Справа №752/19624/19
Апеляційне провадження №22-ц/824/11347/2020
25 листопада 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Березовенко Р.В., Суханової Є.М. із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про стягнення суми страхового відшкодування,
30 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, де просив стягнути з відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 94 614,42 грн, пеню - 133 406,33 грн, що разом становить 228 020,75 грн, та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач разом із членами своєї сім'ї запланував здійснити туристичну подорож.
Одночасно з договором про надання туристичних послуг, туроператор в інтересах застрахованих осіб уклав з відповідачем договір страхування фінансового ризику, пов'язаного з понесенням застрахованою особою збитків через неможливість здійснити заплановану туристичну подорож внаслідок раптової, непередбачуваної і ненавмисної події, що сталася до дати початку подорожі, та внаслідок якої застрахована особа змушена скасувати подорож, а саме: через раптове захворювання та смерть члена сім'ї застрахованої особи.
За день до запланованої подорожі різко погіршився стан здоров'я батька дружини позивача, а в день запланованої подорожі - він помер.
Отримавши повідомлення від лікарів про критичне погіршення стану здоров'я тестя, позивач був вимушений скасувати раніше заплановану подорож, про що повідомив страховика.
Згодом позивач звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, однак останній, на думку позивача, неправомірно відмовив йому у такій виплаті.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, пеню та понесені позивачем судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 94 614,42 грн, пеню - 133 406,33, а всього - 228 020,75 грн.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на користь держави судовий збір в розмірі
2 280,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причиною скасування ( відмови ) від туристичної подорожі стало не хронічне захворювання близького родича застрахованої особи ОСОБА_2 , як про це стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, а раптове непередбачуване погіршення стану його здоров'я - серцево-легенева недостатність, що сталася 19 липня 2019 року і безпосередньо призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Саме у зв'язку з цим позивач був змушений скасувати туристичну подорож, початок якої був запланований на ІНФОРМАЦІЯ_1 та внаслідок чого він зазнав фінансових збитків на суму 124 450 грн.
Ці обставини підпадають під ознаки страхового випадку, що передбачений пп. 4.1.1 та 4.1.3 п. 4 ст. 2 Генерального договору №G04/15 комплексного страхування подорожуючих за межами України від 22 квітня 2015 року.
Обсяг відповідальності страховика ( страхова сума ) за правочином становить 118 268,02 грн, розмір франшизи - 20%.
Твердження відповідача про те, що застрахованими особами були порушені вимоги пп. 5.1.2 п. 5.1 ст. 4 додатку №1 до договору страхування щодо строків повідомлення про настання випадку не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання у сумі 94 614,42 грн на строк 47 днів ( з 05 серпня 2019 року по 20 вересня 2019
року ), розмір пені, що підлягає сплаті споживачеві, відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України «Про захист споживачів», становить 133 406,33 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Європейське туристичне страхування» звернулося до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 22 квітня 2015 року між ПрАТ «Європейське туристичне агентство» та ТОВ «ТТВК» укладено Генеральний договір №G04/15 комплексного страхування туристів при подорожах за кордон України та на території України ( а.с. 104-107 т. 1 ).
У відповідності до умов Генерального договору №G04/15, предметом страхування є майнові інтереси громадян, що уклали договір на туристичне обслуговування з ТОВ «ТТВК», які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і непередбаченими медичними, а також додатковими видатками під час подорожі ( п. 1.1. Генерального Договору ).
Застраховані особи за п. 1.2. можуть набувати прав та обов'язків Страхувальника ( там же ).
08 липня 2019 року дружина позивача ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені осіб, які з нею подорожують ( чоловіка
ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) та турагент - ФОП ОСОБА_6 , яка діяла від імені та за дорученням туроператора - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» тм TUI Ukraine, уклали договір на туристичне обслуговування №1436.
Відповідно до умов правочину, туроператор зобов'язувався надати замовникові комплекс туристичних послуг ( подорож до країни Греція у період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 27 липня 2019 року ), перевезення літаком за маршрутом «Київ - Салоніки - Київ», розташування у готелі ВОМО Theophano Imperial Palace 5*, розміщення у номерах типу Suite Grand Privat Pool, харчування, трансфер груповий «аеропорт-готель-аеропорт» та послуги страхування ), а замовник зобов'язувався оплатити послуги туроператора ( а.с. 24-31 т. 1 ).
Вартість тура ( включаючи послуги страхування ) згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №1436 від 08 липня 2019 року встановлена в сумі 124 450 грн.
08 липня 2019 року ОСОБА_7 за рахунок коштів позивача платіжним дорученням від 08 липня 2019 року №0.0.1402575343.1 перерахував турагенту обумовлену договором вартість туристичних послуг - кошти у розмірі 124 450 грн ( а.с. 32 т. 1 ).
09 липня 2019 року туроператор ( ТОВ «ТТВК» тм TUI Ukraine, страхувальник ) в інтересах 4-х застрахованих осіб - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , керуючись положеннями, що обумовлені Генеральним договором №G04/15 комплексного страхування подорожуючих за межами України від 22 квітня 2015 року, уклав з Приватним акціонерним товариством «Європейське туристичне страхування» ( страхувальник ) договір страхування серії КМ №255033 від 09 липня 2018 року, яким передбачено, зокрема, страхування фінансового ризику - збитків, що пов'язані з відміною туристичної подорожі на таких умовах: період страхування з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 27 липня 2019 року, кількість застрахованих днів 8, страхова сума на кожну застраховану особу - 118 268,02 грн, франшиза - 20% ( а.с. 33-36 т. 1 ).
Підпунктом 5.4 пункту 5 статті 3 Генерального договору №G04/15 комплексного страхування подорожуючих за межами України від 22 квітня 2015 року стосовно страхування фінансових ризиків, пов'язаних зі збитками внаслідок відміни туристичної подорожі передбачено, що страховим випадком є факт понесення застрахованою особою збитків через неможливість здійснення подорожі внаслідок раптової, непередбаченої і ненавмисної події, що відбулась до дати початку подорожі, та внаслідок якої застрахована особа була змушена скасувати подорож з таких, зокрема, причин: - смерть застрахованої особи, члена сім'ї або супутника.
Членами сім'ї застрахованої особи за умовами цього договору є: батько, мати, чоловік/дружина, рідні сестра чи брат…. ( п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 2 Генерального договору ) ліміт відповідальності страховика - 100% від страхової суми; - раптове захворювання, яке вимагає стаціонарного лікування застрахованої особи, або члена сім'ї… ( п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 2 Генерального договору ) ліміт відповідальності страховика - 100% від страхової суми.
Відповідно до приписів п.п. 5.1.2 п. 5 ст. 4 Генерального договору при настанні події, що має ознаки страхового випадку та внаслідок якої приймається рішення про скасування ( відміну ) подорожі, застрахована особа, або особа, що представляє її інтереси зобов'язана протягом 24 годин з моменту настання страхового випадку повідомити про це страховика електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( цілодобово ) та за телефоном НОМЕР_1 ( не враховуючи вихідні та святкові дні, у робочий час із 9.00. до 18.00 за Київським часом, у п'ятницю - до 17.00 ).
Відповідно до довідки ТОВ «Асклепіон» від 19 липня 2019 року батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в реанімації у ВАІТ клініки «Мануфактура», ТОВ «Асклепіон» ( а.с. 67 т. 1 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , що видане відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві ( а.с. 70 т. 1 ).
Безпосередня причина смерті - серцево-легенева недостатність; основна причина смерті ( діагноз ) - карцинома сечового міхура з метастазами ( а.с. 68-69 т. 1 ).
Як зазначає позивач, 19 липня 2019 року позивач здійснив три телефонних дзвінка зі стаціонарного телефону на зазначений у пам'ятці застрахованої особи номер телефону «гарячої лінії» страховика та повідомив оператору Call-центру страховика про настання страхового випадку ( а.с. 80
т. 1 ). П
Після цього, позивач скористався онлайн сервісом на веб-сайті Страховика, заповнив за встановленою формою і надіслав 19 липня 2019 року о 15 год. 33 хв. на адресу Страховика електронне повідомлення про страховий випадок ( а.с. 66 т. 1 ).
26.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою вх. №1612 на отримання страхового відшкодування за Генеральним договором № G04/15 комплексного страхування подорожуючих за межами України від 22.04.2015 року.
За результатом розгляду документів позивача та проведеного розслідування страхового випадку, відповідач листом №316 від 05 серпня 2019 року відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за сукупністю таких причин: - ОСОБА_2 у період з 09 липня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходився на безперервному стаціонарному лікуванні з одним і тим самим захворюванням, яке виникло до дати бронювання туру і яке фактично послужило причиною відмови від поїздки; пам'ятка про страхування оформлена в день прийняття ОСОБА_2 на лікування; застрахованими особами були порушені умови п. 5.1.2 ст. 4 додатку №1 до Договору страхування щодо строків повідомлення про настання випадку
( а.с. 73-74 т. 1 ).
Судом встановлено, що причиною відмови від туристичної подорожі є раптове непередбачуване погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 , що сталося 19 липня 2019 року, виявилося у серцево-легеневій недостатності та призвело до смерті пацієнта ІНФОРМАЦІЯ_1.
В медичній довідці до договору страхування серії КМ №3255033 від 09 липня 2019 року, складеної 24 липня 2019 року лікуючим лікарем ОСОБА_9 ( ТОВ «Асклепіон» ) на вимогу відповідача, відображено низку медичних тверджень і висновків, що стосуються страхового випадку, а саме: - дата, коли стало відомо про необхідність присутності застрахованої особи - 19 липня 2019 року; - на момент укладення договору страхування
( 09 липня 2019 року ) застрахована особа вважалась здатною здійснити подорож; - в даному випадку хронічне захворювання не мало місце; - мало місце раптове непередбачуване погіршення здоров'я ( а.с. 71 т. 1 ).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду, що причиною скасування ( відмови ) від туристичної подорожі стало не хронічне захворювання близького родича застрахованої особи - ОСОБА_2 , а раптове непередбачуване погіршення стану його здоров'я - серцево-легенева недостатність, що сталася 19 липня 2019 року і безпосередньо призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Саме у зв'язку з цим позивач був змушений скасувати туристичну подорож, початок якої був запланований на ІНФОРМАЦІЯ_1 та внаслідок чого він зазнав фінансових збитків на суму 124 450 грн.
Ці обставини підпадають під ознаки страхового випадку, що передбачений пп. 4.1.1 та 4.1.3 п. 4 ст. 2 Генерального договору №G04/15 комплексного страхування подорожуючих за межами України від 22 квітня 2015 року.
Обсяг відповідальності страховика ( страхова сума ) - 118 268,02 грн, розмір франшизи - 20%, а відтак, страхове відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 94 614,42 ( 118 268,02 -
( 118 268,02 х 20 : 100 ) грн.
За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення страхового відшкодування, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 8, 9, 10, 20 Закону України «Про страхування», ст. 979, 992 ЦК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати ( прострочує виконання ) роботи
( надання послуг ) згідно з договором, за кожен день ( за кожну годину, якщо тривалість виконання визначене у годинах ) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи ( послуги ), якщо інше не передбачено законодавством. Сплата виконавцем неустойки ( пені ), встановленої в разі невиконання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
При цьому, ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування повинен містити права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
При цьому, згідно ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати
( страхового відшкодування ) шляхом сплати страхувальнику неустойки
( штрафу, пені ), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно п.5.2.7 Генерального договору, страховик зобов'язаний при несвоєчасному здійсненні страхової виплати сплатити застрахованій особі пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми страхової виплати за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми страхової виплати.
Враховуючи наведене і те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання у сумі 94 614,42 грн на незначний строк, а саме: 47 днів, то на переконання суду другої інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 10 000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 16, 20 Закону України «Про страхування», знайшли часткове своє підтвердження при апеляційному розгляді скарги, а тому суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру пені, що підлягає стягненню.
Доводи апеляційної скарги, зокрема, про те що справжньою причиною відмови від туристичної подорожі є раптове непередбачуване погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 , що сталося 19 липня 2020 року та призвело до смерті пацієнта, є недоведеною та непідтвердженою медичними документами відповідно до положень ст.ст. 77-81 ЦПК України а тому не є правовою підставою для скасування чи зміни рішення у визначеній судом другої інстанції частині.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 500,59 ( ( 48 840 + 17 640 ) х ( 104 614,42 : 228 020,75 ) ) грн ( а.с. 85 т. 1, а.с. 21 т. 2 ) та судовий збір на користь держави - 1 046,14 (( 94 614,42 + 10 000 ) х 1 : 100 )) грн пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про стягнення суми страхового відшкодування в частині стягнення пені та судових витрат змінити і викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 94 614,42 грн., пеню - 10 000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 30 500,59 грн. та на користь держави - 1 046,14 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: Р.В. Березовенко
Є.М. Суханова