Головуючий у суді першої інстанції Григоренко І.В.
Єдиний унікальний номер справи № 755/13623/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11484/2020
03 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів «ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про встановлення розміру залишку боргу за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 подав зазначений позов.
Разом із позовом була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на час розгляду справи.
На переконання позивача, саме арешт майна забезпечить захист прав позивача щодо незаконного відчуження належного останньому майна.
Предметом спору є встановлення розміру залишку боргу, і в разі визначення залишку боргу у меншому розміру, ніж зараз вимагає банк від ОСОБА_1 , або взагалі його відсутності, а квартира є предметом іпотеки, банк не позбавлений можливості в позасудовому порядку перереєструвати право власності на квартиру на себе, і в такий спосіб позивач може залишитися без житла, при ймовірній відсутності заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року заяву задоволено.
Накладено арешт на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, Департамент проблемної заборгованості роздрібних клієнтів «ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав апеляційну скаргу. У скарзі зазначав, що суд неповно з'ясував обставини ,що мають значення для прийняття рішення про забезпечення позову.Просив постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви . В апеляційній скарзі зазначав, що суд постановив ухвалу на припущеннях, будь-яких доказів того, що він збирається продати майно суду не надано, як і те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
До апеляційного суду 23 вересня 2020 року надійшли заперечення ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що ухвала суду є обґрунтованою, а доводи апелянта є безпідставними.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи 05 листопада 2020 року, 03 грудня 2020 року . Заяв ,клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів вважає ,що неявка відповідача у судові засідання сприяє затягуванню розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи, визначених ЦПК України, а тому вважати причини неявки відповідача у судове засідання поважними у суду відсутні.
Статтею 44 ЦПК України визначено, що зловживання процесуальними правами є неприпустимим.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких, в томі числі, відносяться і такі види як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст.150 цього ж Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Як видно із матеріалів справи , між сторонами існує спір щодо встановлення розміру заборгованості за кредитним договором, іпотекою в якому є квартира за жареною : АДРЕСА_1 .
Аналіз обставин справи свідчить про те, що відповідач може відчужити об'єкт нерухомого майна у власність інших осіб, крім того , доказів ,що відповідач має кошти на рахунках у банківських установах в достатній кількості для погашення боргу, матеріали справи не містять, внаслідок чого виконання рішення суду а разі задоволення позову, стане неможливим.
З метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вірно вважав, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки у разі вчинення будь-яких дій відносно нерухомого, пов'язаних із розпорядженням або відчуженням, у випадку задоволення позову ОСОБА_1 , виконання рішення суду може бути утруднено, або взагалі буде неможливим.
За змістом ч. 7 ст. 153, ч. 6 ст. 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.
Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Перелік випадків у яких, суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (ч. 4 ст. 154 ЦПК України).
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зустрічного забезпечення є цілком обґрунтованим.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, вірно дійшов висновку за необхідне задовольнити заяву і вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів «ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.
Ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2020 року.
Головуючий
Судді