1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 02 грудня 2020 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року, відносно
ОСОБА_8 який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України
за участю: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_11 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , без визначення розміру застави, до 02 січня 2021 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , кожен окремо, в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_5 в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 відмовити та з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, за фактом якого проводиться досудове розслідування, виключно задля того, щоб сторона обвинувачення мала певні гарантії процесуальної поведінки ОСОБА_8 , застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави у 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вважає, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, не доведено обґрунтованість підозри та реальна наявність ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 .
На думку апелянта, зазначені прокурорами у клопотанні факти і обґрунтування побудовані на особистих припущеннях слідчих та прокурорів.
Як вказує захисник, посилання на ті ж обставини, які дали підстави для попереднього тримання під вартою обґрунтованим на даний час не може бути враховано.
Сторона захисту стверджує, що опис дій, які становлять об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, мета вчинення) передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, не зазначено в тексті як клопотання, так і повідомлення про підозру.
Окрім того, захисник посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, вказує на відсутність підстав для продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, оскільки ОСОБА_8 не переховувався від слідства, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 , в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу , якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Окрім того, захисник зазначає, що дане кримінальне провадження не підслідне Службі безпеки України, відповідно до вимог до ч. 2 ст. 216 КПК України.
Також, посилається на те, що стороною обвинувачення порушено право ОСОБА_8 на свободу, захист, доступ до правосуддя, оскарження процесуальних рішень, та дотримання розумних строків.
Звертає увагу апелянт на те, що підозрюваний більше чотирьох місяців перебуває під вартою, його стан здоров'я погіршився. Окрім того, мати ОСОБА_8 потребує постійного догляду та відповідного фінансування на лікування, яке міг би забезпечити її син.
Також, захисник стверджує, що ризики, зазначені в пунктах 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зникли, або істотно зменшилися, а стороною обвинувачення не здобуто належних доказів, які б свідчили про продовження їх існування або виникнення нових.
Захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційні скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ігноруванням практики ЄСПЛ.
На думку сторони захисту, свідчим суддею об'єктивно не з'ясовано обставини справи, не досліджено та не наведено жодного доказу на підставі необхідності утримання ОСОБА_8 під вартою. Не зазначено мотивів та обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не дотримано та не обґрунтовано мету та підстави застосування тримання під вартою, як того вимагає ст. 177 КПК України, не враховано обставини у відповідності до ст. 178 КПК України.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_8 не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватися від органів слідства чи суду. В матеріалах справи відсутні докази того, що підозрюваний ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення , у якому підозрюється.
Окрім того, захисник стверджує, що слідчим суддею проігноровано доводи сторони захисту щодо необхідності визначення ОСОБА_8 розміру застави при продовженні строку тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, пояснення прокурора про залишення без змін ухвали слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи кожної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 лютого 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22020000000000030, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
16 липня 2020 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру у вимаганні, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 липня 2020 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 13 вересня 2020 року включно, без визначення розміру застави, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 09 листопада 2020 року, без визначення розміру застави.
30 жовтня 2020 року старший слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_11 , за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgment of 28 October1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Окрім того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 з вчиненим кримінальним правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів доводить причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, чогось очевидно безпідставного чи недопустимого не встановив.
Відтак, доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також з огляду на ступінь тяжкості злочину, у вчиненні якого він підозрюється. Зокрема, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших осіб у кримінальному провадженні.
Вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховано під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному, на цей час не зменшились та продовжують існувати, узв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам, всупереч доводам апеляційних скарг.
В сукупності із викладеним, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 ,а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Доводи захисників підозрюваного про те, що оскаржувана ухвала є незаконно та необґрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Доводи апеляційних скарг з приводу відсутності будь-яких ризиків передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_8 , зокрема, його тяжкість та покарання що йому загрожує.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що дане кримінальне провадження не підслідне Службі безпеки України, відповідно до вимог до ч. 2 ст. 216 КПК України, - не заслуговують на увагу, оскільки постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_12 від 26 лютого 2020 року доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020000000000030 Головному слідчому управлінню Служби безпеки України (а.с. 15 т. 1).
Посилання апелянтів на те, що наведені стороною обвинувачення докази не підтверджують причетність ОСОБА_13 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки доведеність винуватості підозрюваного підлягає перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Окрім того, слідчим суддею обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначено розміру застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження.
Підстав для задоволення апеляційних скарг не убачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_11 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави, до 02 січня 2021 року включно, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_14 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Єдиний унікальний №761/34884/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження № 11сс/824/6059/2020 Доповідач ОСОБА_14
Категорія ст.183, 199 КПК України