Головуючий у суді першої інстанції Каліушко Ф.А.
Єдиний унікальний номер справи № 753/1663/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11137/2020
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У січні 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим , що з 31 жовтня 1998 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 .
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 09 травня 2019 року покинув сім'ю без жодних пояснень, і з цього часу проживає окремо з іншою жінкою.
Ведення спільного господарства з відповідачем припинено, шлюбні стосунки сторони не підтримують, шлюб існує лише формально.
Відповідач знехтував сімейними цінностями, створив нову сім'ю, що переконливо свідчить що сім'я розпалася без можливості відновлення , а штучне продовження шлюбу негативно впливатиме як на позивачку, так і на доньку, що суперечить їх інтересам.
Враховуючи, що між сторонами відсутнє взаємне порозуміння, спільного господарства сторони не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе, і суперечило б інтересам сторін, позивачка просила розірвати шлюб без надання сторонам часу на примирення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року позов задоволено. Шлюб укладений між сторонами розірвано. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у позові. Зазначає, що суд в порушенням вимог законодавства не надав сторонам строк для примирення, що на думку апелянта є істотним порушенням вимог процесуального та матеріального права .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що підстав для збереження сім'ї не вбачає, рішення є законним.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони повідомлені про день та час розгляду справи на 03 грудня 2020 року за адресами , наявними в матеріалах справи , представники сторін приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного Кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч.4 ст. 109 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.
Позовна заява подана 27 січня 2020 року (а.с. 1).
Як встановлено судом першої інстанції з 31 жовтня 1998 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 .
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач 09 травня 2019 року покинув сім'ю без жодних пояснень, і з цього часу проживає окремо з іншою жінкою.
Ведення спільного господарства з відповідачем припинено, шлюбні стосунки сторони не підтримують, шлюб існує лише формально.
Відповідач, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не містять матеріали справи і доказів, що відповідач просив надати сторонам строк для примирення.
Як зазначила позивачка подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам, а тому просила у позовній заяві строк для примирення не надавати.
Відповідно до ст. 76-81 ЦПК України відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів позовних вимог, матеріали справи таких доказів не містять . Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки, не ведуть спільне господарство, тож не мають спільного бюджету. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачкою не відбудеться.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Згідно з ст. ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст 240 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції заходів щодо примирення подружжя не застосував, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги, що суд мав би вжити заходи для примирення подружжя заслуговують на увагу, натомість, будь-яких доказів ,що сторони самостійно намагались примиритися матеріали справи не містять. Апелянт ОСОБА_1 доказів, що ним вживались заходи для примирення із позивачкою не надав. Враховуючи, що справа перебуває у провадженні із 27 січня 2020 року, передбачені ч.7 ст. 240 ЦПК України строки для примирення сторін вичерпані . Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, апелянт не надав доказів необхідності надання строку для примирення сторін для збереження сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
При розгляді справи про розірвання шлюбу судом було всебічно досліджено мотиви розірвання шлюбу.
Суд дійшов правильного висновку про розірвання шлюбу і колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сторони проживають окремо, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлення сімейно-шлюбних відносин є неможливим, сторони проживають окремо. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства. Клопотання про відкликання заяви про розірвання шлюбу сторони не подавали.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги безпідставні. Будь-яких доказів щодо можливого і необхідного збереження сім'ї апелянт суду не надав.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України , колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369,374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 08 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді