Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/14154/2020
м. Київ Справа № 752/12366/17
02 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.О.
- Желепи О.В.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевченко Т.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним кредитного договору та скасування державної реєстрації прав власності на квартиру,-
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № КВ-00070/06-15/2015 від 19 червня 2015 року, що укладений між ОСОБА_3 та Кредитною спілкою «Зараз»; відновити становище, яке існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я кредитної спілки «Зараз», яка була здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885843 від 23.03.2016 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та позивачем не було сплачено судовий збір.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Зараз» приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частково недійсним кредитного договору та скасування державної реєстрації прав власності на квартиру залишено без руху, з тих підстав, що позивачем не сплачено судовий збір, документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону суду не надано.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, третя особа ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року в частині визначення судом обов'язку позивача сплатити судовий збір по другій позовній вимозі як за вимогу немайнового характеру, та постановити, що судовий збір по такій позовній вимозі підлягає сплаті як за вимогу майнового характеру.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що заявлена позивачем друга позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я кредитної спілки «Зараз», яка була здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885843 від 23.03.2016 року є вимогою майнового характеру, оскільки фактично зазначена вимога містить звернення до суду щодо підтвердження прав на нерухоме майно та конфіскацію права власності на майно, що належить ОСОБА_1 , а отже позивач зобов'язаний сплатити судовий збір за другу вимогу як за вимогу майнового характеру виходячи з оціночної вартості квартири. З огляду на зазначене, вважав, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність сплати позивачем судового збору за кожну вимогу немайнового характеру.
Крім того, вказував на те, що суд не мав правових підстав після закриття підготовчого засіданні постановляти ухвалу про залишення позову без руху, тому апелянт вважає, що суд був зобов'язаний відповідно до вимог статті 257 ЦПК України залишити позов без розгляду, що відповідає компетенції суду, передбаченої в зазначеній нормі процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що вона є необґрунтованою. Зазначала, що позовна вимога про відновлення становища, яке існувало є похідною вимогою від позовної вимоги про визнання частково недійсним кредитного договору, і у разі визнання частково недійсним кредитного договору, нарахування пені відповідачем є незаконним, і як наслідок є незаконним звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки. За таких обставин, позивач має право на відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру, що є немайновою вимогою. Крім того, звертала увагу суду на те, що на виконання оскаржуваної ухвали суду, позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що її доводи є обґрунтованими, а висновки суду щодо сплати позивачем судового збору як за вимогу немайнового характеру є помилковими.
В судовому засіданні треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Зайцев І.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
- визнати недійсним п. 9.2. кредитного договору № КВ-00070/06-15/2015 від 19 червня 2015 року, що укладений між ОСОБА_3 та Кредитною спілкою «Зараз»;
- відновити становище, яке існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я кредитної спілки «Зараз», яка була здійснена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28885843 від 23.03.2016 року.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
При цьому, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки такого збору для позовних заяв майнового та немайнового характеру та інших документів.
Водночас чинне законодавство не містить тлумачення визначень «вимога майнового» та «вимога немайнового» характеру.
Однак ВССУ у постанові Пленуму від 17.10.2014 № 10 «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК).
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання частково недійсним кредитного договору, та відновлення становища, що існувало до позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом скасування державної реєстрації права власності на квартиру, що на думку колегії суддів, є немайновими вимогами.
Позивач не заявляв вимог про визнання за ним права власності на квартиру чи витребування нерухомого майна.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, та судовий збір підлягає сплаті за вимоги не майнового характеру, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, та ґрунтуються на власному тлумаченні апелянтом норм права та позовних вимог, заявлених у позові.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Так, у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Крім того, станом на дату постановлення ухвали про залишення позову без руху, позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , Серія НОМЕР_2 (а.с. 83)
Європейський суд з прав людини зауважив, що «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» («Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав правових підстав після закриття підготовчого засіданні постановляти ухвалу про залишення позову без руху, тому апелянт вважає, що суд був зобов'язаний відповідно до вимог статті 257 ЦПК України залишити позов без розгляду, що відповідає компетенції суду, передбаченої в зазначеній нормі процесуального права, з огляду на наступне.
З протоколу судового засідання від 30 вересня 2020 року вбачається, що суд оголосив перерву в підготовчому засіданні для усунення недоліків позивачем, тому посилання в апеляційній скарзі на те, що підготовче засідання було закрито спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, посилання апелянта на те, що суд зобов'язаний був відповідно до вимог статті 257 ЦПК України залишити позов без розгляду не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відтак, лише після того якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги третьої особи ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для її задоволення та скасування ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року.
Головуючий: Судді: