Справа № 686/1734/20
Провадження № 2/686/2107/20
30 листопада 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Бондарчука В.В.
секретаря Петльованої Л.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Файчука А.С.,
представника відповідача Демчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби, Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди завданої бездіяльністю органу досудового розслідування,
встановив:
21.01.2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про відшкодування шкоди посилаючись на те, що 15 та 16 грудня 2017 року вона зверталася із заявами до Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області із заявою про вчинення крадіжки грошових коштів із її помешкання. 28 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду зобов'язано уповноважену особу Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області внести відомості на підставі поданої заяви до єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР). 2 березня 2019 року Хмельницьким ВП ГУНП в Хмельницькій області внесено відомості до ЄРДР за фактом незаконного проникнення на подвір'я будинку по АДРЕСА_1 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.162 КК України. В той же час відомості про факту крадіжки до ЄРДР внесені не були. З часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше двох років, однак працівниками поліції жодних заходів щодо пошуку злочинців та повернення викрадених коштів не вжито, тобто ухвала слідчого судді залишається не виконаною. Крім того 17 березня 2018 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 березня 2018 року за №12018240010001511 було закрито. 27 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду постанову слідчого про закриття кримінального провадження було скасовано. З огляду на викладене, відповідно до ст.56 Конституції України, ст.ст.23, 1174, 1176 ЦК України позивач просить стягнути з державного бюджету на її користь моральну шкоду в сумі 27 000 грн.
25.02.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ГУНП в Хмельницькій області, в якому він зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
02.03.2020 року представником відповідача Державної казначейської служби України було спрямовано до суду відзив, в якому він вважає, що вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
27.04.2020 року Міністерством юстиції України було направлено до суду відзив, в якому зазначено, що міністерство не є належним відповідачем у справі, позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди, а тому поданий позов є необґрунтованим, а отже є таким, що задоволенню не підлягає.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги викладені у позовній заяві підтримав в повному обсязі.
Представник ГУНП в Хмельницькій області в судовому засіданні проти позову заперечив, підстав, що наведені у відзиві.
Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити у зв'язку із його необґрунтованістю.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи, був повідомлений належним чином.
24.01.2020 року ухвалою суду по справі було відкрито провадження, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
03.03.2020 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача до участі у справі було залучено як співвідповідача Міністерство юстиції України.
26.05.2020 року за клопотанням представника позивача з Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області було витребувано відомості щодо виконання ухвали слідчого судді у справі №686/3396/18.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази прийшов до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28.02.2018 року у справі №686/3396/18 було задоволено скаргу ОСОБА_2 щодо бездіяльності слідчого Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області та зобов'язано уповноважених осіб Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення вказане у заяві ОСОБА_2 від 15 грудня 2017 року у відповідності до ст.214 КПК України.
02 березня 2018 року відомості на підставі заяви ОСОБА_2 було внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст.162 ч.1 КК України, по факту проникнення невстановленої особи 13 грудня 2017 року близько 15 год. 30 хв. на подвір'я будинку АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 на праві власності.
Позивач стверджує, що в заяві повідомленні про вчинення злочину нею зазначалося про вчинення крадіжки майна невстановленою особою за місцем її проживання, однак відомості за цією статтею внесені не були.
У зв'язку із невнесенням слідчим відомостей до ЄРДР щодо вчинення крадіжки, та у зв'язку не виконанням ухвали слідчого судді від 28 лютого 2018 року слідчими дії спрямовані на встановлення осіб, причетних до вчинення злочину, а також отримання відшкодування завданої шкоди, позивач вважає, що їй завдано моральну шкоду, розмір якої вона визначила в сумі 27 000 грн.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (ст. 55 Конституції України).(Постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року Справа № П/9901/370/18).
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. (ст.55 Конституції України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ч.5 ст.40 КПК України слідчий здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється. Таким чином саме слідчому належать повноваження щодо правової кваліфікації вчиненого кримінального правопорушення, а тому порушення кримінального провадження №12018240010001511 за ч.1 ст.162 КК України за заявою ОСОБА_2 не свідчить про те, що слідчим не було виконано вимоги ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2018 року у справі №686/3396/18.
На ухвалу Хмельницького міськрайонного суду про витребування відомостей слідчим 2 відділення СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області було надано інформацію по кримінальному провадженню №12018240010001511 за ч.1 ст.162 КК України, зокрема протокол прийняття заяви від 16 грудня 2017 року про вчинене кримінальне правопорушення про незаконне проникнення особи на подвір'я будинку по АДРЕСА_1 належному ОСОБА_2 та рапорт від 15 грудня 2017 року по факту крадіжки грошових коштів особою ромської національності за місцем проживання ОСОБА_2 .
17.03.2018 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження згідно п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення).
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27 квітня 2018 року в справі №686/8751/18 постанову про закриття кримінального провадження було скасовано з підстав неповноти досудового розслідування.
З довідки по кримінальному провадженню №1201824001000511 за ст.162 ч.1 КК України вбачається, що у зазначеному кримінальному провадженні проводяться необхідні заходи для встановлення об'єктивної істини.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201824001000511 є незавершеним.
Законом визначено механізм контролю за законністю прийнятих процесуальних рішень відповідною посадовою особою органу досудового слідства при здійсненні кримінального провадження. Заінтересована особа має право в порядку, передбаченому КПК України, звернутися зі скаргою на процесуальні рішення, дії або бездіяльність уповноваженої особи органу досудового слідства (слідчого), вчинені нею під час кримінального провадження, зокрема, до суду.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) слідчих, вчинених при проведенні досудового слідства у конкретній справі, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
У випадку, якщо помилки посадової особи органу досудового слідства (в даному випадку слідчого) неможливо виправити в такий спосіб, такі порушення повинні вирішуватися поданням позову незадоволеної особи проти держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України у цьому виді деліктних зобов'язань необхідно довести як наявність шкоди так і її заподіяння, причинний зв'язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи.
Обставини того, що слідчим Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області не було внесено відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_2 на виконання ухвали слідчого судді від 28 лютого 2018 року у справі №686/3396/18 не свідчать про заподіяння моральної шкоди, оскільки ухвалою лише зобов'язано внести відомості на підставі заяви від 15 грудня 2017 року, однак згідно ч.5 ст.40 КПК України, саме слідчий, який, будучи самостійним у своїй процесуальній діяльності сам визначає правову кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення. Відомості за заявою ОСОБА_2 внесено до ЄРДР та на даний час досудове розслідування є незавершеним.
Жодних доказів, які б вказували на те, що внаслідок допущеної бездіяльності слідчого було заподіяно шкоди правам та інтересам позивача, у справі не міститься.
Згідно з роз'ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
За змістом ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши наявні у справі докази прийшов до висновку, що обставини, на які ОСОБА_2 посилається як на підтвердження своїх вимог, не дають підстав для покладення на державу обов'язку відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із недоведеністю самого факту заподіяння такої шкоди, відсутності бездіяльності органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей за фактом крадіжки грошових коштів, не встановлення причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю органу досудового розслідування та шкодою, у зв'язку із чим цілком погоджується із доводами представників відповідачів щодо недоведеності та необґрунтованості заявленого позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.19,22,55,56 Конституції України, ст.ст.15, 16, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст.10, 11,12,81,83,137,141, 259,353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби, Міністерства юстиції України про стягнення з Державного бюджету моральної шкоди завданої бездіяльністю органу досудового розслідування в сумі 27 000 грн відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління національної поліції в Хмельницькій області, місцезнаходження вул.Зарічанська, 7 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 40108824.
Відповідач Державна казначейська служба України, місцезнаходження вул.Бастіонна, 6 м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.
Відповідач Міністерство юстиції України, місцезнаходження вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015662
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2020 року.
Суддя: