Головуючий у І інстанції Катющенко В.П.
Провадження № 22-ц/824/12576/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
03 грудня2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С.,Поливач Л.Д.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації,про встановлення факту, що має юридичне значення,
У липні 2020 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, факт залучення його до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посилаючись на те, що він звернувся до Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з проханням надати довідку про участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони у період з 03 липня 1986 року по 12 липня 1986 року, однак Департамент такої довідки заявнику не надав, в зв'язку із чим він і звернувся до суду із цією заявою для подальшого встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року у відкритті провадження відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки подана ОСОБА_1 заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою про відмову у відкритті провадження, заявник ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги, заявник посилався на те, що місцевим судом неналежним чином досліджено вимоги його заяви, не враховано наданих ним письмових доказів, через що висновок суду про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є необґрунтованим та безпідставним.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чубко О.М., подану апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника зводяться до спору щодо його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формуваньцивільної оборони, оскільки органи державної влади відмовляють йому у видачі довідки про участь у ліквідації цієї аварії, відтак цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявник просив суд встановити факт його залучення до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03.07.1986 року по 12.07.1986 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що він є пенсіонером та особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням ліквідатора ЧАЕС. Факт його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як ліквідатора з 03.07.1986 року по 12.07.1986 року, визнано державними органами та підтверджується трудовою книжкою, довідкою № 8 від 15.10.1997 року; наказами У 54-КМ від 02.07.1986 року, № 72 від 03.04.1986 року, № 73 від 30.05.1986 року. Оскільки заявник був військовозобов'язаним, то мав військовий квиток.
ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і його захворювання (інвалідність) пов'язані з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії для засвідчення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС.
Встановлення факту залучення заявника до складу формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС необхідне заявнику для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать, зокрема, інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Верховним Судом наразі сформована усталена судова практика у справах за заявами фізичних осіб про встановлення факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони, зокрема у постановах від 27 березня 2019 року в справі № 310/8703/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 758/1149/18, від 18 вересня 2019 року в справі № 569/5187/19, від 25 вересня 2019 року в справі № 310/8705/17.
Так, згідно висновків Верховного Суду, оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, то в окремому провадженні не може бути встановлений юридичний факт залучення заявника до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично підтвердить належність особи до інвалідів війни.
У випадку якщо компетентний орган державної влади отримав від заявника документи, які підтверджують факт його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надав відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він може оскаржити такі дії органу влади до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема, перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів його залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року«Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», зі змінами, визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни,фактів проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання,а також фактів закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових винагород.Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Таким чином, з огляду на доводи заявника та наявні у матеріалах справидокази, судом правильно встановлено, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу інваліда війни, проте, зважаючи на те, що законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, обґрунтованим є висновок суду про неможливість встановленняв окремому провадженні цивільного судочинства фактузалучення заявника до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки це фактично підтвердить належність заявника до пільгової категорії громадян.
Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги заявниказводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства тавласного тлумачення характеру спірних правовідносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: