Справа № 757/28705/19 Головуючий в суді І інстанції Вовк С.В.
Провадження № 22ц-824/9648/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Макарова Олега Вячеславовича, ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Потапов Михайло Юрійович, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання договору недійсним,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивований тим, що 20 грудня 2015 року вона уклала з ТОВ «Житло-Буд» договір № 71 про передачу майнових прав на об'єкт нерухомості, згідно з умовами якого вона придбала у ТОВ «Житло-Буд» майнові права на нежитлове приміщення № 170-а, площею 81,1 кв. м, на двадцять п'ятому поверсі (мансарда) будинку АДРЕСА_1 .
14 вересня 2017 року ТОВ «Житло-Буд» передало, а вона прийняла приміщення № 170-а з плануванням, зазначеним у технічному паспорті, виданому БТІ м. Києва 10 вересня 2017 року, а у подальшому зареєструвала своє право власності на це приміщення.
01 березня 2019 року на підставі договору дарування вона від своєї рідної бабці ОСОБА_4 отримала у дар квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначає, що квартира № 170-а та квартира № 170 від дня їх придбання були нежилі (законсервовані).
Невдовзі після укладення цього договору дарування квартири вона разом зі своїм батьком прибули у вказаний будинок, щоб оглянути квартири та визначитись щодо їх ремонту, однак побачили, що в квартирі № 170-а невідомими особами встановлені інші двері.
Від співробітників ТОВ «Житло-Сервіс» їй стало відомо, що квартира № 170-а за даними ТОВ «Житло-Сервіс» є квартирою № 172 та належить громадянці ОСОБА_3 .
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_5 спочатку була зареєстрована, як об'єкт нерухомого майна, 05 листопада 2018 року на підставі технічного паспорту на квартиру та акту приймання-передачі нерухомого майна ТОВ «Житлобуд» від 27 серпня 2018 року, за відповідачем ОСОБА_2 .
У подальшому, вказану квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу було відчужено відповідачці ОСОБА_3 .
Вважає, що реєстрація нового об'єкта нерухомості у вигляді квартири № 172 та права власності на нього за ОСОБА_2 , а у подальшому на підставі договору купівлі продажу за ОСОБА_3 порушує її права власності на квартири АДРЕСА_6 , оскільки ця спірна квартира була неправомірно створена із двох належних їй на праві власності квартир, внаслідок чого вона змушена звернутись до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема вказує, що, відмовляючи в задоволенні її позовних вимог, місцевий суд не вказав, які саме дії позивачки викликали у суду сумнів щодо добросовісності здійснення нею своїх процесуальних прав, що, на її думку, свідчить про упередженість суду та мотивував своє рішення виключно на припущеннях щодо вчинення нею неправомірних дій, оскільки саме вона звернулася з заявою до правохоронних органів щодо вчинення неправомірних дій стосовно її двох об'єктів нерухомості. Також вказує, що судом не було враховано усіх письмових доказів, які підтверджують заявлені нею вимоги, через що вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню з ухвалення нового про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані ОСОБА_1 на підтвердження факту належності їй спірного нежитлового приміщення № 170-а правовстановлюючі документи за версією слідства є підробленими, а тому вбачається спірність законності набуття права власності як на квартиру № 172 , так і на приміщення № 170 і № 170-а та, що з цього приводу триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019100000000164 від 06 березня 2019 року, в межах якого на вказані об'єкти нерухомості накладено арешти і визначено порядок їх зберігання як речових доказів, а тому, дії позивачки суд оцінив як недобросовісні, спрямовані на вчинення дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України, через що вважав відсутніми підстави для задоволення позову.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2015 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Житло-Буд» договір № 71 про передачу майнових прав на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з умовами цього договору, ОСОБА_1 за плату в розмірі 853 983, 00 грн. придбала у ТОВ «Житло-Буд» майнові права на квартиру АДРЕСА_7 ).
14 вересня 2017 року ТОВ «Житло-Буд» передало, а ОСОБА_1 прийняла квартиру № 170-а з плануванням, зазначеним у технічному паспорті, виданому БТІ м. Києва 10 вересня 2017 року, а 20 грудня 2017 року право власності ОСОБА_1 на квартиру № 170-а було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю.
01 березня 2019 року між ОСОБА_4 як дарувальником та позивачкою ОСОБА_1 як обдарованою укладено договір дарування квартири АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1776985380000) та цього ж дня, право власності ОСОБА_1 на квартиру № 170 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Цукуровою С. С.
За даними ТОВ «Житло-Сервіс», квартира № 172 фактично є квартирою № 170-а і № 170 та належить громадянці ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_5 вперше зареєстрована, як об'єкт нерухомого майна, 05 листопада 2018 року з такими даними: об'єкт житлової нерухомості, кількістю кімнат - чотири, загальна площа 282, 4 кв. м, житлова площа 166, 4 кв. м., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 43912520 від 07 листопада 2018 року прийняв державний реєстратор Макаров Олег Вячеславович, Київська філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості», м. Київ, власником квартири зазначений ОСОБА_2 , а підставою виникнення права власності зазначені наступні документи: технічний паспорт на квартиру, виданий 28 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_6 і акт приймання-передачі нерухомого майна, серія КВ42462742, виданий 27 серпня 2018 року ТОВ «Житлобуд».
На підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Потаповим Михайлом Юрійовичем, право власності на квартиру № 172 зареєстроване за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , а відповідний запис був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 грудня 2018 року на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Потапова М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44461847 від.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В. від 12 вересня 2019 року у справі № 757/48853/19-к за клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Ковтонюка П.А. про визначення порядку зберігання речових доказів було визначено порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42019100000000164 від 06.03.2019 шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», об'єктів нерухомого майна, які на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) та на які накладено арешт, а саме:
- квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1776985380000);
- нежитлове приміщення № 170-а загальною площею 81,1м2, яке знаходяться в будинку АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1447010780000).
Також було визначено і порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні № 42019100000000164 від 06.03.2019 шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ: 41037901), в управління для реалізації або передачі в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», об'єкт нерухомого майна на які накладено арешт а саме - квартира АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1687505080000), яка на праві приватної власності належать ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
04 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1687505080000).
З копій технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації б/н від 26 листопада 2005 року на квартиру № 170 загальною площею 183,2 м2 та технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації № 395681 від 10 вересня 2017 року на групу нежитлових приміщень № 170-А, загальною площею 81,1м2, які розташованих на «мансарді» у будинку АДРЕСА_9 вбачається, що в сукупності їх технічні характеристики є ідентичними технічним характеристикам технічному паспорту на квартиру АДРЕСА_10 та фактично вони відображають одні й ті ж самі приміщення (групи приміщень).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення № № 170, 170-а в будинку АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1776985380000) належать на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_10 належить ОСОБА_3 .
У подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 було скасовано арешт, накладений ухвалою цього ж суду від 18 липня 2019 року на квартиру АДРЕСА_11 , що належать ОСОБА_1 (а.с.184-187).
Із вказаної ухвали вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019100000000164 за ч.4 ст.190 КК України ведеться Головним слідчим управлінням Національної поліції України за заявою ОСОБА_1 щодо заволодіння шляхом обману належними їй на праві власності вищевказаними об'єктами нерухомості, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ., а також, що спірна квартира № 172 , яка розташована на мансардному поверсі зазначеного будинку, має однакові технічні характеристики з квартирою № 170 та нежитловими приміщеннями № 170-а за тією ж адресою та по суті є одним й тим же об'єктом нерухомості, а арешт ухвалою слідчого судді на приміщення, які належать ОСОБА_5 , було накладено необґрунтовано, оскільки даний захід забезпечення кримінального провадження застосовано щодо майна особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом має права власності чи речового права на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Однак, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, встановлених ст.13 ЦК України, суд першої інстанції не конкретизував, які саме дії позивачки суд вважає недобросовісними, спрямованими на вчинення дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб і являються формою зловживання правом, та не врахував, що відповідно до письмових матеріалів справи ОСОБА_1 першою набула і зареєструвала право власності на нерухомі об'єкти у вигляді приміщень № № 170, 170-а , у будинку АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 право власності на квартиру № 172 , було зареєстроване уже після реєстрації такого права за ОСОБА_1 . При цьому, жодними належними доказами судом не обґрунтовано наявність протиправних дій з боку ОСОБА_1 під час набуття права власності на спірне нерухоме майно, а посилання місцевого суду як на доказ на одну із версій слідства у рамках кримінального провадження за відсутності відповідного судового рішення не ґрунтується на вимогах закону.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову з мотивів недобросовісності дій ОСОБА_1 , оскільки ці дії спрямовані виключно на захист свого майнового права на об'єкти нерухомого майна, позаяк правомірність набуття позивачкою права власності на них, ніким не оспорюється і судовими рішеннями їх не законність не встановлено, через що оскаржуване рішення не може вважатися законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 , визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а також, підлягає задоволенню, як похідна від вимоги про визнання недійсним правочину, на підставі якого зареєстровано таке право, і позовна вимога щодо скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 ,.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалене за неповного з'ясуванням усіх обставин справи та неправильного застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега Вячеславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43912520 від 07 листопада 2018 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 19 від 04 грудня 2018 року квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потаповим Михайлом Юрійовичем.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова Михайла Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44461847 від 06 грудня 2018 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Макарова Олега Вячеславовича на користь ОСОБА_1 судові витрати у рівних частинах по 1921 грн. 00 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: