прав. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
На виконання ухвали від 03.11.2020 відповідачем надано до суду витребувані документи (вх. 55475).
Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 55475 від 18.11.2020), в якому відповідач позовні вимоги не визнав з підстав того, що у трудовій книжці містяться розбіжності, а тому вказане позбавляє можливості зарахувати до трудового стажу позивача періоди роботи з 24.04.1989 по 19.06.1995 без уточнюючої довідки підприємства або архівної установи. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки, позивач набула 59 років 6 місяців 20.09.2020 , тому для задоволення позовних вимог та призначення пенсії з 20.09.2020 немає законних підстав. У задоволенні позову просить відмовити.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
14.09.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ( а.с.18).
Рішенням №083950007302 від 15.09.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу 27 років для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не враховано записи в трудовій книжці, оскільки на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки зроблено запис про зміну прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 без зазначення повних реквізитів документа, на підставі якого зміна прізвища відбувалось. Також повідомлено, що до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності: з 24.04.1989 по 19.06.1995 оскільки в записі про прийом на роботу відсутні номер та дата протоколу зборів , а також дата звільнення з роботи (20.06.1996) не відповідає даті наказу про звільнення (19.06.1995) (а.с.39).
08.10.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ( а.с.19).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.10.2020 № 0800-0207-8/54585 (а.с.22) повідомлено про прийняте рішення №083950007302 від 12.10.2020 про відмову в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу 27 років для призначення пенсії за віком. Для обчислення пенсії не враховано наступний період: з 24.04.1989 по 19.06.1995 оскільки в записі про працевлаштування відсутні номер та дата видання наказу, а також проміжок часу між датою звільнення з роботи та датою наказу про звільнення перевищує три місяці (а.с. 22, 38).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закону № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку).
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можно прийти до висновку, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788- XII).
Судом встановлено, що трудова книжка НОМЕР_1 виписана на мовою оригінала « ОСОБА_2 » перекреслено, мовою оригінала « ОСОБА_4 » перекреслено, мовою оригінала « ОСОБА_5 ».
Так, вказана зміна прізвища позивача, підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвами про укладення шлюбу та розірвання шлюбу (а.с.44-46).
Крім того, у вказаній трудовій книжці запис №8 заначено, що 24.04.1989 позивач прийнята на посаду головного бухгалтера Кооперативу «Запорожець» згідно протоколу зборів Б/Н Б/Д. Згідно запису №12 трудової книжки 20.06.1996 була звільнена за власним бажанням із підприємства. Підстава для звільнення наказ №13 від 19.06.1995 Наступний запис в трудовій книжці №13 датований 25.06.1995 про прийняття на роботу до кафе-бару «Астра».
Вбачається, що роботодавцем було допущено помилку при оформленні запису в трудовій книжці, а саме в графі дата звільнення помилково зазначено рік звільнення, який в свою чергу не співпадає з роком наказу про звільнення. Дата наступного працевлаштування також вказує на таку технічну помилку.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Щодо відсутності дати та номеру протоколу про прийняття позивача на роботу 24.04.1989, то як стверджує позивач у позовній заяві на момент її прийняття до Кооперативу «Запорожець» така форма ведення діяльності (а саме кооператив) була новою, тому можливо роботодавцем не було сформовано запис у трудовій книжці у вигляді наказу. Рішення в кооперативах на той момент приймались у вигляді протоколів зборів.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Згідно архівної довідки Запорізької міської ради ( архівне управління ) у документах фонду 544 Кооперативу «Запорожец» , з квітня 1990 р. Запорізьке виробниче підприємство з ремонту енергетичного обладнай «Запорожец», з лютого 1991 р. Агропромислова фірма «Запорожец», з січня 1993 р. ТОВ «Запорожец» які надійшли на зберігання до архівного управління Запорізької міської ради у неповному обсязі, накази з особового скла; відомості нарахування заробітної плати відсутні у зв'язку з тим, що були загублені (оголошення про втрату в ліквідаційних документах). Тому надати довідку про підтвердження стажу роботи та відомості про заробіток ОСОБА_1 немає можливості ( а.с.20).
Проте, на працівника не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та Іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі 687/975/17 (реєстраційний номер у ЄДРСР 72366973). ( ВС/КАС у справі № 127/9055/17 від 06 березня 2018 р.)
До такого висновку дійшли адміністративні суди за результатами розгляду справи № 127/9055/17, у якій спір виник з приводу наявності чи відсутності у позивача підстав для зарахування при обчисленні пенсії періодів роботи на підприємстві, яке відсутнє за його місцезнаходженням та в архівних установах якого відсутні документи про роботу особи.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
За викладених обставин, суд вважає , що рішення №083950007302 від 15.09.2020 та №083950007302 від 12.10.2020 Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії прийнято без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності не зарахування позивачу періоду його роботи з 24.04.1989 по 19.06.1995 до стажу, та відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 20 вересня 2020 року, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 в порядку ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними.
3обов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 до стажу період роботи з 24.04.1989 по 19.06.1995 в Кооперативі «Запорожець», Запорізькому промисловому підприємстві «Запорожець», Агропромисловій фірмі «Запорожець».
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня подання заяви про призначення пенсії за віком, з 20 вересня 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області(69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова