Справа № 361/6702/19 Головуючий в суді І інстанції Селезньова Т.В.
Провадження № 22ц-824/9836/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із цим позовом, який обґрунтовує тим, що 30 листопада 1995 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб.
Вказує, що не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, оскільки спільне життя з ним не склалося, так як відповідач проявляє до неї та дітей негативне ставлення, сімейні стосунки між ними вже припинені остаточно, збереження сім'ї є неможливе і поновлювати сімейні стосунки з відповідачем вона не бажає, через що вважає необхідним розірвати шлюб.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року позов задоволено, розірвано шлюб, зареєстрований 30 листопада 1995 року між сторонами.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилається на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо місця проживання дітей, крім того судом не було враховано того, що конфлікт у сторін виник з ініціативи саме позивачки і наразі примирення між сторонами є можливим, а припинення шлюбних відносин між сторонами може призвести до погіршення їхнього майнового стану та може вплинути на інтереси дітей, через що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки шлюбні стосунки між сторонами не склалися, сторони втратили взаєморозуміння, вони вже не ведуть спільного господарства і подальше збереження цього шлюбу буде суперечити інтересам сторін, то шлюб необхідно розірвати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони зареєстрували шлюб 30 листопада 1995 року у Богданівській сільській раді Броварського району Київської області, актовий запис № 31.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачкою.
Ухвалою суду першої інстанції від 20 грудня 2019 року за клопотанням відповідача подружжю надано строк для примирення.
Відповідно до ч.1 ст.110 та ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд задовольняє його і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Згідно з ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Зі змісту ст. 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, ухвалюючи рішення про розірвання шлюбу, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та його розірвання.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував наявної можливості для збереження сім'ї і примирення сторін, колегія суддів вважає формальними, оскільки будь-які докази того, що сторони примирилися, дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин - у матеріалах справах відсутні, а за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Посилання апелянта на те, що судом не було вирішено питання про місце проживання дітей, що, на його думку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки це питання не підлягало вирішенню у межах даної справи, позаяк позовних вимог про визначення місця проживання дітей сторонами заявлено не було, при цьому сторони не позбавлені можливості вирішити питання місця проживання дітей, звернувшись до суду із відповідним позовом.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: