Справа №753/20880/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2938/2020 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
03 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року , яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2006 року народження, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Зараховано у строк покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення з 08.09.2018 року по 13.09.2018 року.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат,-
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_8 при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах (час, місце та спосіб) діючи з єдиним умислом, направленим на особисте збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне придбання, зберігання та перевезення психотропної речовини з метою збуту, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи, психотропну речовину - «амфетамін» загальною вагою 199, 665 г., тобто у особливо великих розмірах та незаконно зберігаючи у своєму автомобілі марки «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 , 08.09.2018 року близько 21 год. 53 хв. перевіз дану психотропну речовину обіг якої обмежено за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 14-А для подальшого збуту невстановленій особі. 08.09.2018 року в період часу з 21 год. 53 хв. до 23 год. 27 хв. під час обшуку автомобіля «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився за вищевказаною адресою та належить на праві приватної власності ОСОБА_8 виявлено та вилучено два пакети з порошкоподібною речовиною світло-рожевого кольору загальною масою 199, 665 г. Вміст - амфетаміну у вилученій речовині становить 96, 154 г.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дарницького суду відносно ОСОБА_8 змінити і призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, з застосуванням до обвинуваченого ст. 69, 75 КК України.
Крім того просить допитати в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вказує, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що жодними дослідженими судом доказами не доведено умисел ОСОБА_8 на збут психотропних речовин.
Зазначає, що ухвалюючи вирок суд не вірно зазначив обставини, що пом'якшують покарання, а саме - визнання обвинуваченим своєї вини. Так, зазначає, що у своєму рішенні суд спочатку зазначив, що обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні злочину, потім у вироку зазначено, що обвинувачений свою вину визнав частково.
Крім того, вказує, що судом необгрунтовано призначено більш суворе покарання, оскільки потерпілих по справі немає, цивільний позов не заявлявся, виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства.
Вказує, що призначаючи ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції не навів у вироку обгрунтування чому менш суворий вид покарання буде недієвим та не забезпечить виправлення засудженого.
Також стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, має молодий вік, має на утриманні неповнолітнього сина, частково визнає свою вину.
В запереченнях на подану апеляційну скаргу прокурор, посилаючись на законність та обгрунтованість вироку суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 , правильно кваліфікувавши його дії за ч.3 ст.307 КК України.
В оскаржуваному вироку судом наведено всі встановлені обставини, які, відповідно до ст.91 КПК України, підлягають доказуванню, а також викладено оцінку та аналіз досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та показав, що 08.09.2018 року у кафе "Хата рибака" придбав за 16 тисяч грн. 200 грам амфетаміну, для власного вживання. Намірів продавати придбаний амфетамін у нього не було. В цей же день, його зупинили працівники поліції, яким він повідомив, що в нього є речовина обіг якої заборонено, яку в подальшому було вилучено.
Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України повністю доводиться і ґрунтується на зібраних і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, яким дана належна оцінка у вироку.
Так, свідок ОСОБА_11 будучи допитаним в суді першої інстанції показав, що 08.09.2018 року був запрошений у якості понятого під час проведення слідчої дії - обшуку автомобіля. Власник автомобіля на запитання чи є у автомобілі заборонені предмети повідомив, що є та вказав на сумку яка знаходилася в середені у автомобілі, у якій було виявлено та вилучено два пакети, після чого викликали експерта. Також у ході вказаної слідчої дії було вилучено 2 пари ключів, гроші, телефон, посвідчення водія та паспорт. Зауважень до процедури проведення обшуку у присутніх не було.
Свідок ОСОБА_12 надала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 .
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 показав, що знайомий із ОСОБА_13 у якого неодноразово придбавав психотропну речовину амфетамін. Вказану психотропну речовину ОСОБА_13 привозив йому за місцем проходження ним військової служби, приїжджав разом із ОСОБА_8 на автомобілі останнього "Мітцубіші Педжеро". Передача психотропної речовини та грошових коштів відбувалася у автомобілі із рук в руки. Кілька разів замовлену психотропну речовину йому привозив сам ОСОБА_8 та забирав гроші. Йому невідомий той факт, що ОСОБА_8 вживає психотропні чи наркотичні речовини, оскільки жодного разу у стані наркотичного сп'яніння його не бачив.
Вина ОСОБА_8 підтверджується також і дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, які не викликають сумніву у суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до вимог закону, провів оцінку кожного із доказів з точки зору достатності і взаємозв'язку, які прямо і опосередковано, як кожен окремо, так і в сукупності доводять вину ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні психотропної речовини, з метою збуту в особливо великих розмірах.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що органом досудового розслідування та судом не встановлено наявність у обвинуваченого умислу на збут психотропної речовини, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно до пупнкту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" у відповідності до якого про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, тощо.
На думку колегії суддів, судом вірно зроблено висновок про те, що підтвердженням умислу обвинуваченого ОСОБА_8 на збут придбаної ним психотропаної речовини є її особливо великі розміри, а також те, що сам обвинувачений ОСОБА_8 , згідно результатів аналізів №158 (т. 1 а.п.154) та № 88 (т.1 а.п. 156а) від 08.10.2018 року наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає, на обліку лікаря-нарколога ОСОБА_8 не перебуває.
Всупереч доводам апеляційної скарги, суд керуючись нормами КПК України ретельно перевірив показання свідків при розгляді справи і дав їм належну оцінку в сукупності з іншими доказами, з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Колегія суддів не вбачає підстав визнання недопустимим доказом показань свідка ОСОБА_12 , як на те вказує захисник, оскільки свідок був допитаний судом першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а допущена судом першої інстанції описка у прізвищі свідка не впливає на достовірність його показів.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість як доказу протоколу обшуку від 08 вересня 2019 року, оскільки в протоколі не визначено процесуальний статус ОСОБА_8 , не роз'яснено його право на захист, є безпідставними.
З протоколу обшуку від 08 вересня 2019 року вбачається, що обшук було проведено у відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України, ОСОБА_8 роз'яснено його права та обов'язки відповідно до КПК України, зауважень до вказаної процесуальної дії у останнього не було.
З урахуванням викладеного, посилання захисника на неналежну оцінку доказів, які покладені у основу вироку, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи при розгляді даного провадження в суді першої інстанції, є безпідставними.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обираючи вид і міру покарання, судом першої інстанції врахувано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину, визнав частково, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, офіційно не працює, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та призначено мінімальне покарання, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України, на що вказує в апеляційній скарзі захисник, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано харектеризуючі дані обвинуваченого, а також часткове визнання ним вини, є безпідставними.
Із огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог апеляційної скарги і не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 307 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: