Справа № 2-3233-1/08 Головуючий в суді І інстанції Петренко Н.О.
Провадження № 22ц-824/9095/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року про заміну стягувача у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління «Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче Агропідприємство «Новогалещинська біофабрика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтекс» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
У березні 2020 року представник ТОВ ФК «Горизонт» звернувся до суду із заявою, в якій просив замінити стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника ТОВ ФК «Горизонт» у справі № 2 -3233-1/08.
В обґрунтування заяви посилався на те, що 07 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Горизонт» та ПАТ «Фінанси та кредит» був укладений договір про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив ТОВ «ФК «Горизонт» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців, поручителів, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань, сплати грошових коштів, сплати процентів, штрафних санкцій за договором про відновлювальну кредитну лінію № 23-01-07, укладеного 11 квітня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та «ТОВ «Алтекс», поручителями за яким виступають ОСОБА_1 та ПрАТ «Наукове-виробниче агропідприємство «Новогалещинська біофабрика» відповідно до договорів поруки від 11 квітня 2007 року, у зв'язку з чим просить замінити сторону стягувача.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року заяву задоволено, замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «ФК «Горизонт» у справі № 2 -3233-1/08.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом усіх обставин справи.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що заявником не було подано належним чином оформлених доказів набуття прав кредитора за основними договорами та договором поруки, укладеного між банком та нею, крім того кредитором не було належним чином повідомлено його про відступлення права вимоги за цими договорами. Також посилається на те, що будь-які відомості про наявність відкритих виконавчих проваджень на виконання вказаного судового рішення відсутні, і заявником не було доведено наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком, а рішення суду про стягнення заборгованості було фактично виконане боржниками, через що вважає оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постановляючи ухвалу про заміну стягувача у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки між ТОВ «ФК «Горизонт» та ПАТ «Фінанси та кредит» був укладений договір про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив ТОВ «ФК «Горизонт» належні йому права вимоги до позичальників, заставодавців, поручителів, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань, сплати грошових коштів, сплати процентів, штрафних санкцій за договором про відновлювальну кредитну лінію № 23-01-07, укладеного 11 квітня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та «ТОВ «Алтекс», поручителями за яким виступають ОСОБА_1 та ПрАТ «Наукове-виробниче агропідприємство «Новогалещинська біофабрика» відповідно до договорів поруки від 11 квітня 2007 року, то суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Горизонт» є новим кредитором у зобов'язані і заява про заміну стягувача у справі підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 травня 2009 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ЗАТ «Науково-виробниче Агропідприємство «Новогалещинська біофабрика», ТОВ «Алтекс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 200 244,37 грн., судовий збір у розмірі 1 700, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2009 року вказане рішення суду залишено без змін.
Відповідно до постанови головного державного виконавця від 25 червня 2010 року ВП № 16962220 було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-377-1, виданго 01 грудня 2009 року, оскільки в ході примусового виконання виконавчого документа майна боржника, яке б підлягло опису та вилученню в рахунок погашення боргу, виявлено не було.
Постановою старшого державного виконавця Федоренко А.М. ВП № 16957069 було повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки у боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення та вжиті заходи щодо виявлення такого майна виявились безрезультатними. Борг частково сплачено у розмірі 71 290, 32 грн.
Постановою старшого державного виконавця Кожина Н.В. ВП № 17066459 було повернуто виконавчий документ стягувачеві, оскільки майна в межах Святошинського району на яке можливо стягнення немає згідно відповіді БТІ м. Києва за боржником зареєстровано 78/400 ч. житлового будинку АДРЕСА_1 яке по територіальній дислокації відноситься до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.
Відповідно до меморіального ордеру від 24 липня 2012 року ЗАТ «НВ «Агропієприємство «Новогалешинська Біофабрика» здійснено примусове списання за в/л 2-377-1 від 01 грудня 2009 року списано 19 399, 00 грн.
07 листопада 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Горизонт» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Горизонт» набуло право вимоги за кредитними договорами.
З витягу з додатку № 1, 2 до договору про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2019 року вбачається, що право вимоги за кредитним договором № 23-01-07 перейшло до ТОВ «ФК «Горизонт».
Відповідно ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою в тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги, правонаступництва.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18).
Таким чином, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
З огляду на викладене, встановивши, що у зв'язку з укладенням між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Горизонт» договору відступлення прав вимоги відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, при цьому перехід права вимоги до Товариства відбувся із дотриманням вимог законодавства і договір про відступлення прав недійсним не визнавався та не скасований та, з урахуванням того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення прав вимоги є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Доводи апелянта про відсутність доказів його повідомлення про заміну кредитора, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст. 516 ЦК України, законодавець не пов'язує заміну кредитора в зобов'язанні зі згодою боржника, а повідомлення останнього про заміну кредитора у зобов'язанні має на меті виключно захист інтересів нового кредитора, який бере на себе ризики щодо несприятливих для себе наслідків у зв'язку із таким не повідомленням боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, в тому числі і у випадку виконання зобов'язання боржником первісному кредитору.
Посилання апелянта на те, що відсутність відкритого виконавчого провадження унеможливлює заміну стягувача у виконавчому провадженні, колегія суддів відхиляє, оскільки заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, і саме з моменту заміни стягувача судом новий стягувач вправі безпосередньо реалізувати свої права у виконавчому провадженні згідно із Законом України «Про виконавче провадження», тому такі доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду у цій частині.
Крім того, посилання апелянта на те, що розрахунок заборгованості, на який посилається заявник, не підтверджений належними доказами, а також на те, що заборгованість перед кредитором відсутня у зв'язку із добровільним погашенням, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не впливають на можливість заміни стягувача у справі та не спростовує обґрунтованих висновків суду у цій частині, оскільки обґрунтованість вимог кредитора щодо наявності заборгованості боржника чи її відсутності не вирішується під час розгляду заяви про заміну сторони у справі.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: